31 березня 2026 рокуЛьвівСправа №500/1774/25 пров. №А/857/28216/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (головуючий суддя: Мандзій О.П., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 27.03.2025, звернулася з позовом до суду, який надійшов засобами поштового зв'язку, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про відмову у оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року від 12.03.2025 у оформленні та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року;
- зобов'язати Кременецький відділ Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII.
В обґрунтування позову позивачка зазначає, що 12.03.2025 звернулась із заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області з приводу видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки. У заяві було повідомлено про відмову по релігійних переконаннях від оформлення і отримання паспорта у формі пластикової ID-картки з безконтактним електронним носієм інформації та ненадання згоди обробку персональних даних. Відповідач відмовив у видачі такого паспорта, оскільки заявником подано не всі, визначені Тимчасовим порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.06.2019 № 456 (далі Тимчасовий порядок № 456), документи, а саме рішення суду.
На думку позивачки, відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є грубим порушенням принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту за відсутності згоди, що, власне, і слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому також посилається на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодилась позивачка та оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовільнити позовні вимоги повністю.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що відповідач протиправно відмовив у видачі паспорта у формі книжечки, посилаючись на те що відсутнє судове рішення про зобов'язання видати паспорт у зазначеній формі. Також вказує, що суд першої інстанції при винесенні рішення безпідставно не врахував висновки Верховного Суду.
Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 02.07.2014.
Позивачка з неповнолітньою донькою, 14.02.2025 звернулись із письмовою заявою до Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області про видачу паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-XII, згоду на збір і обробку персональних даних не надано. До заяви долучено: заяву про видачу паспорта (Додаток № 1 до Тимчасового порядку № 456), дві фотокартки, свідоцтво про народження доньки, копію паспорт громадянина України законного представника, витяг з реєстру територіальної громади, що не оспорюється сторонами.
Рішенням Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 12.03.2025 відмовлено у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року, оскільки ОСОБА_2 не подано рішення суду про зобов'язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року на її ім'я.
Зі змісту рішення також слідує, що відповідно до інформації ЄІАС УМП ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами Єдиного державного демографічного реєстру 20.06.2023 оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий органом 5616 (Дубенським відділом Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області) терміном дії до 20.06.2027 та присвоєно УНЗР, який є незмінним. Тобто, з метою отримання адміністративної послуги з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_3 (як законний представник) в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Дубенського відділу Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області та надала згоду на обробку персональних даних, ОСОБА_2 було присвоєно УНЗР.
За наслідками розгляду заяви, листом Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 10.10.2024 № КО-15/6/6119-25/6119/15-24 повідомлено про відмову ОСОБА_2 в оформленні паспорта громадянина України у формі зразка 1994 року та роз'яснено право повторно звернутись у разі зміни або усунення обставин, у зв'язку з якими їй було відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що обробку персональних даних відносно ОСОБА_2 уже проведено при видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон; обробка була здійснена за згодою її законного представника; оформлення чи відмова від оформлення нового документа засобами Єдиного державного демографічного реєстру на наявність у реєстрі раніше сформованого УНЗР не вплине. Відповідно безпідставними є покликання позивачки на релігійні погляди, як підставу для відмови у отриманні ID-карти, так як згоду на внесення персональних даних ОСОБА_2 вже було надано раніше при видачі закордонного паспорта.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Згідно з пунктами 2, 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України після досягнення відповідного віку уповноваженим органом, а бланки паспортів виготовляються у формі книжечки або картки за єдиними зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Положеннями пунктів 13, 16, 17 Положення № 2503-XII визначено перелік документів, необхідних для оформлення та обміну паспорта, а також підстави для його обміну, зокрема у разі зміни анкетних даних, виявлення розбіжностей у записах або непридатності документа для користування.
Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), який 06 грудня 2012 року набрав чинності, визначає правові та організаційні засади оформлення, видачі, обміну документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України.
Відповідно до статей 1, 4, 10 Закону № 5492-VI функціонування Єдиного державного демографічного реєстру забезпечує ідентифікацію особи, а внесення інформації до нього здійснюється уповноваженими суб'єктами на підставі поданих заявником документів із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних.
Згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Частиною третьою цієї статті передбачено, що такий документ містить безконтактний електронний носій, а частиною четвертою гарантується право особи відмовитися від внесення до нього відцифрованих відбитків пальців рук.
Відповідно до статті 14 Закону № 5492-VI документи можуть виготовлятися у формі книжечки або картки, при цьому персоналізація документів здійснюється централізовано із застосуванням визначених технологій.
Згідно зі статтею 21 Закону № 5492-VI кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов'язаний отримати паспорт громадянина України, який виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, та містить визначений законом перелік персональних даних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну паспорта громадянина України (далі - Порядок № 302), яким визначено процедуру подання документів, їх перевірки та підстави для прийняття рішення про оформлення або відмову у видачі паспорта.
