Справа № 725/1722/26
Головуючий у І інстанції: Федіна А.В.
Суддя-доповідач: Томчук А.В.
02 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Томчука А.В.
суддів: Драчук Т. О. Савицької Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Товстун Н.M.,
представника апелянта: Рожок Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 10 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівці з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 05.03.2025 № 722, її довірителя ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП за фактом того, що він, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з'явився для уточнення своїх військово-облікових даних у встановлений законодавством строк (з 18.05.2024 по 16.07.2024) та цією постановою накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Проте, на думку представника позивача, інкриміноване відповідачем порушення не мало місця, адже в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 ОСОБА_1 проходив ВЛК, отримав штрих-код у тимчасове посвідчення № НОМЕР_1 , тим самим уточнив свої військово-облікові дані, при цьому в оскаржуваній постанові відсутні відомості про те, які саме військово-облікові дані ним не були уточнені.
Крім того, заявник вважає, що на нього було накладено стягнення поза межами встановленого статтею 38 КУпАП строку накладення стягнення.
Відтак заявниця стверджувала, що обставини, викладені в оскаржуваній постанові, не підтверджені належними доказами, а тому така не відповідає вимогам закону та підлягає скасуванню.
За результатами розгляду такого позову Чернівецький районний суд міста Чернівці 10.03.2026 ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що уточнення позивачем військово-облікових даних 28.07.2024, поза межами строку передбаченого чинним законодавством свідчить про допущення ОСОБА_1 порушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Доводи позивача про те, що він здійснював звірку даних при особистій явці до ТЦК та СП під час проходження ним ВЛК, на переконання суду першої інстанції, жодним чином не свідчать про уточнення позивачем свої даних у період з 18.05.2024 по 16.07.2024, як того вимагали положення пункту 1 частини 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку". З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 КУпАП, обставини викладені у протоколі від 19.02.2022 № 722 щодо неявки позивача до ТЦК для уточнення військово-облікових даних не відповідають дійсності, адже у період з 18.05.2025 по 16.07.2025 апелянт з'являвся до ТЦК, отримав направлення та пройшов ВЛК, відповідно уточнив свої військово-облікові дані.
Крім того, заявник вважає, що на нього було накладено стягнення поза межами встановленого статтею 38 КУпАП строку накладення стягнення.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, яка взяла участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що згідно облікових даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів ОСОБА_1 не уточнив облікові дані згідно зі статтею 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
19.02.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, оскільки останній у встановлені законодавством терміни (з 18.05.2024 по 16.07.2024) не з'явився для уточнення персональних даних до ТЦК та СП. Протокол підписано ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис у відповідній графі протоколу.
05.03.2025 позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП за фактом того, що він, будучи військовозобов'язаним, всупереч встановленим чинним законодавством вимогам правил військового обліку, не з'явився для уточнення своїх військово-облікових даних у встановлений законодавством строк (з 18.05.2024 по 16.07.2024) та постановою № 722 накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн.
Зазначену постанову вручено позивачу 11.02.2026, про що свідчить особистий підпис ОСОБА_1 на примірнику оскаржуваного рішення.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вимогами про її скасування.
Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.
З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно із частинами 1, 3 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Згідно із частиною 10 статті 1 Закону 2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема, уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Так, абз. 4, 5 п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" № 3633-IX від 11.04.2024 (далі - Закон 3633), установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані, у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Пунктом 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.02.2024, встановлено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Отже, чинним законодавством передбачено три шляхи, якими громадяни України, які перебувають на території України та які перебувають на військовому обліку повинні були уточнити персональні дані з 18 травня до 16 липня 2024 року (включно), а саме: через центр надання адміністративних послуг; через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста; у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, у позивача виник обов'язок з 18 травня до 16 липня 2024 року включно уточнити військово-облікові дані.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до примітки до статті 210 КУпАП положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Отже, відповідач мав та має можливість отримати персональні позивача дані шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що із витягу з "Резерв+", сформованого станом на 19.02.2025 07 год. 27 хв., вбачається, що позивач уточнив свої військово-облікові дані 28.07.2024, тоді як законом передбачено обов'язок вичинити такі дії у строк до 16.07.2024, що, на переконання суду, свідчить про допущення позивачем порушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що позивач здійснював звірку даних при особистій явці до ТЦК та СП під час проходження ним ВЛК жодним чином не свідчать про уточнення позивачем свої даних у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 на виконання положення пункту 1 частини 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення " Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку", оскільки належних та допустимих доказів своєчасного уточнення даних у визначений законом спосіб позивач не надав.
