Справа № 320/20872/25
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Файдюка В.В.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року, суддя Жук Р.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України про визнання протиправними дій, відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" МОЗ України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України, які виразились у наданні відповіді не по суті інформаційного запиту від 03.11.2024;
- визнати протиправною бездіяльність Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України щодо ненадання повної та достовірної інформації на запит від 03.11.2024, зареєстрований 04.11.2024 за вхідним №П-9;
- визнати протиправною відмову Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України у належному наданні відповіді на 12 запитань, викладених у запиті від 03.11.2024, зареєстрованому 04.11.2024 за вхідним №П-9;
- визнати протиправними дії Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України, що виразились у використанні на запит від 03.11.2024 однієї формальної відповіді на декілька різних за змістом запитів;
- зобов'язати Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України повторно розглянути інформаційний запит від 03.11.2024 та надати відповідь по суті на 12 запитань запиту у спосіб та у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації»;
- зобов'язати Національну дитячу спеціалізовану лікарню «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України утриматися від формального підходу при розгляді інформаційних запитів, не поєднувати відповіді на різні запити в одній відповіді, не створювати формальних відповідей, що імітують виконання Закону України «Про доступ до публічної інформації», та дотримуватися чинного законодавства України.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка вказує, що відповідач порушив вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації», надавши одночасно відповідь на три запити позивача (від 27.10.2024, 03.11.2024, 14.11.2024). Позивачка також зазначає, що у листі від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14/-24 відповідач протиправно не надав відповіді на всі питання, викладені у запиті від 03.11.2024, вказавши загальну інформацію.
Одночасно з позовною заявою позивач подала до Київського окружного адміністративного суду клопотання про витребування у Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України доказів, а саме копій: інформаційного запиту ОСОБА_1 від 03.11.2024, який зареєстрований 04.11.2024 за вхідним №П-9; діючого на сьогодення поточного року наказу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України про призначення відповідальної особи для забезпечення доступу запитувачів до інформації та її оприлюднення відкритих даних та інформації в мережі Інтернет відповідно до пункту 5 статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації»; діючого наказу/розпорядження про забезпечення доступу до публічної інформації в Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України та діюче Положення про забезпечення такого доступу; діючого затвердженого порядку організації доступу до публічної інформації, яка знаходиться у володінні Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України; діючого наказу/розпорядження в Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України, яким визначено відповідальних осіб (із зазначенням П.І.Б. та посад), які на підставі отриманих інформаційних запитів ініціюють проведення консиліумів з метою підготовки відповідей на запити запитувачів публічної інформації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі; витребувано у відповідача докази, вказані у клопотанні позивача від 23.04.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України про визнання протиправними дій, відмови та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Закриваючи провадження в адміністративній справі суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, а тому провадження у справі №320/31591/25 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
В силу ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №824/1115/18-а вказала наступне: «…Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин».
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Проте, сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 804/6395/17 зазначив наступне: «…визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу. Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів».
Як убачається із матеріалів справи, 03.11.2024 ОСОБА_1 звернулась до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України із запитом (у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації») у якому просила:
1. Надати точну та правдиву інформацію на день надання відповіді на цей запит, щодо пацієнта ОСОБА_2 з підтвердженим діагнозом СМА 1 типу з двома копіями гена SMN2 з симптомами при народженні чи створені відповідні відомості в базі даних хворих з орфанними захворюваннями?
2. Надати точну інформацію, станом на сьогодення поточного року, яка насправді була здійснена процедура розподілу медикаменту Рисдиплам стосовно пацієнта ОСОБА_2 , хворого на СМА 1 типу, якому не було рекомендовано лікування лікарським засобом Рисдиплам, оскільки це питання потребує негайного реагування та відповідальності?
3. Надати точну та правдиву інформацію, станом на сьогодення поточного року, щодо персонального забезпечення пацієнта ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 хворого на СМА 1 типу лікарським засобом Рисдиплам + лікувальним харчуванням + медичними виробами за рахунок бюджетних видатків та гуманітарної допомоги , якому не було рекомендовано лікарський засіб Рисдиплам, оскільки це питання потребує негайного реагування та відповідальності.
4. Надати точну та правдиву інформацію станом на сьогодення, оскільки питання стосується бюджетних коштів та розподілу ресурсів з яких підстав і чому не було визначено потреби пацієнту ОСОБА_2 , хворого на СМА 1 типу в Рисдипламі (надати копію нормативно-правовових актів, що визначають, регламентують діяльність органів управління та закладів охорони здоров?я з цього питання)?
5. На яких підставах і чому пацієнту ОСОБА_2 , який страждає від рідкісного генетичного захворювання станом на сьогодення поточного року не призначено лікування Рисдипламом, яке є життєве необхідним при такому діагнозі? Надати з цього питання, станом на сьогодення, більш розгорнуту інформацію з посиланням на діюче законодавство та нормативно-правовий акт, що визначає, регламентує діяльність органів управління та закладів охорони здоров?я з цього питання.
6. Надати повні дані про осіб, які займають посади в ЦО3 та ГТ НДСЛ «Охматдит»(вказати їхні ПІБ, посади, службові номери телефонів, номери кабінетів та графік роботи), відповідальних за ухилення від обов?язку забезпечити 6-місячну дитину життєво необхідним лікуванням Рисдипламом + медичним обладнанням спеціальним харчуванням.
7. Вказати хто ці «герої», які працюють в ЦО3 та ГТ НДСЛ «Охматдит»? Які, схоже, ігнорують принципи медичної етики та деонтології у своїй роботі? Назвати повноваження цих осіб. Надати більш детальну інформацію про осіб, які з випискою з медичного закладу від 23.10.2024 залишили важкохвору дитину без належного лікування Рисдипламом .
8. Надати чітку та розширену інформацію з посиланням на конкретні норми закону (стаття, пункт, постанова тощо), яка чітко регламентує, скільки саме часу (в днях, тижнях, місяцях чи роках) ще чекати, поки керівництво НДСЛ «Охматдит» МОЗ України відповідно до своїх обов??язків вирішить питання щодо призначення належного лікування Рисдипламом дитині. Чому керівництво ЦОЗ та Г невмотивовано відмовило у призначенні за бюджетні кошти цього життєво важливого препарату, а також необхідного медичного обладнання і спеціального харчування на день виписки 23.10.2024? Надати конкретну інформацію, станом на сьогодення поточного року, та чіткі терміни.
9. Надати інформацію, станом на сьогодення поточного року, яким саме чином впроваджуються нові методи діагностики, лікування та профілактики захворювання СМА у центрі ЦОЗ та ГТ НДСЛ «Охматлит» МОЗ України? Надати перелік наукових досліджень у послідовності по таким чітким критеріям, а саме: 9.1. назва дослідження (коротка та чітка суть дослідження); 9.2. дата проведення (день, місяць, рік, точний час, особливо для клінічних випробувань або експериментів); 9.3. місце проведення (установа, лабораторія, інститут, університет чи інше місце), де проводилось дослідження); 9.4. автори та виконавці (перелік дослідників та фахівців, які брали участь у дослідженні); фінансування (інформація про джерела фінансування, гранти, спонсорів тощо); 9.5. мета дослідження (основна ціль та мета дослідження); 9.6. результати (основні знайдені дані або висновки, отримані під час дослідження); 9.7. дата публікації . Якщо дослідження опубліковано в наукових журналах - зазначити дату та місце публікації. Якщо -ні, то чому? Надати посилання на джерело (інформація про місце, де можна знайти повний текст дослідження, журнал, репозиторій тощо); 9.9. анотація чи короткий опис (стислий виклад основних ідей та результатів); 9.10. ключові слова (основні поняття, за якими можна знайти дослідження в наукових базах даних).
10. Надати правдиву та актуальну інформацію на сьогодення поточного року щодо результатів різних видів досліджень, лікування та реабілітації + медичної допомоги пацієнтам з захворювання СМА з усіх регіонів України та вивчання ефективності різновидів терапії, які застосовуються ЦО3 та ГТ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України.
11. Надати точну та правдиву інформацію щодо пацієнта ОСОБА_2 хворого на СМА 1 типу: на підставі якого нормативно-правового акта регламентується діяльність органів управління та закладів охорони здоров?я, відповідно до якого ОСОБА_2 не було рекомендовано лікарський засіб Рисдиплам?
12. На підставі якого нормативно-правового акта регламентується діяльність органів управління та закладів охорони здоров?я, відповідно до якого ОСОБА_2 не було рекомендовано лікарський засіб Рисдиплам? Чому на день виписки 23.10.2024 не було видано на руки консультативний висновок ЦО3 та ГТ НДСЛ «Охматдит» МОЗ України? Надати з цього питання та більш розширену інформацію.
Листом від 08.11.2024 №3424/ПІ-02.1-14./-24 Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України повідомила позивачу, що розгляд запиту від 03.11.2024 (зареєстрований 04.11.2024 за №П-9) продовжено до 22.11.2024 відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Листом від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 за результатом розгляду запитів позивача від 27.10.2024, 03.11.2024 та 14.11.2024 Національна дитяча спеціалізована лікарня «Охматдит» Міністерства охорони здоров'я України повідомила, що позивач зі своєю дитиною, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , вперше звернулись на консультацію до Центру орфанних захворювань та генної терапії 04.10.2023 року у віці 5,5 місяців. За наданою інформацією, Демид народився в Данії, де йому шляхом проведення неонатального скринінгу було діагностовано спінальну м?язову атрофію. М?язова гіпотонія та гіподинамія у дитини спостерігались з народження, що відповідає важкому фенотипу СМА І типу. У віці 14 днів він отримав генну терапію препаратом онасемногена абепарвовек. Станом на листопад 2024 року спеціалістами Данії не було рекомендовано іншого виду хворобомодифікуючої терапії, так як проведена генна терапія є такою, що триває пожиттєво. Спеціалістами НДСЛ «Охматдит» було оглянуто та обстежено пацієнта, в тому числі проведена полісомнографія, езофаграфія-скопія, інші інструментальні методи обстеження. Дитина також була консультована неврологом, реабілітологом, логопедом, ортопедом. Станом на момент виписки 23.10.2024 року хлопчик затриманий в стато-моторному розвитку, але утримає голову, харчується самостійно набирає вагу, не має дихальних розладів під час неспання. За оцінками СНОР INTENT має 37 балів, що на 17 балів більше від попередньої оцінки за травень 2024 року. Стабільність клінічного стану, позитивна динаміка розвитку та за оцінками моторних шкал свідчить про ефективність проведеної генної терапії, що може не відповідати очікуванням батьків. В тому числі, виявлені зміни показників печінкових проб, а саме підвищення рівнів АЛТ та АСТ, свідчать про гіперреакцію печінки на проведення генної терапії, що на даний момент не потребує корекції, але свідчить про гепатотоксичність при прийомі іншого хворобомодифікуючого лікарського засобу є високий ризик розвитку печінкової недостатності.
Відповідач у листі від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 також вказує, що на запитання позивача, їй було пояснено про існуючі види терапії для пацієнтів зі СМА в усьому світі, їх механізм дії, оцінку ефективності у симптомних пацієнтів та ризики застосування комбінованої терапії (два та більше препаратів одночасно). Наразі в Україні зареєстровано два лікарські засоби, які відносяться до хворобомодифікуючих, а саме рисдиплам та нусінерсен. Лікарський засіб онасемногену абепарвовек наразі в Україні не зареєстрований, але українські спеціалісти з нервово-м?язових захворювань мають достатній досвід його використання. В своїй практиці спеціалісти НДСЛ «Охматдит» керуються світовим досвідом, діючими міжнародними протоколами лікування, консенсусами та результатами проведених клінічних досліджень (додаток 1). Послідовне застосування рисдипламу після онасемногену абепарвовек при лікуванні спінальної м?язової атрофії є предметом постійних досліджень і клінічної оцінки. Наразі існуючі клінічні настанови не рекомендують таке комбіноване застосування, оскільки обмеженість даних не дозволяє впевнено підтвердити його ефективність та безпеку. Так в Європейській консенсусній заяві щодо генної терапії МА (European consensus statement on gene therapy for spinal muscular atrophy від 2024 року (https://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1090379824000874)) зазначено, що наразі немає достатніх доказів переваги ефективності комбінованої терапії перед терапією одним препаратом (монотерапія). А також існують додаткові ризики безпеки використання рисдипламу після онасемногену абепарвовек, що пов?язано з унікальними механізмами дії цих препаратів та можливістю несприятливих імунних реакцій, гепатотоксичності, перехресної взаємодії двох препаратів (цитата).
У листі від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 вказано, що лікування пацієнта препаратом рисдиплам не показано та може бути небезпечним. Враховуючи ризики гепатотоксичності на введення препарату генної терапії, рекомендовано продовжити спостереження пацієнта в ЦОЗ кожні три місяці з метою оцінки ефективності проведеного лікування та за необхідності корекції терапії. За рішенням консиліуму, лікування дитини лікарським засобом рисдиплам на момент проведення консиліуму не показано та рекомендовано динамічне спостереження з повторною оцінкою стану пацієнта та моторних шкал кожні 3 місяці (Додаток 2). Дане рішення може бути переглянуто при зміні клінічних даних.
