31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №602/1227/25 пров. №А/857/6337/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Грищук В.Б.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року у справі № 602/1227/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
суддя в 1-й інстанції - Наумчук В.А.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Ланівці,
дата складання повного тексту рішення -не зазначено,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Лановецького районного суду Тернопільської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі також ГУНП, відповідач) про скасування постанови серії ЕНА №6357774 від 16.12.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУпАП.
В обгрунтування позовних вимог зазначає, що вказана постанова є незаконною, у зв'язку з відсутністю складу правопорушення, недоведеністю правопорушення та порушенням його права на захист. Стверджує, що того вечора він дійсно керував автомобілем Peugeot Partner, д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Лучаківського у м.Тернопіль. Перед початком руху він перевірив справність світлових приладів та увімкнув ближнє світло фар. Під час руху на панелі приладів світився відповідний індикатор, що підтверджував роботу фар. Вулиця була інтенсивно освітлена вуличними ліхтарями, тому візуально з місця водія було неможливо помітити ймовірне раптове вимкнення чи несправність зовнішніх приладів, оскільки зона перед авто була достатньо освітлена сторонніми джерелами. Під час винесення постанови поліцейський продемонстрував йому фрагмент відеозапису, проте, як стверджує позивач, на відео неможливо ідентифікувати номерний знак саме того автомобіля, яким керував позивач. Також зазначає, що під час розгляду справи ним було заявлене усне клопотання про надання можливості скористатися юридичною допомогою адвоката, однак поліцейський проігнорував це прохання та виніс постанову на місці.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року позовні вимоги задоволено.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6357774 від 16.12.2025, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн за ч.2 ст.122 КУпАП - скасовано.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню.
Також вказує про те, що що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується відеозаписами події, долученими до відзиву на позовну заяву. Стверджує, що під час розгляду справи поліцейський детально роз'яснив водію його право скористатися юридичною допомогою та у подальшому надав можливість водію скористатися такою допомогою, надавши водію достатньо часу аби водій двічі зателефонував до адвоката та ознайомив водія з доказами вчинення правопорушення. Вважає оскаржувану постанову обґрунтованою та законною.
Просить скасувати рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повінстю.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
На адресу апеляційного суду надійшло клопотання від позивача про розгляд справи без його участі.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується із матеріалів справи, що 16.12.2025 о 22 год 22 хв інспектором СРПП відділу поліції №2 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ст. лейтенантом поліції Душенко Ю.І. була винесена постанова серії ЕНА №6357774 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
В оскаржуваній постанові вказано, що 16.12.2025 об 22 год 05 хв в м.Тернопіль на вул. Лучаківській водій ОСОБА_1 , керував автомобілем марки Peugeot Partner, НОМЕР_1 , без увімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив пункт 19.1 а ПДР та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся із позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі відповідач в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення, оскільки не надав беззаперечних належних та допустимих доказів того, що позивач порушив вимоги ПДР та вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно п. 19.1.а Правил дорожнього руху України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Частиною 2 ст. 122 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Статтями 75, 76 КАС України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження правомірності притягнення ОСОБА_1 відповідачем до відзиву долучено 2 відеозаписи.
Проте, колегія суддів зазначає, що в графі 7 «до постанови додаються» постанови серії ЕНА №6357774 від 16.12.2025 вказано «відеофіксація з нагрудної боді камери поліцейського 856412», тобто в оскаржуваній постанові міститься посилання лише на один технічний засіб, в той час як до матеріалів справи долучено два відеозаписи.
Приписами ч. 3 ст. 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов'язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
У разі відсутності в оскарженій постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено фотофіксацію чи відеозапис, така фотофіксація чи відеозапис, згідно з вимогами статті 74 КАС України, не можуть вважатися належними та допустимими доказами вчинення адміністративного правопорушення.
Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а.
Таким чином, поданий до суду першої інстанції відеозапис із відеореєстротора патрульної машини є недопустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення, оскільки постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності містить посилання лише на боді камеру.
При цьому, із відеозапису нагрудної бодікамери поліцейського 856412, наданого відповідачем, убачається, що відеозапис починається о 22 год 01 хв з моменту, коли автомобіль, яким керував позивач, стоїть біля краю проїзної частини, водійські двері автомобіля відкриті, зовнішні освітлювальні прилади автомобіля, у т.ч. фари головного світла, увімкнені. Зазначеним відеозаписом безперервно зафіксовано спілкування поліцейського з позивачем у проміжок часу з 22 год 01 хв до 22 год 25 хв 16.12.2025. Проте, на такому відеозапису не зафіксовано факту керування позивачем транспортним засобом без увімкненого ближнього світла фар у темну пору.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Проте, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу винуватості позивача у скоєнні правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 126, частинами 5 та 6 статті 121 КУпАП.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Оскільки позивач проти вчинення адміністративних правопорушень заперечував, з чим не погоджувався відповідач, останній зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Колегія суддів наголошує, що лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в цій справі на відеозаписі з бодікамери не зафіксовано факту правопорушення, а, отже, судом неможливо встановити, що позивачем справді було порушено ПДР.
Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у цій справі відповідач в порядку ч. 2 ст. 77 КАС України не довів правомірність свого рішення, оскільки не надав беззаперечних належних та допустимих доказів того, що позивач порушив вимоги ПДР та вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.
За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області - залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 08 січня 2026 року у справі № 602/1227/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 31.03.26