Зокрема, пунктами 7, 19 Порядку № 302 встановлено, що оформлення та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої особисто заявником до уповноважених суб'єктів, а пунктом 32 передбачено обов'язок відповідного органу перевірити повноту поданих документів та їх відповідність вимогам законодавства.
Відповідно до пункту 100 Порядку № 302 визначено вичерпний перелік підстав для відмови в оформленні або видачі паспорта, серед яких, зокрема, неподання необхідних документів або неможливість встановлення особи.
Разом з тим, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 № 456 затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - Тимчасовий порядок № 456), який застосовується у виключних випадках за наявності відповідного рішення суду.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку № 456 для оформлення паспорта зразка 1994 року заявник зобов'язаний подати, зокрема, заяву, свідоцтво про народження, документи, що підтверджують громадянство, фотокартки, а також рішення суду, яке набрало законної сили.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить, що оформлення та видача паспорта громадянина України, у тому числі паспорта зразка 1994 року, здійснюється виключно за умови подання повного пакета документів, визначеного законодавством, при цьому у випадку оформлення паспорта зразка 1994 року обов'язковою передумовою є наявність відповідного рішення суду, що набрало законної сили.
При цьому, підпунктом 5 пункту 1 розділу X Тимчасового порядку № 456 передбачено, що територіальний підрозділ Державної міграційної служби України відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі у вклеюванні фотокартки), якщо заявником подано не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення та видачі паспорта.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта громадянина України, незалежно від його форми, здійснюється шляхом особистого подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до уповноваженого органу, із зазначенням необхідної інформації та доданням документів, передбачених чинним законодавством. При цьому дотримання встановленої процедури, у тому числі вимог щодо форми заяви та повноти поданих документів, є обов'язковим.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні правовідносини виникли з приводу вимоги про зобов'язання Кременецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області оформити та видати доньці позивачки паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення № 2503-XII.
Відмовляючи, 12.03.2025 в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року, відповідач зазначив, що заявником не подано рішення суду про зобов'язання відповідного територіального підрозділу ДМС оформити та видати такий паспорт на ім'я ОСОБА_2 .
Свою позицію позивачка обґрунтовує тим, що не надає згоди на збір та обробку персональних даних неповнолітньої дитини та їх внесення до Єдиного державного демографічного реєстру, що, на його думку, є необхідною умовою для оформлення паспорта у формі ID-картки.
Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідно до інформації з ЄІАС УМП щодо ОСОБА_2 засобами Єдиного державного демографічного реєстру 20.06.2023 вже оформлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у зв'язку з чим особі присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР), який є незмінним.
Зазначене свідчить, що з метою отримання адміністративної послуги щодо оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон законний представник (батько) ОСОБА_2 вже надав згоду на обробку персональних даних, унаслідок чого такі дані були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру.
Отже, матеріалами справи підтверджено, що персональні дані ОСОБА_2 вже оброблені та внесені до Реєстру, а УНЗР сформований та є незмінним відповідно до вимог статті 10 Закону № 5492-VI, у зв'язку з чим при оформленні паспорта у формі ID-картки повторне формування такого номера не здійснюється.
За таких обставин використання паспорта громадянина України для виїзду за кордон, при оформленні якого було надано згоду на обробку персональних даних, свідчить про відсутність порушення прав ОСОБА_2 у разі оформлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, а також відсутність втручання у її приватне та сімейне життя.
Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21, від 22.03.2024 у справі № 540/4500/21, від 06.02.2025 у справі № 420/26651/23 та від 19.03.2025 у справі № 300/5845/23.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє посилання позивачки на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), з огляду на їх нерелевантність до спірних правовідносин.
Відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України типовими адміністративними справами є справи з однаковим суб'єктним складом, аналогічними підставами спору, однаковим матеріально-правовим регулюванням та аналогічними позовними вимогами, тоді як зразкова справа є типовою справою, розглянутою Верховним Судом як судом першої інстанції з метою формування єдиної правозастосовної практики.
Разом з тим, у зразковій справі № 806/3265/17 предметом розгляду були правовідносини щодо можливого майбутнього внесення персональних даних до Єдиного державного демографічного реєстру за відсутності згоди особи на їх обробку з мотивів релігійних переконань.
Натомість у справі, що розглядається, встановлено, що обробка персональних даних ОСОБА_2 вже була здійснена за згодою її законного представника при оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон, а тому відсутні підстави вважати спірні правовідносини аналогічними.
Крім того, оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на відмові у зв'язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних, а прийняте з підстав неподання повного пакета документів, зокрема відсутності рішення суду, яке є обов'язковим документом відповідно до вимог Тимчасового порядку № 456.
З урахуванням встановлених обставин справи, наданих доказів та наведених норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для зобов'язання відповідача оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі № 500/1774/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
З. М. Матковська