Справа № 320/47014/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Собківа Я.М.,
при секретарі - Олешко М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов, зобов'язання вчинити дії, -
У лютому 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яким просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116503,75 грн винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- визнати протиправною та скасувати постанову НОМЕР_4 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору в сумі 116503,75 грн винесену державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
- зобов'язати Бориспільський відділ державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернути на рахунок ОСОБА_1 НОМЕР_1 незаконно стягнуті кошти в сумі 116872,75 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно досліджено докази та встановлено обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що судом першої інстанції не досліджено обставину направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, водночас вказана постанова йому не надходила, а тому порушено його права, як боржника виконавчого провадження.
Додатково зазначив, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що відповідно до ст. 70 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має повноваження звернути стягнення на заробітну плату боржника лише за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, однак у розмірі не більше 20%, водночас державним виконавцем одноразово стягнуто кошти в сумі 116872б75 грн. Крім того, державним виконавцем не направлено постанову про звернення на заробітну плату до Військової частини НОМЕР_2 .
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23 вересня 2013 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області у справі №359/5863/13-ц за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийнято заочне рішення, яким вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" суму заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2005 року №ML-005/078/2005 в розмірі 31345,64 доларів США, що еквівалентно 250545,70 грн та 914491,84 грн, судовий збір в розмірі 3441 грн.
08 серпня 2014 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4 з примусового виконання виконавчого листа від 28 жовтня 2013 року №2/359/2206 виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ "ОТП Факторинг Україна" заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2005 року №ML-005/078/2005в розмірі 250545,70 грн та 914491,84 грн.
28 квітня 2016 року між ОСОБА_1 з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" укладено мирову угоду з метою визначення порядку виконання виконавчих листів по справі №359/5863/13-ц виданих Бориспільським міськрайонним судом Київської області на виконання рішення сулу від 23 вересня 2013 року за позовом ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 22 грудня 2005 року №ML-005/078/2005 в розмірі 1165037,54 грн.
20 жовтня 2020 року представником ТОВ "ОТП Факторинг Україна" до Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подано заяву про повернення виконавчого листа від 28 жовтня 2013 року №359/5863/13-ц виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборгованості у розмірі 31345,64 доларів США, що еквівалентно 250545,70 грн. та 914491,84 грн стягувачу.
09 грудня 2020 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2. ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
09 грудня 2020 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в межах виконавчого провадження НОМЕР_4 винесено постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 116503,75 грн та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
10 грудня 2020 року державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на підставі постанови від 09 грудня 2020 року № НОМЕР_4 про стягнення виконавчого збору у розмірі 116503,75 грн відкрито виконавче провадження НОМЕР_3.
В межах даного виконавчого провадження, державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 13 серпня 2021 року; постанову про розшук майна боржника від 13 серпня 2021 року; постанову про арешт коштів боржника від 11 жовтня 2023 року; постанову про зняття арешту з коштів від 01 листопада 2023 року; стягнуто суму виконавчого збору у розмірі 116503,75 грн за платіжною інструкцією від 06 лютого 2024 року №18318; винесено постанову про зняття майна з розшуку від 08 лютого 2024 року та постанову про закінчення виконавчого провадження від 08 лютого 2024 року.
Вважаючи протиправними постанови про стягнення виконавчого від 09 грудня 2020 року у виконавчому провадженні НОМЕР_4 та про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2020 року НОМЕР_3, позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що стягнення виконавчого збору не залежить від здійснення державним виконавцем виконавчих дій в межах відповідного виконавчого провадження, натомість, навіть за відсутності заходів з примусового виконання після завершення виконавчого провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII, у державного виконавця наявний обов'язок винести постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 10 % від суми стягнення за виконавчим документом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
До 05 жовтня 2016 року умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку регулював Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV в редакції на момент відкриття спірного виконавчого провадження).
Статтею 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби (ч. 1).
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч. 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.
Згідно з ст. 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 1).
Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (ч. 2).
Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання (ч. 3).
Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі (ч. 4).
У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові (ч. 5).
У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору (ч. 7).
Закон № 606-XIV втратив чинність 05 жовтня 2016 року у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про виконавче провадження" 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).
Відповідно до п. 6 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження.
Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону (п. 7 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1404-VIII).
Згідно з ст. 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до ст. 27 Закону №1404-VІІІ, у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (ч. 1).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом (ч. 2).
За приписами п.п. 1-6 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, у цій же редакції, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 9 ст. 27 Закону № 1404-VIII у вказаній редакції виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами ч. 5 ст. 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.
Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною 3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 4 ст. 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Між тим Законом України від 03 липня 2018 року № 2475-VIII, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесено зміни до ст. 27 Закону № 1404-VІІІ.
Так, з урахуванням наведених змін, за змістом ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з винесенням державним виконавцем постанови від 09 грудня 2020 року про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 116503,75 грн у виконавчому провадженні НОМЕР_4 та постанови від 10 грудня 2020 року про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3 з примусового виконання постанови від 09 грудня 2020 року НОМЕР_4.
Верховний Суд у постанові від 27 липня 2023 року у справі №500/3394/22 сформував правову позицію, відповідно до якої Закон № 606-XIV (в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), так само як і Закон № 1404-VIII (у редакції Закону № 2475-VIII), не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
Аналогічна правова позиція висловлена верховним судом у постанові від 22 січня 2025 року у справі №580/11774/23.
Оскільки, станом на час відкриття виконавчого провадження НОМЕР_4, а також прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 09 грудня 2020 року положення Закон № 606-XIV та Закон № 1404-VIII передбачали стягнення виконавчого збору у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності останньої.
Стосовно доводів апелянта про порушення відповідачем вимог ст.ст. 68, 70 Закону № 1404-VIII щодо ненаправлення постанови про звернення стягнення на заробітну плату до Військової частини НОМЕР_2 та безпідставного стягнення з заробітної плати одним платежем суми 116872,75 грн, що перевищує 20% заробітної плати, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону № 1404-VIII стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах (ч. 2).
У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем (ч. 5).
Статтею 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч. 1).
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ч. 3).
Частиною 1 ст. 69 Закону № 1404-VIII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст. 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ч. 1).
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків (ч. 2).
Як встановлено судом першої інстанції державним виконавцем стягнуто суму виконавчого збору у розмірі 116503,75 грн за платіжною інструкцією від 06 лютого 2024 року №18318.
Згідно з випискою по рахунку НОМЕР_1 на відповідний рахунок позивачу здійснювалось зарахування заробітної плати Військовою частиною НОМЕР_2 .
07 лютого 2024 року з вказаного рахунку стягнуто кошти в сумі 116872,75 грн, залишок коштів на рахунку 415,820,03 грн (а.с. 30).
Отже відповідачем в межах виконавчого провадження НОМЕР_3 відповідно до вимог ст. 48 Закону № 1404-VIII здійснено стягнення за виконавчим документом на кошти боржника розмішені на рахунку НОМЕР_1 , а тому підстави для звернення стягнення за заробітну плату позивача відповідно до ст. 68-70 Закону № 1404-VIII були відсутні.
Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не досліджено обставину направлення позивачу постанови про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, оскільки вказана постанова йому не надходила, а тому порушено його права, як боржника виконавчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції (ч. 5).
Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані вище підстави позову не були заявлені позивачем в суді першої інстанції, а тому не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення.
Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Я.М. Собків