31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №300/2164/25 пров. №А/857/27720/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року (головуючий суддя: Остап'юк С.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинення певних дій,-
встановив:
ОСОБА_1 , 02.04.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.03.2025 за № 092750012375 про відмову у призначенні пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 :
до загального страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 26.03.1992 по 26.11.2000, з 04.01.2003 по 23.04.2008, з 19.05.2008 по 17.11.2008, з 03.06.2010 по 31.03.2011, з 19.12.2011 по 15.11.2012, з 11.01.2013 по 15.08.2013, з 23.09.2013 по 17.06.2014, з 18.06.2014 по 17.12.2014, з 18.12.2014 по 11.11.2015, з 12.11.2015 по 08.11.2017, з 09.11.2017 по 15.09.2019, з 16.09.2019 по 25.04.2022,
до пільгового страхового стажу за Списком № 2 періоди його роботи на посаді помічника бурильника з 04.01.2003 по 23.04.2008, з 19.05.2008 по 17.11.2008, з 23.09.2013 по 17.06.2014, з 18.06.2014 по 17.12.2014, з 18.12.2014 по 11.11.2015, з 12.11.2015 по 08.11.2017, з 09.11.2017 по 15.09.2019, з 16.09.2019 по 25.04.2022 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.03.2025 - з дня звернення за пенсією.
Обґрунтовуючи позовні вимоги покликається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Рівненській області протиправно і необґрунтовано прийняло рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з підстав відсутності у позивача необхідного страхового та пільгового стажу роботи. При цьому, позивач посилається на приписи статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням рішення Конституційного суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020. Позивач наголошує на хибності не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи у РФ, які підтверджені записами у трудовій книжці, а також хибності не зарахування до пільгового страхового стажу спірних періодів роботи у РФ, які підтверджені записами у трудовій книжці, а також уточнюючими довідками. Поряд із цим, ОСОБА_1 вказує на те, що питання пенсійного забезпечення регулюються та регулювалися на момент набуття ним страхового стажу двосторонніми угодами в цій галузі, а також Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, тобто на момент спірних періодів роботи ОСОБА_1 відповідні міжнародні договори були чинні та у пенсійного органу не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території РФ. Як наслідок, позивач просить суд призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.03.2025 - з дня звернення за пенсією.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року позов задоволено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції неправомірно застосовано Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, з якої Україна вийшла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення».
Крім цього, зазначає, що основними підставами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є передусім: 1. Наявність професії та виробництва в Списках. 2. Надання уточнюючої довідки з необхідними реквізитами, що повинна відповідати первинним документам, як підтвердження того, що особа була зайнята в шкідливих умовах праці та підприємство буде відшкодовувати витрати пільгових пенсій органам Пенсійного фонду. 3. Підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць, проведення якої передбачено Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (витяги з наказів). 4. Робота працівника в шкідливих умовах праці не менше 80% його трудового часу (п. 2 Порядку застосування Списків). Натомість, у позивача відсутні умови, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.03.2025 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, яку після реєстрації, за принципом екстериторіальності, передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.03.2025 за № 092750012375 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та спеціального стажу, пославшись, при цьому, на положення статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, вказаним рішенням визнається 10 років 5 місяців 11 днів страхового стажу позивача, пільговий стаж за Списком № 2 - відсутній. Також зазначено, що до пільгового стажу роботи за Списком № 2 не взято до уваги уточнюючі довідки №59/М від 20.04.2022, № 273 від 25.04.2022, № 53 від 13.02.2009 та б/н від 15.11.2008, РФ. За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 26.03.1992 по 26.11.2000, з 04.01.2003 по 23.04.2008 з 19.05.2008 по 17.11.2008, з 03.06.2010 по 31.03.2011, РФ. З 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Позивач, вважаючи протиправною відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, звернувся до адміністративного суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії (досягнення пенсійного віку, що є не спірним у межах цієї справи, та набуття достатнього страхового та спеціального стажу за Списком № 2 станом на дату досягнення позивачем пенсійного віку), позивач не може бути позбавленим гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому останній має право на призначення пенсії за віком.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
У частині 1 статті 44 Закону № 1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених таким Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Як передбачено частиною 1 статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій вказаної статті. Розміри пенсій для осіб, визначених вказаною статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 зазначеного Закону.
