01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №460/18732/25
адміністративне провадження № К/990/14310/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів - Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 460/18732/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року та належних у вказаний період виплат без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати НОМЕР_2 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (в/ч НОМЕР_1 ) провести перерахунок ОСОБА_1 за період з 24 лютого 2022 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення та належних у вказаний період виплат, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, а саме встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти, та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зокрема в частині сплати судового збору та надання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги позивачу. Скаржнику надано п'ятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду документа про сплату судового збору.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
Не погоджуючись із ухвалою апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Суд зазначає таке.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Частиною першою статті 328 КАС України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що скаржником не виконано вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху. Зокрема, наданий доказ направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи не відповідав вимогам частини дев'ятої статті 44 КАС України та не дозволяв суду ідентифікувати вміст поштового відправлення.
Так, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, а саме: не надано підтвердження надсилання позивачу копії апеляційної скарги листом з описом-вкладення поштового відправлення або через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» у разі реєстрації в електронному суді, а також не надано оригінал документа про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, оформленої з порушенням вимог статті 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, згідно з якими апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Зокрема, пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що апеляційна скарга повертається скаржнику, якщо він не усунув недоліки апеляційної скарги, залишеної без руху, у встановлений судом строк.
В межах наданого строку відповідачем було скеровано докази направлення примірника апеляційної скарги позивачу та сплати судового збору. Проте суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент винесення ухвали про повернення апеляційної скарги вимоги ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року скаржником не були виконані, оскільки наданий доказ направлення копії апеляційної скарги іншому учаснику справи не відповідав вимогам частини дев'ятої статті 44 КАС України та не дозволяв суду ідентифікувати вміст поштового відправлення.
Враховуючи викладене, ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 460/18732/25 апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі частини другої статті 298 КАС України та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки скаржником недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 16 лютого 2026 року, у встановлений судом строк усунуті не були.
Суд зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Тобто, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Це стосується і заявників, які діють як суб'єкти владних повноважень й, до того ж, є бюджетними установами, фінансування яких здійснюється з Державного бюджету України, в тому числі щодо видатків на сплату судового збору, а тому кошти на вказані цілі повинні бути передбачені у кошторисі такої установи своєчасно і у повному обсязі.
Відтак, органи влади, що діють як суб'єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов'язків.
Отже, колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу з підстав неусунення недоліків, правильно застосував положення частини другою статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
При цьому Суд зауважує, що відповідач не позбавлений можливості повторно звернутися до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у порядку, передбаченому КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на оскарження відповідачем ухвали про повернення апеляційної скарги та з урахуванням положень статті 333 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України,
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі № 460/18732/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов'язання до вчинення дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий І. В. Дашутін
Судді А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов