Справа № 320/25191/23 Головуючий у І інстанції - Горобцова Я.В.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Собківа Я.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, третя особа: Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023, прийняте за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 ;
- рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 залишити без змін.
В обґрунтування позовних вимог Позивач вказував на те, що на час укладення зі Стоян М.М. (Заступник начальника юридичної служби регіональної філії «Південно Західна залізниця» АТ «Українська залізниця») договору про надання правової допомоги від 17.08.2022, він на АТ «Українська залізниця» не працював (звільнився у березні 2021). Ані до, ані після звільнення з АТ «Українська залізниця» не був представником АТ «Українська залізниця» з трудових спорів. Жодної конфіденційної інформації при представництві інтересів Стоян М.М. він не використовував, оскільки такою інформацією не володів.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023, прийняте за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Вища кваліфікаційна дисциплінарна комісія адвокатури подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В апеляційній скарзі Вища кваліфікаційна дисциплінарна комісія адвокатури посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована тим, що адвокат ОСОБА_1., укладаючи 17.08.2022 зі Стоян М.М. договір про надання правової допомоги, не дотримався принципу уникнення конфлікту інтересів та порушив вимоги Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема ч. 1 ст. 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також допустив порушення Правил адвокатської етики, а саме статей 9, 20, 39 Правил адвокатської етики, оскільки не мав права приймати доручення Стоян М.М. та укладати з нею договір.
Отже, в діях адвоката ОСОБА_1 наявний склад дисциплінарного проступку, передбаченого п. 3, 7 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (порушення правил адвокатської етики та порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом).
Таким чином, оскаржуване рішення прийнято Відповідачем відповідно до його повноважень, визначених законом, на основі оцінки всіх наданих документів.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 09 червня 2025 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця».
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.
Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, що за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» від 02.01.2023 № НЗК-08/03 рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 04.03.2023 № 14 порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4307, видане Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури на підставі Рішення № 8-23-9 від 21.12.2010).
У вказаній скарзі зазначені обставини, що вказують на наявність у діях адвоката ОСОБА_1 ознак вчинення дисциплінарного проступку та полягають у наступному.
Так, адвокат ОСОБА_1 працював в АТ «Укрзалізниця», виконуючи трудові обов'язки на підставі наказу № 35/ОС від 09.01.2018. За час трудових взаємовідносин із АТ «Укрзалізниця» адвокат надавав Товариству професійну правничу (правову) допомогу.
ОСОБА_1 19.03.2021 був звільнений з АТ «Укрзалізниця» на підставі наказу від 12.03.2021 № 293/ОС.
У серпні 2022 року до адвоката звернулась Стоян Марина Миколаївна , яка повідомила, що її незаконно, по вказівці керівництва, звільнили з посади Заступника начальника юридичної служби регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця», а на її місце взяли молоду людину, яка не відповідає кваліфікаційним вимога (відсутність адвокатського посвідчення та відповідного стажу роботи).
Стоян М.М. просила допомоги їй у підготовці позовної заяви щодо поновлення її на роботі та представництва інтересів у суді.
У подальшому 17.08.2022 Позивач уклав Договір про надання правової допомоги із Стоян Мариною Миколаївною (була працівником АТ «Укрзалізниця»).
Отже, будучи звільненим з Акціонерного товариства «Українська залізниця» адвокат ОСОБА_1. розпочав забезпечувати представництво інтересів Стоян Марини Миколаївни , як Позивача в Дніпровському районному суді міста Києва у справі № 755/7809/22 за позовною заявою до Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14), закрито дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 .
Дослідивши фактичні обставини справи Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Донецької області прийшла до висновку, що факти викладені у скарзі АТ «Укрзалізниця» не підтверджуються доданими до скарги доказами та матеріалами дисциплінарного провадження.
В матеріалах відсутні докази на підтвердження наявності в діях Адвоката непорядної, недобросовісної поведінки, порушення прав Скаржника, порушення правил адвокатської етики, присяги адвоката України, протиправних дій, порядку представництва інтересів Скаржника у судових органах.
Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023 скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14), яким закрито дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 .
Ухвалено нове рішення, яким адвоката ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на дев'ять місяців.