Абзацом першим пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
У той же час, відповідно до пункту «б» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII, у редакції до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, у силу приписів пункту «а» частини 1 статті 13 Закону № 1788-XII і пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV, пенсія на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи призначається працівникам (у даному випадку позивачки) за наявності трьох обов'язкових умов у сукупності: - зайняття повний робочий день на відповідних роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України; - атестація робочих місць; - досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтю 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною). Порядок застосування статті 13 визначає пункт 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: … б) працівники, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у статті 13 Закону № 1788 до внесення змін Законом № 213 було встановлено пенсійний вік (щодо списку № 2): у пункті «б» для чоловіків 55 років, стаж 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 4.4 Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, перевіряючи статтю 13, частину 2 статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, на відповідність Конституції України, Конституційний Суд України виходив з такого.
Згідно зі статтею 13, частиною 2 статті 14, пунктами «б»-«г» статті 54 № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію. Однак оспорюваними положеннями Закону № 213-VIII змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам.
Таким чином стаття 13, частина 2 статті 14, пункт «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 за № 213-VIII, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині 1 статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.11.2021 по справі № 360/3611/20 в аналогічних відносинах дійшла до висновку, що застосуванню підлягають норми Закону № 1788-XI з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-IV.
Крім цього, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що вік позивача для призначення пенсії не є спірним у цій справі.
Разом з тим, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу, в тому числі і пільгового.
Згідно трудової книжки позивача НОМЕР_1 (разом із вкладишем НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 :
- з 01.01.1992 по 10.03.1992 (2 місяці 10 днів) на посаді тесляра;
- з 26.03.1992 по 26.11.2000 (8 років 8 місяців 1 день) на посаді помічника бурильника в Нафтогазодобувному управлінні «Суторминскнефть»;
з 04.01.2003 по 23.04.2008 (5 років 3 місяці 20 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «Аргиллит» (з 02.04.2007 приєднане до ООО «Интегра-Бурение»);
з 19.05.2008 по 17.11.2008 (5 місяців 30 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «Интегра-Бурение»;
з 03.06.2010 по 31.03.2011 (9 місяців 29 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «Недра»;
з 19.12.2011 по 15.11.2012 (10 місяців 28 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «Буровая компания Топаз»;
з 11.01.2013 по 15.08.2013 (7 місяців 5 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «ВышТрансБур-Сервис»;
з 23.09.2013 по 17.06.2014 (1 рік 2 місяці 20 днів), з 18.06.2014 по 17.12.2014 (6місяців), з 18.12.2014 по 11.11.2015 (10 місяців 25 днів), з 12.11.2015 по 08.11.2017 (1 рік 11 місяців 28 днів), з 09.11.2017 по 15.09.2019 (1 рік 10 місяців 7 днів), з 16.09.2019 по 25.04.2022 (2 роки 7 місяців 10 днів) на посаді помічника бурильника в ООО «ЭНГС».
Так, з оскарженого рішення слідує, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 у РФ через те, що з 01.01.2023 РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд апеляційної інстанції не бере до уваги такі покликання відповідача з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасників Угоди та членів їх сімей здійснюються відповідно до законодавства держави, на території якого вони проживають.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ця угода, зокрема, підписана урядом України та урядом РФ.
Всі видатки, пов'язані з здійсненням пенсійного забезпечення за вказаною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми договорами (стаття 3 вказаної Угоди).
Згідно з статтею 6 зазначеної Угоди призначення пенсій громадянам держав-учасників Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якого з держав-учасниць, а також на території колишнього СРСР за час до вступу в силу цієї Угоди. Нарахування пенсій відбувається з заробітку (доходу) за період роботи, який зараховується в трудовий стаж.
Таким чином, Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, і відповідно, заробіток за такий період також підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Відповідно до статті 11 вказаної Угоди необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.
Основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування врегульовано Угодою про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994.
Відповідно до статті 9 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.
Згідно з положеннями статті 4 зазначеної Угоди кожна зі Сторін визнає (без легалізації) дипломи, свідоцтва про освіту, відповідні документи про надання звання, розряду, кваліфікації та інші неодмінні для провадження трудової діяльності документи і завірений у встановленому на території Сторони виїзду порядку переклад їх державною мовою Сторони працевлаштування або російською мовою. Трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.
