Справа № 320/34115/25 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України, третя особа без самостійних вимог - Державний секретар Міністерства економіки України Петрук Віталій Вікторович, про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -
У липні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства економіки України, яким просив:
- визнати протиправними дії відповідача Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) щодо систематичного переслідування (мобінгу) позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом порушення та закриття без реабілітуючих підстав та заходів дисциплінарного провадження, примушування до звільнення, скорочення заробітної плати, не ознайомлення з наказами про проходження державної служби, формальний підхід у проведенні оцінювання результатів службової діяльності та плануванні кар'єри, дискримінацію щодо підвищення кваліфікації, ігнорування прав на відпочинок, виключення з виробничих процесів, ненадання завдань та доручень для виконання, ненадання необхідної для виконання посадових обов'язків інформації;
- зобов'язати відповідача Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) утриматись від подальших дій, що мають ознаки мобінгу та можуть порушити трудові права позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
- зобов'язати відповідача Міністерство економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) провести внутрішнє службове розслідування з метою виявлення осіб, причетних до вчинення порушень прав позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) при ініціюванні порушення та закриття без реабілітуючих підстав та заходів дисциплінарного провадження згідно з Наказом № 130-K та Наказом № 303-К, та надати Суду результати такого розслідування;
- визнати протиправною безпідставну відмову Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) у наданні позивачу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щорічної та додаткової відпусток, що порушує його право на відпочинок, гарантоване статтями 45 Конституції України, 57-59 Закону України "Про державну службу";
- стягнути з Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 37508596) на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень за заподіяні моральні страждання, спричинені систематичним переслідуванням (мобінгом) позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом порушення та закриття без реабілітуючих підстав та заходів дисциплінарного провадження, примушування до звільнення, скорочення заробітної плати, не ознайомлення з наказами про проходження державної служби, формальний підхід у проведенні оцінювання результатів службової діяльності та плануванні кар'єри, дискримінацію щодо підвищення кваліфікації, ігнорування прав на відпочинок, виключення з виробничих процесів, ненадання завдань та доручень для виконання, ненадання необхідної для виконання посадових обов'язків інформації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі №320/34115/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства економіки України про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення дій, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, ухвалено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
18 жовтня 2025 року позивачем через систему "Електронний суд" подано до Київського окружного адміністративного суду заяву про роз'яснення ухвали від 08 вересня 2025 року, якою останній просив роз'яснити:
- чи є справа №320/34115/25 такою, що відноситься до категорії справ про мобінг (цькування) в розумінні статей 2-2, 5-1 Кодексу законів про працю України;
- чи поширюється на позивача - ОСОБА_1 як учасника у справі №320/34115/25, державна гарантія, передбачена абзацом восьмим статті 5-1 КЗпП України, а саме: заборона припинення трудової діяльності працівника у період розгляду скарги або провадження у справі про мобінг (цькування);
- з якого саме моменту (якої дати) починається "період розгляду скарги" у справі №320/34115/25 в розумінні абзацу восьмого статті 5-1 КЗпП України, з яким закон пов'язує дію державної гарантії щодо заборони припинення трудових відносин працівника, який звернувся із заявою (скаргою, позовом) про мобінг.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення від 08 вересня 2025 року в адміністративній справі №320/34115/25.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі №320/34115/25, постановити нову ухвалу, якою:
- задовольнити заяву ОСОБА_1 у справі №320/34115/25 про роз'яснення судового рішення в повному обсязі;
- зобов'язати Київський окружний адміністративний суд роз'яснити ухвалу від 08 вересня 2025 року в частині визначення справи №320/34115/25 як справи про мобінг (цькування) та застосування державної гарантії, передбаченої абзацом 8 статті 5-1 КЗпП України.
Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про те, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі №320/34115/25 не належить до судових рішень, якими вирішується спір по суті, а відтак роз'ясненню в порядку ст. 254 КАС України не підлягає.
Звернув увагу суду на те, що ухвала про відкриття провадження у справі про мобінг (цькування) безпосередньо фіксує факт існування спору про трудові права працівника, отже вона створює правові наслідки для сторін і підпадає під сферу дії ст. 254 КАС України.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Згідно з ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року позивач просив роз'яснити: чи є справа №320/34115/25 такою, що відноситься до категорії справ про мобінг (цькування) в розумінні статей 2-2, 5-1 Кодексу законів про працю України; чи поширюється на ОСОБА_1 як учасника у справі №320/34115/25, державна гарантія, передбачена абзацом восьмим статті 5-1 КЗпП України, а саме: заборона припинення трудової діяльності працівника у період розгляду скарги або провадження у справі про мобінг (цькування); з якого саме моменту (якої дати) починається "період розгляду скарги" у справі №320/34115/25 в розумінні абзацу восьмого статті 5-1 КЗпП України, з яким закон пов'язує дію державної гарантії щодо заборони припинення трудових відносин працівника, який звернувся із заявою (скаргою, позовом) про мобінг.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив про те, що в ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року не зазначено чи визнає суд відкриття провадження у справі №320/34115/25 саме справою про мобінг в розумінні ст.ст. 2-2 та 5-1 КЗпП України.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені заяви про роз'яснення судового рішення зазначив про те, що ухвала Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/34115/25 не належить до судових рішень, якими вирішується спір по суті, а відтак роз'ясненню в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Зі змісту наведеного законодавчого припису випливає, що роз'яснено може бути рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення його тяжко виконати, оскільки має місце значна ймовірність неправильного його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення. Тобто роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта, викладення рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Згідно з ч. 2 ст. 254 КАС України подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
У розумінні цієї норми необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати. Зі сказаного випливає також, що роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.
Таким чином, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту та викладенні рішення суду в більш ясній і зрозумілій формі для його виконання.
У такому разі в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення та суд не повинен давати відповідь на нові вимоги або на невирішені вимоги, він лише пояснює положення постановленого ним рішенням, які нечітко сформульовані, або є незрозумілими для заінтересованих осіб.
Суд звертає увагу, що роз'яснення інших частин рішення (крім резолютивної) для його виконання не має правового значення, оскільки вони не мають обов'язкового характеру.
Конкретного і вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а зі змісту закону вбачається, що їх має навести особа, яка звертається з заявою про роз'яснення судового рішення.
Подібні правові висновки щодо застосування положень ст. 254 КАС України викладені Верховним Судом у постановах від 07 лютого 2018 року у справі №803/3805/15, від 25 квітня 2018 року у справі №484/538/16-а, від 25 червня 2018 року у справі №826/24294/15, від 20 лютого 2019 року у справі №814/907/16, від 21 березня 2019 року у справі №807/1689/14, від 20 грудня 2023 року у справі № 400/2839/22, від 21 лютого 2024 року у справі №460/9602/20.
Водночас, мотиви, які навів позивач в заяві про роз'яснення ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року полягають у тому, що у вказаній ухвалі про відкриття провадження у справі не зазначено чи визнає суд відкриття провадження у справі №320/34115/25 саме справою про мобінг в розумінні ст.ст. 2-2 та 5-1 КЗпП України.
Колегія суддів звертає увагу, що механізм, визначений ст. 254 КАС України, не може використовуватися, як спосіб доповнення ухвали (рішення) мотивами які позивач вважає обов'язковими, враховуючи, що ухвала про відкриття провадження у справі від 08 вересня 2025 року відповідає вимогам ст. 171 КАС України.
З огляду на зазначені обставини справи та нормативно-правове регулювання, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про роз'яснення судового рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку
Повне рішення складено "01" квітня 2026 року.