Справа № 275/1051/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Данилюк О.С.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
01 квітня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
28.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до Брусилівського районного суду Житомирської області із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, а саме просив: скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 № 1/578 від 25.06.2025, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
В обґрунтування поданого позову зазначено: 23.10.2025 позивачем отримано постанову № 1/578 від 25.06.2025, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , зі змісту якої він дізнався, що на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що за місцем його проживання надіслано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим відправленням з описом вкладення, відповідно до якої йому належало з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), однак, будучи належним чином оповіщеним, у визначений повістці час він до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) не з'явився, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Позивач вважає вказану постанову незаконною, оскільки повістку № 215751, згідно з якою він мав з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), він не отримував та про її існування не знав. Крім того, указує, що місця свого проживання він не змінював, від отримання повістки не відмовлявся, повідомлення про отримання повістки у відділенні пошти йому не надходило, отже, він не був належним чином повідомленим про час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ), а тому впевнений, що його притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою по справі про адміністративне правопорушення № 1/578 від 25.06.2025, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
У постанові зазначено, що ОСОБА_1 під час дії особливого періоду, маючи обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, порушуючи вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", пунктів 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у строк, визначений у повістці, протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття, не повідомив про причини неявки, окрім того, у подальшому не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 у строк, що не перевищує сім календарних днів, тобто своїми діями (бездіяльністю) порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/578 від 25.06.2025, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що своїми діями ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме вимоги: абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", підпункти 23, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Зважаючи на викладені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення № 1/578 від 25.06.2025 стосовно ОСОБА_1 за частиною третьою статті 210-1 КУпАП складена повноважною особою, за своєю формою та змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник стверджує, зокрема, що згідно з матеріалами справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, наданих на адресу суду відповідачем, є копія повістки № 215751 на ім'я ОСОБА_1 , видана ІНФОРМАЦІЯ_4 , однак на звороті даного аркушу справи знаходиться конверт поштового відправлення, який було відправлено на адресу місця проживання ОСОБА_1 і зазначений лис було повернуто назад відправнику з відміткою про те, що "адресат відсутній за вказаною адресою". При цьому будь-яких позначок на даному поштовому відправленні про те, що в конверті знаходиться повістка ІНФОРМАЦІЯ_1 , не має. Відсутні такі позначки і на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Отже, відповідачем до суду не надано беззаперечних доказів того, що ІНФОРМАЦІЯ_4 на адресу ОСОБА_1 , направлялася повістка, а тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності є безпідставним та протиправним.
Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про: 1) оборону 2) мобілізаційну підготовку 3) мобілізацію в особливий період.
Так, відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Водночас, зі змісту пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП вбачається, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
У силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 КУпАП).
Положеннями статті 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 "Про часткову мобілізацію".
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
За приписами статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Такий обов'язок включає виконання військового обов'язку в запасі та дотримання правил військового обліку.
Відповідно до пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок №1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.
Згідно з підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який є додатком 2 до Порядку №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Як передбачено частиною першою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), громадяни зобов'язані, зокрема: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Водночас, частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Вручення повісток, їх отримання та обов'язок з'явитися за отриманою повісткою регулюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядком № 1487, Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Відповідно до пункту 23 Порядку № 560 (у редакції, чинній на дату направлення повістки про виклик позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 ), поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Пункт 24 Порядку № 560 передбачає, що у разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно з пунктом 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За нормами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 на виконання законодавства з питань військового обов'язку, мобілізаційної підготовки та мобілізації було здійснено оповіщення громадянина ОСОБА_1 про виклик шляхом направлення йому повістки № 215751, де датою прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено 22.05.2025.
Зазначена повістка 14.05.2025 направлена за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , однак, 19.05.2025 повернулась відправнику без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Отже, враховуючи вищевикладений зміст положень пункту 41 Порядку № 560, позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик його до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Однак, у визначений час ОСОБА_1 не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , та про наявність поважних причин неявки ІНФОРМАЦІЯ_2 не повідомив.
Доводи позивача про те, що повідомлення про надходження повістки з відділення поштового зв'язку йому не надходили, є необґрунтованими та не підтверджені належними, достатніми та достовірними доказами, зокрема, таких як довідки оператора поштового зв'язку, витяги з інформаційних систем відстеження поштових відправлень, письмові пояснення чи інші документи, які б свідчили про порушення порядку вручення поштової кореспонденції або ненадходження відповідного повідомлення.
Водночас, матеріали справи не містять даних, які б спростовували факт направлення повістки за належною адресою позивача чи свідчили про порушення встановленого порядку її надсилання. Саме лише посилання позивача на ненадходження повідомлення без належного доказового підтвердження не може вважатися достатньою підставою для висновку про порушення його прав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що своїми діями ОСОБА_1 порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме: вимоги абзацу другого частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", підпунктів 23 - 24 Порядку № 560, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова є правомірною та відсутні підстави для її скасування.
VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 18 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.