Відповідно до статті 7 зазначеної Угоди оподаткування трудових доходів працівників Сторони працевлаштування здійснюється в порядку та розмірах, встановлених законодавством Сторони працевлаштування. Сторони не допускають подвійного оподаткування зароблених працівниками коштів.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з 01.01.2023 Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що припинення участі в цій Угоді, не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, так як такий стаж набутий до ухвалення такого рішення. При цьому, частина 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення передбачає, що пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи, які засвідчені роботодавцем та дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач був прийнятий на таку роботу.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач при зверненні за призначенням пенсії надав уточнюючу довідку ООО «ЭНГС» від 20.04.2022 № 59/М; довідку ООО «ЭНГС» від 25.04.2022 № 273; трудовий договір від 09.11.2017; додаткову угоду від 15.08.2018 до трудового договору від 09.11.2017; уточнюючу довідку від 13.02.2009 № 53; довідку від 15.11.2008; довідку про заробітну плату від 24.05.2011 № 506; трудовий договір № 118/11 від 19.12.2011; страхове свідоцтво, патенти, посвідчення; довідку про роботу з 26.03.1992 по 26.11.2000; довідки про доходи і квитанції.
Також, судом апеляцій встановлено, що посада помічника бурильника, яку обіймав позивач, зокрема у спірні періоди з 04.01.2003 по 23.04.2008 (5 років 3 місяці 20 днів), з 19.05.2008 по 17.11.2008 (5 місяців 30 днів), з 23.09.2013 по 17.06.2014 (1 рік 2 місяці 20 днів), з 18.06.2014 по 17.12.2014 (6 місяців), з 18.12.2014 по 11.11.2015 (10 місяців 25 днів), з 12.11.2015 по 08.11.2017 (1 рік 11 місяців 28 днів), з 09.11.2017 по 15.09.2019 (1 рік 10 місяців 7 днів), з 16.09.2019 по 25.04.2022 (2 роки 7 місяців 10 днів), була передбачені Списками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 за № 162, від 16.01.2003 за № 36, від 24.06.2016 за № 461, які були чинні на період його роботи.
Крім того, робота позивача на посаді помічника бурильника, яка передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій протягом спірних років підтверджується уточнюючими довідками № 59/М від 20.04.2022, № 273 від 25.04.2022, № 53 від 13.02.2009 та б/н від 15.11.2008, які були надані пенсійному органу.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку оскільки відповідачем протиправно не враховано до загального стажу ОСОБА_1 періоди його роботи на території РФ з 01.01.1992 по 10.03.1992, з 26.03.1992 по 26.11.2000, з 04.01.2003 по 23.04.2008, з 19.05.2008 по 17.11.2008, з 03.06.2010 по 31.03.2011, з 19.12.2011 по 15.11.2012, з 11.01.2013 по 15.08.2013, з 23.09.2013 по 17.06.2014, з 18.06.2014 по 17.12.2014, з 18.12.2014 по 11.11.2015, з 12.11.2015 по 08.11.2017, з 09.11.2017 по 15.09.2019, з 16.09.2019 по 25.04.2022, а також до пільгового його стажу за Списком № 2 періодів роботи на посаді помічника бурильника з 04.01.2003 по 23.04.2008, з 19.05.2008 по 17.11.2008, з 23.09.2013 по 17.06.2014, з 18.06.2014 по 17.12.2014, з 18.12.2014 по 11.11.2015, з 12.11.2015 по 08.11.2017, з 09.11.2017 по 15.09.2019, з 16.09.2019 по 25.04.2022, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 24.03.2025 за № 092750012375 про відмову у призначенні пенсії підлягає скасуванню.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки після зарахування вказаних періодів, загальний страховий стаж позивача становитиме більше 36 років (при необхідних 25 років), а пільговий стаж за Списком № 2 становитиме більше 14 років (при необхідних 12 років 6 місяців), а враховуючи досягнення 55-річного віку, у ОСОБА_1 є всі правові підстави для призначення спірної пенсії, що, у свою чергу, свідчить про необхідність зобов'язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 17.03.2025 - з дня звернення за пенсією.
Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року у справі № 300/2164/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська