30 березня 2026 року
м. Київ
справа №160/10771/25
адміністративне провадження № К/990/13666/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року
у справі №160/10771/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2024 року №0769590708, згідно з яким позивачеві нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 809 440,00 гривень за порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 23 грудня 2024 року №0769590708.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що в межах спірних правовідносин вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки, оскільки платник податку не зобов'язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товари, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо).
В межах спірних правовідносин податковий орган не довів, що на момент фактичної перевірки в магазині перебували на реалізації товари на загальну вартість 809 440,00 гривень, відтак контролюючим органом не доведено належними та допустимими доказами розмір штрафної санкції, яка застосована до позивача, що є підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.
26 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №160/10771/25, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган зіслався на частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виділивши при цьому пункт 3 вказаної частини (неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Суд наголошує на тому, скарга не містить визначення, щодо якої саме норми права та в яких саме правовідносинах відсутній відповідний висновок, не обґрунтовує необхідності формування такого висновку саме у цій справі, а також не розкриває, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій відповідної норми.
Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, їх власної інтерпретації та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій. Такі доводи за своєю суттю спрямовані на переоцінку доказів та встановлення нових обставин, що відповідає підставі, визначеній пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак на цю підставу скаржник не посилається та належним чином її не обґрунтовує.
У касаційній скарзі скаржник посилається на окремі висновки Верховного Суду, викладені у різних судових рішеннях, однак такі посилання мають фрагментарний характер та наведені без належного співвіднесення із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи.
Ознайомившись з доводами касаційної скарги податкового органу, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Пунктом 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, а саме: ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
У цьому пункті зазначено також, що порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Ключовим елементом норми пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (щодо обов'язку суб'єкта господарювання надати облікові документи) є словосполучення «товарні запаси, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу».
Зазначене положення деталізується у пункті 10 Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2021 року № 496, де чітко зазначено, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Таким чином, оскільки платник податку не зобов'язаний зберігати безпосередньо у місці продажу облікові документи на товару, які вибули з місця продажу (реалізовані, списані тощо), то вимога контролюючого органу щодо надання документів, що стосуються товарів, які вибули, виходить за межі повноважень контролюючого органу в межах фактичної перевірки.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 грудня 2024 року у справі № 440/2331/24.
Судами попередніх інстанцій при розгляді справи №160/10771/25 установлено, що відповідачем не доведено факт перебування на момент проведення фактичної перевірки у місці здійснення господарської діяльності товарів на загальну суму 809 440,00 грн, що є визначальним для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Зазначений висновок судів попередніх інстанцій ґрунтується на оцінці зібраних у справі доказів та відповідає встановленим обставинам справи. Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, не містять посилань на належні та допустимі докази, які б свідчили про протилежне, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлення нових обставин справи, що не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
При цьому суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», діяли відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/2331/24, правильно витлумачили зміст відповідної норми та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій.
Доводи касаційної скарги в частині правомірності призначення та проведення перевірки, зокрема щодо відповідності наказу на її проведення вимогам Податкового кодексу України, також не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Суд звертає увагу, що наведені позивачем аргументи стосовно відсутності належних підстав для призначення перевірки не були покладені судами першої та апеляційної інстанцій в основу прийнятих ними рішень як вирішальні.
Натомість підставою для задоволення позовних вимог у цій справі стало недоведення контролюючим органом факту перебування на момент перевірки у місці продажу товарів на відповідну суму, що є визначальним для застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкриті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року у справі №160/10771/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р.Ф. Ханова
Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк