30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 160/20299/25
адміністративне провадження № К/990/13667/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Ханової Р. Ф.
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року
у справі №160/20299/25
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
23 березня 2026 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №160/20299/25, предметом спору у якій є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05 травня 2025 року № 0234150708 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, нормативне регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у розмірі 1 672 214,61 гривень.
У вказаній касаційній скарзі скаржник зіслався на частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, виділивши при цьому пункт 3 вказаної частини (неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №160/20299/25 повернуто скаржнику.
Повертаючи касаційну скаргу Верховний Суд вказав на те, що скарга, маючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не містить визначення, щодо якої саме норми права та в яких саме правовідносинах відсутній відповідний висновок, не обґрунтовує необхідності формування такого висновку саме у цій справі, а також не розкриває, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій відповідної норми.
Натомість доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, їх власної інтерпретації та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами попередніх інстанцій. Такі доводи за своєю суттю спрямовані на переоцінку доказів та встановлення нових обставин, що відповідає підставі, визначеній пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, однак на цю підставу скаржник не посилається та належним чином її не обґрунтовує.
Таким чином, касаційна скарга не містить чіткого та взаємоузгодженого посилання на жодну із передбачених законом підстав касаційного оскарження, що свідчить про її невідповідність вимогам процесуального закону та унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звернув увагу, що у касаційній скарзі скаржник посилається на окремі висновки Верховного Суду, викладені у різних судових рішеннях, однак такі посилання мають фрагментарний характер та наведені без належного співвіднесення із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи.
В той же час, Суд роз'яснив скаржнику, яким саме чином повинні викладатися підстави касаційного оскарження для того, що касаційна скарга була визнана прийнятною та Суд мав можливість відкрити провадження у справі.
26 березня 2026 року до Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №160/20299/25.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги Суд встановив, що її зміст абсолютно ідентичний змісту попередньо поданої касаційної скарги, яка була повернута ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2026 року.
Єдиною відмінністю зазначених касаційних скарг є лише те, що у новій касаційній скарзі при посиланні на частину четверту статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник виділив пунктиром пункт 1 вказаної статті (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), замість пункту 3, який був виділений у попередній касаційній скарзі. Також касаційна скарга містить незначні редакційні переставлення окремих абзаців. Водночас така зміна має виключно декларативний характер і не супроводжується належним правовим обґрунтуванням.
Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України України, не зазначає, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, не наводить відповідного правового висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах та не обґрунтовує подібність спірних правовідносин із тими, у яких такий висновок був сформульований.
Наведені у касаційній скарзі посилання на окремі постанови Верховного Суду, як і раніше, мають фрагментарний характер, подані без системного аналізу та без належного співвіднесення із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами цієї справи. Водночас доводи касаційної скарги фактично зводяться до викладення обставин справи, їх власної інтерпретації та незгоди з оцінкою доказів, наданою судами першої та апеляційної інстанцій, що свідчить про спрямованість скарги на переоцінку доказів та встановлення нових обставин справи.
Суд також звертає увагу, що повторне подання касаційної скарги, яка за своїм змістом є ідентичною раніше повернутій, без усунення недоліків, на які було прямо вказано в ухвалі Верховного Суду, та без врахування наданих роз'яснень щодо належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, свідчить про формальне використання процесуальних прав.
Такі дії скаржника не спрямовані на належну реалізацію права на касаційне оскарження, а фактично зводяться до повторного подання тієї самої скарги з мінімальними редакційними змінами, що не впливають на її зміст, та суперечать принципам добросовісності і розумності у здійсненні процесуальних прав.
За таких обставин поведінка скаржника має ознаки зловживання процесуальними правами, оскільки не сприяє ефективному здійсненню судочинства та перешкоджає виконанню завдань адміністративного судочинства.
Враховуючи той факт, що скаржник повторно не навів чіткого, взаємоузгодженого та належним чином обґрунтованого посилання на жодну із підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не відповідає вимогам процесуального закону.
Суд наголошує на тому, що відповідно до статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісно реалізувати належне їм право на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
За змістом частини сьомої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №160/20299/25 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -повернути заявнику.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяР.Ф. Ханова