Вважаючи рішення Відповідача від 29.06.2023 № VІ-013/2023 протиправними, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що сам факт попередньої роботи адвоката в юридичній особі не може бути оцінений як беззаперечне свідчення виникнення конфлікту інтересів при наданні правової допомоги фізичним особам, які є опонентами такої юридичної особи.
Таким чином, суд визнав обґрунтованими позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023, прийняте за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 .
Разом з тим, суд дійшов висновку, що такий спосіб захисту порушеного права є достатнім, з огляду на те, що скасування оскаржуваного рішення має автоматичним наслідком відновлення дії скасованого ним рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , а тому суд не вбачає підстав для задоволення вимоги Позивача про залишення без змін такого рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи громадян захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).
Статтею 2 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.
З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 5076-VI адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до ст. 33 Закону № 5076-VI адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом.
Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Згідно з частиною 1 статті 34 Закону № 5076-VI підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
Дисциплінарним проступком адвоката є:
1) порушення вимог несумісності;
2) порушення присяги адвоката України;
3) порушення правил адвокатської етики;
4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків;
6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування;
7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону № 5076-VI за вчинення дисциплінарного проступку до адвоката може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень:
1) попередження;
2) зупинення права на заняття адвокатською діяльністю на строк від одного місяця до одного року;
3) для адвокатів України - позбавлення права на заняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України, а для адвокатів іноземних держав - виключення з Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 5076-VI право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону № 5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Частиною першою статті 46 Закону № 5076-VI передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.
Згідно з частинами 1, 3 статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.
Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури діє у складі кваліфікаційної та дисциплінарної палат. Кваліфікаційна палата утворюється у складі не більше дев'яти членів, дисциплінарна - не більше одинадцяти членів палати.
Частиною 5 статті 50 Закону № 5076-VI визначено, що до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належить, зокрема: організація та проведення кваліфікаційних іспитів; прийняття рішень щодо видачі свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту; прийняття рішень про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до частини 8 статті 50 Закону № 5076-VI рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.
Згідно з частиною 1 статті 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.
Відповідно до частини 4 статті 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури:
- розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
- узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури;
- виконує інші функції відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 5 статті 52 Закону № 5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право:
- залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін;
- змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;
- скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення;
- направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов'язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.
Частиною 7 статті 52 Закону № 5076-VI визначено, що рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття.
Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з'їздом адвокатів України (частина 10 статті 52 Закону № 5076-VI).
Порядок роботи Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА), її засідань та прийняття рішень з питань, що належать до її повноважень визначено Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженим Рішення Ради адвокатів України від 4-5 липня 2014 року № 78 (далі - Регламент № 78).
Відповідно до пункту 3.39 Регламенту № 78 ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014 (далі - Положення № 120), витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов'язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.
Згідно з пунктом 3.29 Регламенту № 78 порушення строку на оскарження рішення КДКА без поважних причин є підставою для відхилення скарги, про що зазначається в рішенні ВКДКА про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін.
Відповідно до пункту 3.30 Регламенту № 78 строк на оскарження рішення КДКА, встановлений статтею 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», може бути поновлено за рішенням ВКДКА згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску, про що зазначається в протоколі засідання ВКДКА.
Згідно з пунктом 3.36 Регламенту № 78 рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, у рішенні від 29 червня 2023 року № VІ-013/2023 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури ухвалюючи рішення про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності посилалася на те, що адвокат допустив одноразове порушення Правил адвокатської етики, а саме статей 9, 20, 39.
Статтею 9 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017 (далі - Правила), перебачено, що під конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов'язками перед клієнтом, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість під час виконання адвокатом його професійних обов'язків, а також на вчинення чи не вчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності.
Адвокат без письмового погодження з клієнтами, щодо яких виник конфлікт інтересів, не може представляти або захищати одночасно двох або більше клієнтів, інтереси яких є взаємно суперечливими, або вірогідно можуть стати суперечливими, а також за таких обставин надавати їм професійну правничу (правову) допомогу.
У разі отримання адвокатом конфіденційної інформації від клієнта, якому він надавав професійну правничу (правову) допомогу, пов'язаної з інтересами нового клієнта при наданні правничої допомоги, адвокат зобов'язаний отримати письмове погодження клієнтів, між якими виник конфлікт інтересів.