Також відповідач у листі від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 зазначає, що Методичними рекомендаціями планування та розрахунку потреби у лікарських засобах для пацієнтів, які страждають на спінальну м?язову атрофію, затвердженими наказом МОЗ України №1755 зі змінами 06.10.2023, враховується потреба в лікарському засобі рисдиплам для пацієнтів, яким даний препарат може бути призначений за медичними показами. Пацієнт, якому не показано прийом препарату рисдиплам, не враховується в формування потреби даного лікарського засобу. Пацієнт не вносився до переліку осіб, що потребують лікування лікарським засобом рисдиплам та списку розподілу його по регіонам, оскільки такий лікарський засіб не було рекомендовано. Повідомлено, що на даний час в Україні не існує бази даних хворих з орфанними захворюваннями, а пацієнт внесений до переліку пацієнтів, що перебувають під спостереженням в Центрі орфанних захворювань та генної терапії. Забезпечення громадян, які страждають на рідкісні (орфанні) захворювання здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. НДСЛ «Охматдит» забезпечує пацієнтів лікарськими засобами в рамках бюджетних призначень, до яких не відносяться лікувальне харчування чи вироби медичного призначення.
Окрім того, до листа від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 відповідач додав: перелік опублікованих даних та інформаційних джерел, щодо надання допомоги та лікування пацієнтів зі спінальною м?язовою атрофією; копію Консиліуму лікарів НДСЛ «Охматдит» та спеціалістів референтних центрів зі спінальної м?язової атрофії; посадову інструкцію лікаря педіатра Центру орфанних захворювань та генної терапії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України; посадову інструкцію лікаря дієтолога Центру орфанних захворювань та генної терапії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України; посадову інструкцію лікаря терапевта Центру орфанних захворювань та генної терапії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України; посадову інструкцію імунолога дитячого Центру орфанних захворювань та генної терапії НДСЛ «Охматдит» МОЗ України; Клінічний протокол надання медичної допомоги пацієнтам із спінальною м?язовою атрофією в НДСЛ «Охматдит» МОЗ України.
Вважаючи, що вказана відповідь надана з порушенням вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Так, предметом спору у межах спірних правовідносин є дотримання відповідачем вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» під час розгляду запиту позивачки від 03.11.2024.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів убачається, що спір у цій справі виник у зв'язку з незгодою позивачки з інформацією, викладеною у листі відповідача від 15.11.2024 №3500/ПІ-02.1-14./-24 за результатом розгляду її запитів від 27.10.2024, 03.11.2024 та 14.11.2024.
Разом з тим, як вірно зауважено судом першої інстанції, запит позивачки від 03.11.2024 стосувався, у загальному, інформації про хід лікування її сина, причини вибору конкретних методів лікування та інформації про осіб, які приймали відповідні рішення.
Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
У відповідності до частини другої статті 285 Цивільного кодексу України, батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.
Згідно з частинами першою, другою статті 39 Основ законодавства України про охорону здоров'я, батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного. Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров'я. Лікуючий лікар зобов'язаний інформувати пацієнта, який досяг повноліття, або фізичних осіб, визначених частиною другою цієї статті, про можливі наслідки для здоров'я пацієнта у разі застосування лікарських засобів, зокрема щодо показань та протипоказань, а також можливих небажаних реакцій, у тому числі звикання/резистентність, що можуть мати місце при застосуванні препарату відповідно до рекомендованих лікарем дозування та способу застосування для лікування, діагностики або профілактики захворювання.
Відповідно до частин першої та другої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Правовідносини, пов'язані з наданням чи обмеженням доступу до інформації про стан здоров'я фізичної особи, методи лікування тощо врегульовано спеціальним законом - Основами законодавства України про охорону здоров'я.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що у спірних правовідносинах відповідач не здійснює владні управлінські функції та не є суб'єктом владних повноважень.
При цьому, запитувана позивачкою інформації не стосується використання відповідачем бюджетних коштів або інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради.
Окрім того, відповідач у межах спірних правовідносин не є суб'єктом, який володіє інформацією про: стан довкілля, якість харчових продуктів і предметів побуту, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.
Таким чином, з аналізу вищезазначених норм слідує, що даний спір має приватноправовий характер, оскільки він обумовлений порушенням або загрозою порушення прав позивачки, які підлягають захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі №2340/4717/18.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи вищевказане, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що спірні правовідносини мають вирішуватися за правилами цивільного судочинства, а тому, наявні підстави для закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції є законною, підстави для її скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши доводи позивача, викладені у заяві, прийняв законну ухвалу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 січня 2026 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Файдюк В.В.
Повний текст виготовлено: 01 квітня 2026 року.