про відмову у відкритті касаційного провадження
01 квітня 2026 року
м. Київ
справа №360/113/25
адміністративне провадження № К/990/13171/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л. В.,
суддів: Бучик А. Ю., Стеценка С. Г.
перевірив касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_3 , на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України № 22/в від 11 жовтня 2024 року, прийняте у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - дружині та ОСОБА_2 - сину молодшого сержанта ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим Воловецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Мукачевському районі Закарпатської області серія НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 - дружині та ОСОБА_2 - сину одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та врегульованої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, у зв'язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловіка - сержанта ОСОБА_4 .
Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 4 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував пункт 18 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленого протоколом від 11.10.2024 № 22/в, щодо відмови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю військовослужбовця ОСОБА_4 . Зобов'язав комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 , - дружині ОСОБА_1 та сину ОСОБА_2 , з прийняттям за наслідками такого розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. У задоволенні інших вимог відмовити.
Міністерство оборони України не погодилося з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій і через підсистему «Електронний суд» подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати.
Верховний Суд дослідив зміст касаційної скарги та дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює принцип забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
З наведеними конституційними приписами кореспондується стаття 13 КАС України та стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до частини першої статті 328 цього Кодексу учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз цих приписів дає підстави виснувати, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом на оскарження цих судових актів у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), та у разі, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Поняття справи незначної складності (малозначної справи) міститься у пункті 20 частини першої статті 4 КАС України, а частиною шостою статті 12 цього Кодексу передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ цієї категорії. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Предметом спору у цій справі є дії органу виконавчої влади, щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої статтями 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та врегульованої Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження ), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Підставами відкриття касаційного оскарження скаржник називає передбачені пунктом 1 частини четвертої та підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення.
Втім, посилання скаржника на «значний суспільний інтерес» має загальний, формальний характер та не містить належного обґрунтування наявності заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї касаційної скарги судом касаційної інстанції.
Можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах обумовлюється характером (предметом) спірних правовідносин конкретної справи, зокрема: її значення для формування єдиної правозастосовної практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
До того ж, незгода із рішенням суду попередньої інстанції не свідчить автоматично про неправильність судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як настання негативних наслідків для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь позивача / відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
За прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), зважаючи на особливий характер функції Верховного Суду як суду касаційної інстанції, Суд може визнати, що процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (рішення від 19 грудня 1997 року у справі «Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії»).
Вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не обмежує доступу особи до правосуддя і не є перепоною для отримання судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить ні Конституції та законам України, ані практиці Європейського суду з прав людини; таке лімітування звернення до касаційного суду викликане винятково особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовної практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції застосував норми права, «ігноруючи» висновки щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 20 березня 2018 року у справі №813/4502/17, від 12 листопада 2020 року у справі №186/1129/16-а, від 29 червня 2022 року у справі №640/6477/19, і тим самим не дотримався вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та дав підстави для касаційного оскарження, не видаються слушними.
Обов'язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладений висновок про застосування норми права; потрібною, обов'язковою умовою мотивування скарги є стислий виклад змісту спірних правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга), щоб можна було побачити їхню подібність.
Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. До того ж, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд підкреслює, що аналіз текстів оскаржених рішень судів попередніх інстанцій, перебігу судового розв'язання самого спору у цій справі і те, як розв'язувалися спори судами у справах, які скаржник перелічив у касаційній скарзі, дозволяє визначити, що спірні правовідносини у кожній зі згаданих справ за обсягом та змістом фактичних обставин, за характером цих відносин, їхньою об'єктивною природою, за юридичним значенням певним чином різняться між собою; вони не є схожими.
Обґрунтування застосування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України не повинно зводитися винятково до викладення обставин справи на підставі оцінки доказів, цитування встановлених контролюючим органом порушень та норм законодавства з абстрактним зазначенням, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки таке аргументування виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, та не є належним правним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відтак можна вважати, що зміст касаційної скарги не підтверджує того факту, що правовідносини у цій справі є подібними з правовідносинами у справах, на які посилається відповідач.
Верховний Суд також зазначає, що суди попередніх інстанцій, коли постановляли свої судові рішення, посилалися на правничі висновки Верховного Суду України викладені у постановах 23 липня 2024 року у справі № 280/3308/23 та від 02 жовтня 2024 року у справі № 340/2273/23 та інші. Втім у скарзі нема суджень про те, що суди попередніх інстанцій розв'язали спір у цій справі всупереч правничій позиції суду найвищої інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отож, можна узагальнити, що скаржник подав касаційну скаргу на судове рішення, яке не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 3, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_3 , на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Судді-доповідач Л. В. Тацій
Судді А. Ю. Бучик
С. Г. Стеценко