Адвокат без письмового погодження з клієнтом, щодо якого виник конфлікт інтересів, не може представляти, захищати клієнта чи надавати йому професійну правничу (правову) допомогу, якщо інтереси клієнта суперечать власним інтересам адвоката. За відсутності письмового погодження клієнта, в разі виникнення конфлікту інтересів в процесі реалізації адвокатом договору, такий договір має бути розірваний з дотриманням умов, визначених цими Правилами.
Частиною 2 статті 20 Правил визначено, що адвокат не має права прийняти доручення, якщо інтереси клієнта об'єктивно суперечать інтересам іншого клієнта, з яким адвокат пов'язаний договором про надання правової допомоги.
Адвокат не має права прийняти доручення також якщо конфлікт інтересів пов'язаний з тим, що адвокат отримав від іншого клієнта конфіденційну інформацію, що охоплюється предметом адвокатської таємниці або захищається законодавством в інший спосіб, яка має перспективу бути використаною при наданні правової допомоги новому клієнту.
Обмеження, передбачені цією статтею, не застосовуються в конкретному випадку за письмовою згодою клієнта (клієнтів), інтереси якого (яких) представляє адвокат та є суперечливими.
Відповідно до частин 3, 4 статті 39 Правил у період дії договору про надання правової допомоги клієнту - юридичній особі адвокат не повинен укладати договорів про надання правової допомоги з особами, які перебувають у трудових, цивільно-правових та інших правовідносинах з клієнтом, якщо це може суперечити інтересам клієнта - юридичній особі. Також адвокат не повинен укладати договори про надання правової допомоги із вищезазначеними особами, якщо він є носієм конфіденційної інформації, отриманої при наданні правової допомоги юридичній особі.
Адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював або надавав професійну правничу (правову) допомогу, якщо адвокат володіє інформацією, що може бути використана проти такої юридичної особи.
Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури в оскаржуваному рішенні вказала, що адвокат ОСОБА_1. протягом тривалого часу мав доступ до будь-якої інформації Скаржника (АТ «Укрзалізниця») (посадових інструкцій, наказів, договорів та іншої інформації). Вказана інформація також могла вплинути на вирішення по суті спору у справі № 755/7809/22 за позовом Стоян М.М. до АТ «Укрзалізниця» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток, відшкодувати моральну шкоду.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, яку саме конфіденційну інформацію під час здійснення представництва у зазначеній справі використав та міг використати адвокат ОСОБА_1. Крім того, Скаржник у дисциплінарній справі не надав жодних відомостей про те, що адвокату ОСОБА_1 надавалась чи стала відома будь-яка конфіденційна інформація у зв'язку з укладанням та виконанням договору між адвокатом та Залізницею.
Також, Відповідачем зазначено, що Позивач (адвокат), уклавши угоду про надання правової допомоги зі Стоян М.М. , мав отримати письмову згоду на надання вказаної допомоги від АТ «Укрзалізниця», а тому адвокатом порушено принцип уникнення конфлікту інтересів.
Зокрема, Відповідачем у рішенні наголошено, що сам факт попередньої роботи адвоката в АТ «Укрзалізниця» є беззаперечним свідченням виникнення конфлікту інтересів при наданні правової допомоги Стоян М.М. , яка є опонентом АТ «Укрзалізниця».
Разом з тим, вказані висновки не відповідають рішенню Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 04.10.2019 № Х-017/2019, яким затверджено узагальнення дисциплінарної практики кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури щодо конфлікту інтересів (далі - Узагальнення).
Так, у пункті 1.7. абзацу 5 Узагальнення вказано, що адвокат не може приймати доручення від клієнта, якщо суть доручення зводиться до необхідності вчинення дій в інтересах такого клієнта, спрямованих на захист його прав, які перебувають в конфлікті інтересів з юридичною особою, в якій адвокат раніше працював, або надавав правову допомогу в результаті чого володіє інформацією, яка може бути використана проти такої особи. Однак сам факт падання адвокатом правової допомоги юридичній особі не зумовлює конфлікту інтересів з інтересами клієнта, оскільки конфлікт виникає лише за умови, якщо адвокат надавав правову допомогу юридичній особі та мав доступ та/або отримав інформацію, яка може бути використана проти такої особи. Таким чином, обов'язок адвоката відмовитись від доручення клієнта за описаних обставин не є безумовним обов'язком, а виникає лише за умови володіння адвокатом інформацією, яка отримана ним в результаті надання правової допомоги юридичній особі та може бути використана проти такої особи (рішення РАУ «Про затвердження роз'яснення щодо наявності або відсутності конфлікту інтересів під час здійснення адвокатом захисту клієнта» від 04.07.2015 № 7).
