31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №380/24342/23 пров. №А/857/21909/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» та Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року (головуюча суддя: Желік О.М., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року, яке набрало законної сили, задоволено повністю позов. Визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 06.04.2023 № 8585009/39075251. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну № 2 від 21.12.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання на реєстрацію.
У подальшому позивач звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просить стягнути з відповідачів на користь позивача 15187 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки під час розгляду цієї справи позивач здійснив витрати в такому розмірі.
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» (ЄДРПОУ 39075251) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Стягнуто з Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» (ЄДРПОУ 39075251) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
З цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилися сторони та оскаржили його в апеляційному порядку.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що оскаржуване додаткове рішення не містить конкретного аналізу обсягу кожної окремої послуги, наданої адвокатом, не спростовує обґрунтування реальності та необхідності витрат, підтверджене актами, рахунками та детальним описом робіт, та зводиться до загального висновку про «незначну складність справи», без належного обґрунтування такої оцінки. Таким чином, рішення в оскаржуваній частині є недостатньо вмотивованим і таким, що порушує вимоги статті 6 Конвенції, положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також не дає змоги ефективно реалізувати право на апеляційне оскарження.
Головне управління ДПС у Львівській області при поданні апеляційної скарги покликається на те, що позивач належним чином не обґрунтував суму компенсації витрат на правову допомогу, яка б фактично відповідала дійсно наданими адвокатом послуг та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг та витрачених адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, витрати на професійну правничу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 ст. 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз наведених положень законодавства, дає підстави суду апеляційної інстанції для висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Крім цього, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу подано, зокрема: договір про надання правової допомоги від 10.06.2023 укладений між Адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ», детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом в суді першої інстанції справи № 380/24342/23, рахунки на оплату, акти виконаних робіт.
Згідно детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом в суді першої інстанції справи № 380/24342/23 за позовом ТОВ «Будівельна компанія «ВЗ» до Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, адвокатом було надано позивачу наступні послуги:
1. Підготовка позовної заяви ТОВ «Будівельна компанія «ВЗ» про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 2 від 21.12.2022 на загальну суму 643 659,01 гривень (у тому числі 107 276,50 грн ПДВ) та зобов'язання ДПС України зареєструвати таку податкову накладну датою її фактичного надходження (4,69 год, вартість 7035 грн).
2. Аналіз ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 у справі № 380/24342/23 про повернення позовної заяви та підготовка апеляційної скарги на таку ухвалу (з урахуванням аналізу практики Верховного Суду щодо тлумачення норм процесуального закону) (1,50 год, вартість 2250 грн).
3. Підготовка заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 380/24342/23, а також оформлення відповідного пакета документів для усунення відповідних недоліків позовної заяви, які пов'язані із поверненням судом позовної заяви позивачу (2,64 год, вартість 3960 грн).
4. Поштові витрати (від 05.03.2024): відправка заяви про усунення недоліків позовної заяви на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 у справі № 380/24342/23 (67 грн).
5. Підготовка заяви про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 380/24342/23 (0,25 год., вартість 375 грн);
6. Підготовка заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 380/24342/23 (1,00 год, 1500 грн).
Однак, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені, договором на правову допомогу, актами приймання-передачі наданих послуг та розрахунком таких витрат.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (15187 грн), не відповідає критеріям співмірності, визначених ч. 5 ст. 134 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ, практику Європейського Суду з прав людини, застосовують як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно висновків викладених у додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 640/10548/19 та постанові від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Враховуючи вищенаведене, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, та те, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною з вимогами, які заявлені у позовній заяві, а підготовка документів в цій справі не потребувала великої кількості часу, з огляду на складність справи та наявну судову практику у цій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заяву про стягнення витрат на правничу допомогу необхідно задовольнити частково та стягнути на користь позивача 4000 грн витрат на правничу допомогу.
Таким чином, апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» та Головного управління ДПС у Львівській області не спростовують правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а додаткове рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд --
постановив:
апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЗ» та Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі № 380/24342/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська