Справа № 709/1528/25
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Кобаля М.І., Мельничука В.П.
За участю секретаря: Мірошниченко С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року, суддя Романова О.Г., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1 звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив: скасувати постанову відповідача №1/355 від 25 липня 2025 року щодо застосування адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000,00 грн; закрити справу про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач являється військовозобов'язаним та на час звернення до суду має відстрочку від мобілізації до 17 липня 2026 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як батько на утриманні якого перебуває п'ятеро дітей до 18 років. Аналогічна відстрочка була надана позивачу до 17 листопада 2025 року.
16 липня 2025 року о 00:36 год. на мобільний телефон позивача надійшло сповіщення про те, що останнього розшукує ІНФОРМАЦІЯ_1 та хоче з ним зв'язатися.
У зв'язку з цим, позивач 16 липня 2025 року прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 з документами, що підтверджують підстави для надання відстрочки від мобілізації.
17 липня 2025 року о 12:26 год. в ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу оновили дані про відстрочку від мобілізації на строк до 17 липня 2026 року, хоча, на той час, відстрочка від мобілізації була до 17 листопада 2025 року.
Однак, перебуваючи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17 липня 2025 року о 13:03 год. відносно позивача було складено протокол № 1/355 про адміністративне правопорушення, який став підставою для винесення постанови № 1/355 від 25 липня 2025 року, згідно якої позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що позивач, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних, до першого відділу не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та на останнього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Позивач вважає таку постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.
Так, як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, поштове повідомлення про виклик направлялося на адресу зареєстрованого місця проживання позивача та повернулося із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», в той час як у постанові вказано, що поштове відправлення повернулося із відміткою «адресат відмовився».
Позивач про день та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 не повідомлявся, жодних поштових відправлень на його адресу не надходило, адреси місця проживання не змінював та завжди самостійно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_1 для оновлення даних.
Таким чином, позивач просить суд визнати поважними причини неявки 30 червня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки був необізнаний про такий виклик.
Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні викладеним у позовній заяві.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних резервістів (ІКС «Оберіг») (а.с. 33) позивач у період з 17 листопада 2023 року по 25 травня 2025 року користувався відстрочкою від призову на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, відповідно до абзацу 4 ч. 1 ст. 23 та п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Колегія суддів звертає увагу, що відстрочка від призову на військову службу по мобілізації багатодітним батькам надавалася на термін дії Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», тобто на 3 місяці. Продовження користування правом на відстрочку від призову на військову службу по мобілізації здійснювалося виключно на підставі заяви особи, яка бажає таким правом скористатися, поданої нею або шляхом особистого прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 або через застосунок «Резерв+».
Таким чином, позивач користувався правом на відстрочку від військової служби по мобілізації у період з 17 листопада 2023 року по 25 травня 2025 року.
Оскільки по завершенню терміну дії відстрочки позивач не звертався до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації, а також не оформив таке право за допомогою застосунку «Резерв+», відносно останнього з метою уточнення даних 14 червня 2025 року було сформовано за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів повістку № 3892366 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14:00 год. 30 червня 2025 року для уточнення даних (а.с. 29).
Дана повістка була надіслана оператором АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Проте, таке відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою «адресат відмовився» (а.с. 30).
30 червня 2025 року ОСОБА_1 у визначений у повістці № 3892366 день та час не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних. Про наявність поважних причин не повідомляв.
З 10 липня 2025 року ОСОБА_1 оголошено в розшук, як особу, яка не прибула вчасно за повісткою та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.
17 липня 2025 року ОСОБА_1 самостійно з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 та цього ж дня було складено відносно нього протокол № 1/355 від 17 липня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а 25 липня 2025 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення та винесено оскаржувану постанову.
Не погоджуючись із вищезазначеною постановою №1/355 від 17 липня 2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, вважаючи її протипраною, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Згідно з частиною 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Таким чином, з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, що охоплюється дією особливого періоду.
Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов'язані:
- з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;
- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону № 3543-XII під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
- військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
- військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
- військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону № 3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560), який Визначає:
- механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
- процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
- процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
- організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
Відповідно до п. 2 Порядку № 560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Згідно з п. 21 Порядку № 560 за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).