Також у пункті 2.3. Узагальнення зазначено, що вирішуючи питання про наявність конфлікту інтересів між клієнтами, КДКА мають враховувати предмет надання правової допомоги за відповідними договорами.
Колегія суддів зазначає, що Стоян М.М. звернулась до АТ «Укрзалізниця» з позовом про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток, відшкодування моральної шкоди.
Як вже було зазначено раніше, в матеріалах дисциплінарної справи відсутні докази, яку саме конфіденційну інформацію під час здійснення представництва в зазначеній справі використав та міг використати адвокат ОСОБА_1. Сама скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» не містить посилань на використання адвокатом ОСОБА_1 конфіденційної інформації.
Крім того, Відповідачем не спростовано доводів Позивача про те, що у справі № 755/7809/22 для встановлення фактичних обставин трудових взаємовідносин Стоян М.М. із АТ «Укрзалізниця» не потребується конфіденційної інформації для вирішення справи за позовом Стоян М.М .
У пункті 2.5. Узагальнення заначено, що конфлікт інтересів старого і нового клієнтів становитиме дисциплінарне порушення лише у разі, коли адвокат, надаючи попередньому клієнту правову допомогу, отримував від нього конфіденційну інформацію.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що висновки зазначені у рішенні Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023 не відповідають правовій позиції, сформованій у постанові Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі № 826/7394/16, відповідно до якої сам факт попередньої роботи адвоката в юридичній особі не може бути оцінений як беззаперечне свідчення виникнення конфлікту інтересів при наданні правової допомоги фізичним особам, які є опонентами такої юридичної особи, з чим погоджується і колегія суддів.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в апеляційній скарзі зазначено, що суд першої інстанції протиправно не врахував правову позицію Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 818/1718/17, як таку, що прийнята пізніше.
Дійсно, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17 зазначено, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що правовий висновок, викладений у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 826/7394/16 підтримано Верховним Судом у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 380/7577/20, яка прийнята пізніше від постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 818/1718/17, на застосуванні якої наполягала Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення у дисциплінарній справі має бути вмотивованим. Під час обрання виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, його наслідки, особа адвоката та інші обставини.
Разом з тим, як вбачається з встановлених вище обставин справи, при прийнятті рішення від 29.06.2023 № VІ-013/2023 Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісію адвокатури не дотримано вимог абз. 2 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», внаслідок чого таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури в апеляційній скарзі наголошено, що правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин і фактів прийняти рішення за правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб'єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, встановивши відсутність «конфлікту інтересів» як основної підстави притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, суд першої інстанції, з огляду на вимоги статті 2 КАС України, дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 29.06.2023 № VІ-013/2023, прийнятого за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Донецької області від 01.04.2023 № 22 (провадження 14) щодо закриття дисциплінарної справи відносно адвоката ОСОБА_1 , з чим погоджується і колегія суддів.
Щодо доводів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки ним: не було витребувано матеріалів дисциплінарної справи; не було залучено Третю особу - Скаржника на поведінку адвоката (Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»); не було розглянуто справу з викликом сторін, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Відповідно до частини 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, за загальним правилом, будь-яка справа може розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження, окрім тих, які обов'язково повинні розглядатися за правилами загального позовного провадження (їх визначено частиною четвертою статті 12, частиною четвертою статті 257 КАС України).
Верховний Суд зазначає, що ця справа не належить до категорії справ, які не можуть розглядатися за правилами спрощеного провадження у значенні згаданих статей, а тому суд, беручи до уваги передбачені частиною третьою статті 257 КАС України чинники, може розглянути її як за правилами загального позовного провадження, так і за правилами спрощеного позовного провадження, якщо дійде такого висновку.
