про відмову у відкритті касаційного провадження
30 березня 2026 року
м. Київ
справа № 380/5886/22
адміністративне провадження № К/990/11885/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» про визнання протиправним і скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД», в якому просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №791, яким для Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал-ЛТД» затверджено містобудівні умови та обмеження для проєктування нового будівництва багатоквартирного будинку з підземним паркінгом та офісного будівництва з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей зі знесенням існуючих будівель за адресою: м. Львів, вул. Тернопільська 42.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Постановою Верховного Суду від 02.07.2024 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2023 скасовано, адміністративну справу направлено на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22, яким у задоволенні позову відмовлено, залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 01.05.2025 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.10.2024 скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» від 18.08.2025; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22 залишено без руху, встановлено апелянту десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в заяві про поновлення строку апеляційного оскарження Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар»; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про поновлення строку апеляційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження, колегія суддів виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною четвертою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, скаржник вказує на те, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що полягає у наступному.
Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції проявив надмірний формалізм, фактично позбавивши його права на судовий захист, оскільки у даній справі апелянт, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар», є особою, яка не брала участі у справі, отже неспроможними є посилання суду апеляційної інстанції про обізнаність Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» як мінімум з 25.07.2022 про те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала на розгляді дана справа №380/5886/22, однак до отримання претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» не вчиняло жодних дій для оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022.
Крім того, скаржник, в обґрунтування поважності підстав пропуску строку апеляційного оскарження покликається на те, що про вирішення судом питання про його права, свободи, інтереси та обов'язки, у справі, яка розглядається, дізнався лише 17.07.2025 після отримання претензії Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» від 07.07.2025 та після цього Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» ознайомилося з текстом оскаржуваного рішення суду першої інстанції на веб порталі Єдиний державний реєстр судових рішень. Водночас копії оскаржуваного рішення суду скаржник не отримував. Тому скаржник має право на безумовне, обов'язкове поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22.
Також скаржник покликається на те, що на момент прийняття оскаржуваного рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22 не міг знати про порушення свого права, оскільки, на той момент не було встановлено незаконність рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.09.2021 №791 «Про затвердження містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва на нове будівництво Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом та офісної будівлі з вбудованими приміщеннями короткотривалого перебування дітей із знесенням існуючих будівель на вул. Тернопільській 42 у місті Львів», що становить предмет розгляду даної справи.
Надаючи оцінку вищевказаним доводам скаржника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.
Право звернення до суду є невід'ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи до суду із позовом, апеляційною та касаційною скаргою.
Водночас законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строків на апеляційне оскарження судових рішень відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави, наведені заявником апеляційної скарги для поновлення строку апеляційного оскарження ухвалою суду апеляційної інстанції від 03.02.2026 визнано неповажними, а також те, що інші зазначені апелянтом обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Слід звернути увагу, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Сам факт ненадсилання повного тексту судового рішення апелянту, адже такий не був учасником справи, не надає можливості особі оскаржити судове рішення через необмежений темпоральний період (3 роки в даному випадку).
При цьому, судом апеляційної інстанції зазначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, однак Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» не було учасником справи, а тому йому не надсилався повний текст оскаржуваного рішення суду. Отже, виходячи з наведеного, відсутні підстави для обрахунку строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції з моменту отримання (неотримання) Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022 у справі №380/5886/22. У випадку тлумачення процесуального закону у спосіб, в який його здійснює апелянт, особа яка не брала участі у справі не обмежена жодними строками на апеляційне оскарження, адже їй не надсилався повний текст судового рішення суду першої інстанції.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що апелянт обізнаний про судову справу №380/5886/22 ще з 2022 року. Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» неодноразово відповідало на адвокатські запити представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» щодо надання документів, пов'язаних із цією справою, а саме: на адвокатські запити від 23.07.2022, 02.09.2022, що підтверджується матеріалами справи. При цьому, в адвокатському запиті від 23.07.2022, надісланому апелянту, чітко вказано, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа №380/5886/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» про визнання протиправним і скасування рішення. На вказані адвокатські запити Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» надало відповідь. Тобто, як мінімум з 25.07.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» відомо про те, що у провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває на розгляді справа №380/5886/22, однак до отримання претензії від Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД», Товариство з обмеженою відповідальністю «Люксар» не вчиняло жодних дій для оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022. Така пасивна поведінка Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» є наслідком його вільної волі, а не необізнаності про рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2022.
Отже, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, оскільки в такому зверненні не зазначено та до нього не додано жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку подання до суду даної апеляційної скарги.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Отже, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, вірно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначеної норми процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Люксар» на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Львівської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче комерційне підприємство «Термінал-ЛТД» про визнання протиправним і скасування рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя С.Г. Стеценко