Відповідно до п.п. 2 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 248 КУпАП визначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо доводів позивача прот те, що він не отримував повістки, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з пп. 2 п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку є:
- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Як убачається з матеріалів даної адміністративної справи, 14 червня 2025 року за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано повістку № 3892366 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 14:00 год. 30 червня 2025 року для уточнення даних.
Дана повістка була надіслана оператором АТ «Укрпошта» рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомлення про вручення на адресу: АДРЕСА_1 . Проте, таке відправлення повернулося без вручення адресату з відміткою «адресат відмовився», що підтверджується копією повістки, копії конверта, копії довідки про причини повернення/досилання, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, трекінгом з веб-сайту «Укрпошта».
Відповідно до абзацу 4 п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку у разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом факт відмови від одержання рекомендованого листа з позначками "Судова повістка", "Повістка ІНФОРМАЦІЯ_1", працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку "Адресат відмовився" і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його відправнику.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, добросовісне виконання працівниками АТ «Укрпошта» своїх службових обов'язків у даному випадку презюмується, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази протилежного. Так, зокрема позивачем у підтвердження своїх доводів, що нібито, працівник поштового зв'язку не приносив за місцем проживання поштової кореспонденції, а самостійно проставив відмітку «адресат відмовився» не надано жодних доказів, а отже добросовісність працівника поштового зв'язку при виконанні ним своїх службових обов'язків не спростована, а тому доводи позивача в цій частині є необґрунтованими.
Таким чином, позивач був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, відповідно до протоколу № 1/355 про адміністративне правопорушення від 17 липня 2025 року, складеного начальником відділу обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , 17 липня 2025 року о 13:03 год. встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних (поштове відправлення направлялося на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуто з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
У вказаному протоколі міститься відмітка, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15:20 год. 25 липня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протокол містить підпис ОСОБА_1 та письмові пояснення наступного змісту: «не отримував повідомлення від «Укрпошти» про отримання повістки. За даною адресою проживаю з дружиною та 5-ма дітьми. Дружина постійно знаходиться дома і поштар не приходив. Маю відстрочку як багатодітний батько».
Згідно постанови про адміністративне правопорушення № 1/355 від 25 липня 2025 року: « 25 липня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порушення вимог частин 1, 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пунктів 1, 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 року, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» про прибуття на 30.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних (поштове відправлення направлялося на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою «адресат відмовився») до ІНФОРМАЦІЯ_1 не прибув, причини неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
У відповідності до п. 2 ч. 1 Правил № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому, оновлення даних чи наявність відстрочки не є поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, з аналізу вищезаначених норм слідує, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк; у разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб; надалі прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, що не перевищує сім календарних днів; поважні причини неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, повинні бути підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності).
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивачем вищезазначені вимоги закону додержані не були.
Таким чином, вищевикладене спростовує доводи позивача про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Стосовно доводів позивача про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на протиріччя в протоколі №1/355 від 17 липня 2025 року та постанові №1/355 від 25 липня 2025 року щодо примітки на поштовому повідомленні: в протоколі «адресат відсутній за вказаною адресою», а в постанові - «адресат відмовився», то колегія суддів зазначає наступне.
Так, виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.
Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Отже, за принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
На думку колегії апеляційного суду, напрацьовані ЄСПЛ положення щодо правові наслідки допущених судами порушень при розгляді справ та критерії його застосування можуть бути вжиті за аналогією й до аналізу оскаржуваного у цій справі адміністративного акту відповідача.
Зокрема, не може бути скасовано правильне по суті рішення та відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначення перших полягає в забезпеченні реалізації других. Тобто характер, зміст і призначення процесуальних норм підпорядковані вимогам матеріальних норм і тому зумовлені ними та є похідними від них.
Водночас під час розгляду даної справи колегією суддів не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахуванням наведеного, позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, відтак правильним є висновок суду першої інстанції про те, що оскаржена постанова по справі про адміністративне правопорушення є правомірною, підстави для її скасування відсутні.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень та правомірно виніс постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року, оскільки рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-286, 288, 289, 289-5 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
У справах, передбачених статтею 283-1 цього Кодексу, суд може проголосити скорочене судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 272 КАС України судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 283-1, 283-2, 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-283-1, 284-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 271, 272, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 17 вересня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.
Постанову виготовлено: 01 квітня 2026 року.