Як вбачається з ухвали Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2023 року про відкриття спрощеного позовного провадження в даній адміністративній справі, проаналізувавши положення статті 257 КАС України, суд першої інстанції вважав необхідним розглянути вказану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Таким чином, Київський окружний адміністративний суд розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги у цій частині є необґрунтованими.
Щодо незалучення Третьої особи - Скаржника на поведінку адвоката (Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»), колегія суддів звертає увагу на наступне.
29 листопада 2023 року через систему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» було подано заяву про вступ у справу як представника, яку було зареєстровано в суді першої інстанції 14 березня 2024 року.
Здійснивши за допомогою функціоналу Комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» витребування електронної справи, яка формувалася судом першої інстанції, встановлено, що у вкладці «Статус доставки в ЕС» рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 320/25191/23 міститься запис щодо доставки рішення Акціонерному товариству «Українська залізниця» із заповненою інформацією «Дата встановлення статусу» 17.02.2025 о 20:40 год. з відміткою «Доставлено».
Таким чином, Акціонерному товариству «Українська залізниця» було відомо про оскаржуване у даній адміністративній справі рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2025 року, яке як зазначено Відповідачем, може вплинути на його права та інтереси як Скаржника на поведінку адвоката (Позивача).
Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Проте, Акціонерне товариство «Українська залізниця», як особа, яка не брала участі у справі не скористалось правом подачі апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 17 лютого 2025 року у даній адміністративній справі, якщо вважало, що суд першої інстанції вирішував питання про його права.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури до суду апеляційної інстанції також було подано клопотання про залучення до у часті у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця».
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду 09 червня 2025 року, зокрема залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця»; встановлено строк, протягом якого Третя особа могла подати відзив на апеляційну скаргу разом з доказами його надсилання (надання) іншим учасникам справи та заперечення проти заяв і клопотань, якщо такі містяться в апеляційній скарзі.
Проте, Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
Щодо доводів Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про не витребування матеріалів дисциплінарної справи, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Так, статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частинами 1, 2 статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).
Згідно зі статтею 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 3, 4 статті 79 КАС України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Разом з тим, будь-які докази неможливості самостійного отримання від КДКА Донецької області матеріалів дисциплінарної справи Відповідачем до відзиву на позовну заяву додано не було. Також Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не надано доказів, що ним вживались заходи для отримання вказаних доказів самостійно.
Крім того, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури до відзиву на позовну заяву було додано, зокрема, належним чином завірені копії:
- листа ВКДКА № 75 від 13.01.2023;
- скарги на Рішення КДКА з додатками та копією поштового конверта, за вх.№ 18972 від 03.05.2023;
- листа ВКДКА № 745 від 15.05.2023;
- пояснень Позивача з додатками, за вх.№ 19104 від 23.05.2023;
- листа КДКА Донецької обл. за вх.№ 19157 від 29.05.2023;
- листа ВКДКА № 846 від 02.06.2023;
- листа ВКДКА за вих.№ 896 від 16.06.2023 з доказами направлення на електронні адреси учасників справи;
- заяви представника Скаржника з додатками вх.№ 19333 від 26.06.2023;
- пояснень Позивача з додатками за вх.№ 19348 від 27.06.2023;
- заяви Позивача за вх.№ 19492 від 18.07.2023;
- листа ВКДКА за вих.№ 1188 від 18.07.2023;
- листа ВКДКА за вих.№ 1175 від 18.07.2023 з доказами направлення на електронні адреси Позивача та Скаржника;
- рішення ВКДКА № IV-013/2022 від 29/06.2023.
Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури не зазначено, яких саме документів не достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення у даній адміністративній справі.
На підставі наведеного, в межах розгляду даної адміністративної справи судом першої інстанції здійснювалася оцінка, аналіз та перевірка документів, наданих Сторонами, тобто письмові докази, належно з'ясовано обставини справи з метою прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Відтак, доводи апеляційної скарги Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зазначених вище висновків не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в оскаржуваній частині, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновків суду першої інстанції у вказаній частині у взаємозв'язку з обставинами справи.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, які є обґрунтованими і правильними.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.
Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно дисциплінарної комісії адвокатури залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
Я.М. Собків