Справа № 753/27087/25 Суддя (судді) першої інстанції: М.О.Заставенко
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності із закриття справи неправомірною та про закриття справи про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:
- визнати неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 із закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про не проходження або нез'явлення для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії;
- справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про не проходження або нез'явлення для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії закрити за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на 08.09.2025 строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не виконання обов'язку щодо не проходження медичного огляду військово-лікарської комісії до 05.06.2025 за ст. 210, 210-1 КУпАП, закінчилися. Отже, начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 зобов'язаний був винести постанову про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача, однак у порушення закону цього не зробив, що і стало підставою для звернення з позовом до суду. Через бездіяльність відповідача порушується право позивача на свободу пересування, на особисту недоторканність, адже щодо позивача досі діють вжиті відповідачем заходи забезпечення провадження, а саме розшук, затримання та доставлення за місцем знаходження відповідача.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Зокрема, апелянт вказує, що оскільки граничний строк виконання обов'язку був встановлений законом 05.06.2025, то 06.06.2025 у системі «Оберіг» мали бути відомості про невиконання цього обов'язку.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач офіційно подав звернення №Е3540420 про затримання та доставлення позивача як особи, що вчинила правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. Отже, на думку апелянта, дане індивідуально-правове рішення відповідача однозначно свідчить про попередню кваліфікацію діянь позивача як правопорушення і про те, що провадження у справі про адміністративне правопорушення відкрито, незважаючи на неврегульованість даного процесу.
Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2026 та від 26.03.2026 відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, з урахуванням чого судова колегія вирішила продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач 15.04.2005 проходив медичний огляд, за результатами якого визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.
Відповідачем 08.09.2025 сформовано та направлено до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві електронне звернення № Е3540420 щодо порушення позивачем правил військового обліку, законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, для подальшого його затримання та доставлення позивача, як особи, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Позивач, вважаючи неправомірною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 із закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про не проходження або нез'явлення для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) .
Відповідно до частини десятої статті 1 Закону №2232-XII громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, зокрема прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів.
15 лютого 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №4235-ІХ від 12 лютого 2025 року (далі - Закон №4235-ІХ), яким внесені зміни до Закону №3621-IX та пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення викладено в новій редакції:
«Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».
Системний аналіз вказаних норм дає підстави стверджувати, що обов'язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби покладається на громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю).
Вказані громадяни зобов'язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду..
Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказана норма зобов'язує осіб віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (до 15 лютого 2025 року) до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Згідно із частинами першою, третьою статті 210 КпАП України порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку - тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що предметом спору у даній адміністративній справі є визнання неправомірною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 із закриття справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про не проходження або нез'явлення для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії, а також справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 про не проходження або нез'явлення для проходження медичного огляду військово-лікарської комісії закрити за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Позивач стверджує, що станом на 08.09.2025 строки притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не виконання обов'язку, а саме не проходження медичного огляду військово-лікарської комісії до 05.06.2025 за статтею 210, 210-1 КУпАП закінчилися.
З метою надання оцінки доводам апелянта щодо наявності чи відсутності підстав для закриття провадження на підставі частини дев'ятої статті 38 КУпАП, суду необхідно встановити коли притягнуто позивача до відповідальності.
Водночас судом першої та апеляційної інстанції встановлено, а також вбачається з матеріалів справи, що справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності у провадженні ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутня, відносно позивача не складався протокол та/або постанова про адміністративне правопорушення, що підтверджується копією облікової картки ОСОБА_1 та копіями витягів з АІТС Оберіг (а.с.35-37).
У відзиві на позовну заяву представник ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначив, що 08.09.2025 за допомогою АІТС Оберіг сформовано та направлено до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві електронне звернення №Е3540420 щодо порушення позивача для подальшого затримання та доставлення позивача, як особи, що вчинила адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевстановленими обставинами підтверджується факт відсутності складання відповідачем постанови про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу, що позивач не оскаржує дії відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів недостовірних даних про порушення позивачем правил військового обліку без належних підстав, та щодо направлення до Головного управління Національної поліції у м. Києві звернення №Е3540420 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
У зв'язку із цим, суд не приймає до уваги доводи апелянта щодо внесення відомостей про порушення до реєстру. Крім того, справи із такими вимогами підсудні окружним адміністративним судам.
Отже, оскільки у даній справі відсутній факт відкриття адміністративної справи про вчинення правопорушення позивача, у відповідача немає юридичних підстав для винесення постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення за закінченням строків накладення адміністративного стягнення, про що просить позивач.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що у задоволенні вимог позову про визнання бездіяльності із закриття справи неправомірною та про закриття справи про адміністративне правопорушення слід відмовити як у безпідставних та необґрунтованих, оскільки щодо позивача не порушено адміністративного провадження щодо вчинення адміністративного правопорушення за 210, 210-1 КУпАП.
Ствердження апелянта про те, що оскільки граничний строк виконання обов'язку був встановлений законом (05.06.2025), то вже 06.06.2025 у системі "Оберіг" мали бути відомості про невиконання цього обов'язку, колегія суддів оцінює критично, оскільки позивачем не надано жодних доказів на підтвердження своєї позиції, лише висловлено суб'єктивну думку, що не має жодного нормативного та доказового підґрунтя.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме прийняття неналежного відзиву, з огляду на той факт, що відзив не був направлений позивачу, а тому останній не міг ознайомитись із його змістом та висловити свої заперечення, колегія суддів зазначає наступне.
Так, відповідно до частини першої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Згідно частини дев'ятої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Отже, можливість взяття судом до уваги поданих сторонами доказів безпосередньо залежить від виконання ними обов'язку з їх надсилання (надання) іншим учасникам справи, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем направлено позивачу та його представнику копію відзиву, що підтверджується наданими до суду фіскальними чеками АТ «Укрпошта» (а.с.30-31).
Крім того, колегія суддів встановила, що згідно даних підсистеми «Електронний суд», позивач та його представник отримали відзив на позову заяву 12.01.2026 о 2:58, що підтверджується карткою руху документа, яка міститься в матеріалах справи (а.с.76-77).
Так, відповідно до п.п.5.4.-1 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи затвердженого рішенням ВРП 17.08.2021 року №1845/0/15-21 електронний кабінет - персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу.
Проаналізувавши зазначені норми, колегія суддів зазначає, що у позивача була можливість із моменту надходження відзиву до суду 12.01.2026, до моменту прийняття судового рішення у справі 23.02.2026 ознайомитися із відзивом у підсистемі «Електронний суд», оскільки він є її користувачем.
Про надходження вищевказаного відзиву, позивач та його представник обізнані, що підтверджується заявою про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу (а.с.39-40), в якій представником зазначено, що 12.01.2026 на адресу уду від представника відповідача - Бондаренка В.І. надійшов відзив на позов, який зареєстрований в АСУД за №1771/26-Вх. Відсканований фотоскан відзиву міститься в підсистемі «Електронний суд» за назвою файлу - відзив.pdf.
Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, не спростованими доводами апеляційної скарги, про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з приписами частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 лютого 2026 року у справі №753/27087/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р.Вівдиченко
О.В.Карпушова