При цьому, колегія суддів зауважує, що позивач не був позбавлений права оновити персональні дані дистанційно, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, проте відповідних доказів в матеріалах справи не міститься. Також варто зауважити, що доказів відсутності змін у персональних даних позивача станом, як на момент виникнення обов'язку уточнити такі дані, так і на момент фактичного уточнення, можливості відповідача отримати необхідні персональні дані, визначені статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" через відповідні реєстри матеріали справи не містять.
Отже, позивач з 18.05.2024 по 16.07.2024 мав обов'язок уточнити свої облікові дані (зокрема, адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження, однак у встановлені законом строки та способи свої військо-облікові дані не уточнив й відповідно належних доказів на спростування вказаного до суду першої та апеляційної інстанції не надав.
Відтак в цій частині колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, постановленими за наслідками розгляду цієї справи.
Щодо доводів апелянта про накладення адміністративного стягнення за межами строків притягнення до відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
Положеннями частини першої статті 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Отже, строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 №154, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно із частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності.
Водночас, стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як вказував суд вище, відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього кодексу.
Згідно із статтею 284 КУпАП справа підлягає закриттю за наявності обставин, передбачених статтею 247 даного Кодексу.
З наявних у матеріалах справи доказів та обставин, встановлених судом першої інстанції, вбачається що правопорушення вчинено - 17.07.2024 та таке тривало до 28.07.2024 (дата уточнення позивачем облікових даних).
Відповідно присічною датою, з якої відповідачу мало би стати відомо про порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є 28.07.2024, адже обов'язок державного органу дотримуватись запроваджених законом власних процедур.
Отже граничною датою прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у даному випадку є 29.10.2024.
В контексті наведеного, суд звертає увагу на те, що у рішенні від 11 лютого 2018 року № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки» від 31 липня 2008 року та інші).
У рішенні у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ вказав на те, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків (заява № 29979/04, пункт 70).
Отже, принцип «належного урядування» не звільняє відповідача від обов'язку дотримуватись обов'язково встановленої чинним законодавством процедури, компетенції та повноважень при прийняті/скасуванні рішень, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Фактично недотримання суб'єктом владних повноважень відповідних законодавчо установлених процедур, про які зазначено вище, та що підтверджено під час розгляду цієї справи, свідчить про порушення принципу належного урядування, при цьому відповідальність за допущення помилок в даному випадку відповідач поклав саме на позивача.
Більше того, в аспекті аргументів апеляційної скарги колегія суддів враховує ту обставину, що пропуск строку для оновлення даних ОСОБА_1 є незначним та становить 11 днів, також слід зважити на той факт, що в період необхідного оновлення відповідних даних апелянт проходив ВЛК, тобто добросовісно виконував покладений на нього обов'язок щодо проходження військово-лікарської комісії задля визначення ступеня придатності останнього до військової служби, що в свою чергу вказує на наявність обставин, що можуть мати наслідком пом'якшення адміністративної відповідальності.
Водночас суд апеляційної інстанції, вважає, що станом на час прийняття оскаржуваної постанови минув строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності, провадження про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП підлягало закриттю на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Наведене порушення відповідачем процедури притягнення позивача до відповідальності за вказане порушення, свідчить про протиправність та необхідність скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 05.03.2025 № 722.
У відповідності із статтею 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно із частиною першою статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Зважаючи на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків в частині дотримання відповідачем порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вказане порушення, апеляційний суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову шляхом визнання протиправною та скасування постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2025 № 722 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, а також закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Колегією суддів встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції за подання цього позову підлягав сплаті судовий збір у розмірі 665, 60 грн та за подання апеляційної скарги у електронній формі належало сплати судовий збір у розмірі 798,72 грн. Водночас з матеріалів справи вбачається, що стороною позивача було сплачено судовий збір у загальному розмірі 3328 грн (1331, 20 грн + 1996,80 грн).
За результатом розгляду даної справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позову, а тому позивачу підлягає поверненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судовий збір в загальній сумі 1464,32 грн.
Решта суми, сплаченого судового збору, є надмірно сплаченою, а її повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, а не в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 10 березня 2026 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.03.2025 № 722 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності частиною 3 статті 210-1 КУпАП на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , сплачений судовий збір у загальній сумі 1464,32 грн (одна тисяча чотириста шістдесят чотири грн 32 коп.).
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і не може бути оскаржене в касаційному порядку (частина 3 статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України).
Головуючий Томчук А.В.
Судді Драчук Т. О. Савицька Н.В.