01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №Зп/990/1/26
адміністративне провадження № Зп/990/1/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів: Дашутіна І.В., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви,
30 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції заяву про забезпечення позову. У заяві просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а саме: рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.02.2026 №8/вс-26 про відмову у допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року №194/зп-25»; рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №92/вс-26 від 11.03.2026 про перегляд рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 лютого 2026 року №8/вс-26 про відмову ОСОБА_1 в допуску до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 29 жовтня 2025 року № 194/зп-25;
- зобов'язання Вищої кваліфікаційної комісії України вчинити дії, а саме: допустити
ОСОБА_1 до кваліфікаційного оцінювання, яке є умовою допуску до конкурсу до Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду; заборонити всім посадовим особам, робітникам, працівникам Вищої кваліфікаційної комісії України застосовувати рішення про відмову ОСОБА_1 в допуску до кваліфікаційного оцінювання до Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду та інші рішення в частині його невключення до списків в рамках процедури кваліфікаційного оцінювання до Спеціалізованого апеляційного адміністративного суду - до прийняття рішення по суті майбутнього позову, скасування заходів забезпечення позову, його повернення, відмови у задоволенні позову.
Вказана заява надійшла до Верховного Суду до подання позовної заяви.
За приписами пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (частина перша статті 154 КАС України).
Вимоги до змісту і форми заяви про забезпечення позову визначено статтею 152 КАС України.
Приписами частини четвертої статті 152 КАС України встановлено, що до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За правилами підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову розмір судового збору складає 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки заяву про забезпечення позову подано через підсистему Електронний суд, то за подання заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 слід було сплатити судовий збір у розмірі 798,72 грн (3 028,00 грн х0,3=998,40)х0.8).
Однак у порушення вимог статті 252 КАС України ОСОБА_1 не додано документу про сплату судового збору. При цьому, як убачається із змісту заяви про забезпечення позову, заявник указує на те, що він, як учасник бойових дій і військовослужбовець звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження вказаних доводів додає до заяви копію посвідчення серії НОМЕР_1 .
При з'ясуванні підстав для звільнення позивача як учасника бойових дій від сплати судового збору за подання позовної заяви, Верховний Суд виходить з того, що правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі також - Закон № 3551-XII).
У статті 12 Закону № 3551-XII закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, члени сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України отримують безоплатну правничу допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI у взаємозв'язку з частиною другою статті 22 Закону № 3551-XII указує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама лише наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору в усіх спорах.
Тож, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має зважити на предмет та підстави позову; перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), а також у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 240/8644/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 560/4971/21, від 26 травня 2022 року у справі № 640/14577/20, від 08 березня 2023 року у справі № 701/589/22, від 20 липня 2023 року у справі № 160/20070/21 та інших.
На підставі аналізу матеріалів позовної заяви Судом установлено, що предметом оскарження у цій справі є рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05.02.2026 №8/вс-26 про відмову у допуску ОСОБА_1 до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів у Спеціалізованому апеляційному адміністративному суді та рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України №92/вс-26 від 11.03.2026 про перегляд рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 05 лютого 2026 року №8/вс-26.
Відтак, ОСОБА_1 звертається за захистом права, яке не випливає зі статті 12 Закону № 3551-XII, тобто спір не зачіпає обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту ветеранів війни, тому підстави для звільнення його від сплати судового збору, попри його статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, відсутні.
Таким чином, заяву про забезпечення позову подано без дотримання вимог статті 152 КАС України, оскільки не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до приписів частини сьомої статті 154 КАС України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 152 цього Кодексу або подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику без розгляду, про що постановляє ухвалу.
Ураховуючи зазначене, Суд приходить до висновку про невідповідність поданої заяви про забезпечення позову вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим заява про забезпечення позову підлягає поверненню без розгляду.
Керуючись статтями 150-154, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернути без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Великої Палати Верховного Суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її підписання та набирає законної сили після її перегляду в апеляційному порядку або після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Суддя-доповідач: О. В. Кашпур
Судді: І. В. Дашутін
Л. О. Єресько
А. Г. Загороднюк
В. М. Соколов