Справа № 120/5459/25
Головуючий у 1-й інстанції: Сало Павло Ігорович
Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.
02 квітня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Вінницького окружного адміністративного суду в якому просив: визнати бездіяльність протиправною та зобов'язати вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12.08.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом за результатами розгляду цієї справи, повторно розглянути відповідні подання військової частини НОМЕР_2 та рапорт ОСОБА_1 про його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи мобілізованим, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Батьком позивача є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААВ № 244841 від 09.03.2021, за результатами первинного огляду ОСОБА_2 встановлено безстроково другу групу інвалідності, причина інвалідності - загальне захворювання.
Факт інвалідності додатково підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 31.10.2023.
Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 19.12.2024 у справі № 125/1505/24 (набрало законної сили 23.01.2025) ОСОБА_2 визнано недієздатним, а ОСОБА_1 призначено його опікуном.
27.01.2025 позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою (батьком), визнаною судом недієздатною.
30.01.2025 командуванням військової частини НОМЕР_2 було підготовлено та направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 подання на звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби у запас за п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як такого, що підлягає звільненню за сімейними обставинами.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025, надісланим на адресу військової частини НОМЕР_2 , повідомлено про наявність спору щодо доведеності підстав для звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами в умовах правового режиму воєнного стану. У листі також поставлено під сумнів чинність рішення суду, яким встановлено факт опіки, зокрема в контексті правомірності його застосування як підстави для звільнення з військової служби.
Позивач вважає неправомірною бездіяльність відповідачів щодо його не звільнення з військової служби, а тому вирішив звернутися до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції при ухваленні рішення в оскаржуваній частині виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволенні позову за такими доводами.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У зв'язку з військовою агресією російською федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на день розгляду справи.
Частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII) визначені види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Підстави звільнення з військової служби передбачено статтею 26 Закону № 2232-XII.
Частиною 7 статті 26 Закону № 2232-XII унормовано, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються підстави звільнення з військової служби, думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення № 1153/2008).
Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531 "Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України" (далі - Наказ № 531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Позивач вважає, що відповідачі допустили протиправну бездіяльність щодо звільнення його з військової служби, яка полягає у неприйнятті рішення по поданню, зокрема, не видання наказу по особовому складу про звільнення військовослужбовця з військової служби.
Згідно матеріалів справи 27.01.2025 позивач подав рапорт про його звільнення з військової служби за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою (батьком), визнаною судом недієздатною.
30.01.2025 командуванням військової частини НОМЕР_2 підготувало та направило до ІНФОРМАЦІЯ_1 подання на звільнення майора ОСОБА_1 з військової служби у запас за п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", як такого, що підлягає звільненню за сімейними обставинами.
За наслідками розгляду рапорті і подання, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025, надісланим на адресу військової частини НОМЕР_2 , повідомлено про недоведеність підстав для звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами в умовах правового режиму воєнного стану.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яка затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 1.5 Інструкції № 170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об'єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.
Згідно матеріалів справи на виконання вказаних нормативних вимог військовою частиною НОМЕР_5 було належним чином оформлено подання на звільнення позивача з військової служби, яке надіслано для розгляду до належного суб'єкта - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
Так, за змістом підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Такими сімейними обставинами, зокрема відповідно до пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII, є необхідність здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною, за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.
Як вважає позивач, на підставі зазначеної вище норми він підлягає звільненню з військової служби, про що і подав відповідний рапорт.
Суд першої інстанції задовольняючи позов в оскаржуваній частині виходив з того, що рішенням Барського районного суду Вінницької області від 19.12.2024 у справі № 125/1505/24, яке набрало законної сили 23.01.2025, ОСОБА_2 визнано недієздатним, а ОСОБА_1 призначено його опікуном.
Попри це, ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 28.08.2024 провадження у справі № 125/1505/24 зупинялося для проведення судово-психіатричної експертизи відповідно до ст. 298 та п. 2 ч. 1 ст. 105 ЦПК України. Проведення експертизи було ініційовано самим заявником і здійснено експертами Вінницької філії ДУ "Інститут судової психіатрії МОЗ України". Згідно з висновком експерта № 572 від 10.10.2024, ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад у вигляді судинної деменції (F01.8), що позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Як вбачається зі змісту ухваленого судового рішення, суд дослідив цей висновок у сукупності з іншими доказами та ухвалив рішення про визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Вказане рішення має преюдиціальне значення, зокрема в розумінні положень ч. 4 ст. 78 КАС України, та встановлює обставини, що не підлягають повторному доведенню під час розгляду інших судових справ щодо недієздатності батька позивача, а також призначення позивача його опікуном.
Разом з тим колегія суддів зазначає, що постановою Вінницького апеляційного суду від 28.10.2025 у справі №125/1505/24 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 задоволено.
Рішення Барського районного суду Вінницької області від 19.12.2024 у цивільній справі 125/1505/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Барська міська рада Вінницької області про оголошення фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна скасовано.
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна відмовлено.
Таким чином обставини щодо необхідності здійснення опіки саме позивачем над особою, визнаною судом недієздатною відпали.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що на момент звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби підставою для такого звільнення було рішення суду про визнання особи недієздатною та призначення позивача опікуном, яке набрало законної сили та підлягало виконанню. Водночас під час апеляційного розгляду встановлено, що зазначене судове рішення скасоване судом апеляційної інстанції у цивільній справі, у зв'язку з чим відпали обставини, з якими закон пов'язує можливість звільнення військовослужбовця за сімейними обставинами відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
За таких умов відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині зобов'язання відповідача вчинити дії щодо звільнення позивача з військової служби. Разом з тим, оцінюючи спірні правовідносини, суд враховує, що правомірність дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень підлягає оцінці з урахуванням обставин, які існували на момент їх вчинення. Проте з огляду на втрату чинності судового рішення, яке слугувало підставою для заявлених вимог, відсутні підстави для задоволення позову в цілому.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, у зв'язку з чим рішення суду в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Стосовно клопотання апелянта про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням суду у справі №125/1505/24, то суд зазначає, що на момент прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції таке рішення набрало законної сили, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.