Справа № 320/40436/25 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Перепелиця А.М.
Іменем України
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.
Єгорової Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.07.2025 №0693342303, №00696200702, №00696120702, №00696160702 (в частині взаємовідносин з ТОВ «Плутос Агро» на суму 543 724 грн), №00696070702.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 вирішено позов задовольнити.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірними.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на підставі направлень від 06.06.2025 №15938/26-15-07-02-03, №15936/26-15-07-02-03, №15526/26-15-07-07-04, №15524/26-15-07-07-04, №15963/26-15-24-02-02, №15971/26-15-07-03-01-20, №15956/26-15-07-08-04, №15953/26-15-07-08-03, №15967/26-15-23-23-19, №15966/26-15-23-23-19 та від 11.06.2025 №16277/26-15-23-02-19, виданих Головним управлінням ДПС у м. Києві, головними державними інспекторами відповідно до статей 20, 77, 82 Податкового кодексу України (далі - ПК), плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2025 рік, наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 15.05.2025 №3583-п, проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Зернова транспортна компанія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, валютного - за період з 01.01.2018 по 31.03.2025, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 10.10.2017 по 31.03.2025 та іншого законодавства за відповідний період, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.
За результатами проведеної документальної планової виїзної перевірки контролюючим органом складено акт від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568, відповідно до висновків якого встановлено порушення ТОВ «Зернова транспортна компанія»:
- п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.51, п. 140.5 ст. 140 ПК , п. 5, п. 7 П(С)БО15 «Дохід», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 554801 грн, в тому числі по періодах: за 2019 у сумі 543427 грн, за 2022 у сумі 11374 грн;
- п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 5281654 грн, в т. ч. за лютий 2022 року на суму 227134 грн, за березень 2022 року на суму 36482 грн, за квітень 2022 року на суму 8287 грн, за червень 2022 на суму 52538 грн, за серпень 2023 року на суму 77393 грн, за листопад 2023 на суму 1927863 грн, за грудень 2023 на суму 2097791 грн, за лютий 2025 на суму 160509 грн, за березень 2025 на суму 693657 грн;
- п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК, в результаті чого встановлено нереєстрацію податкових накладних за серпень 2023 року, за листопад 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2025 року, березень 2025 року;
- п. 63.3 ст. 63 ПК та п. 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588 щодо неподання повідомлення форми №20-ОПП, а саме в 20-ОПП не вказано орендовані та повернуті орендодавцю залізничні вагони в кількості 375 шт;
- ст.103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК, а саме: занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) на загальну суму 1 678 855,00 грн, у тому числі за 2023 рік - на суму 1 484 742,00 грн, за 2024 рік - на суму 194 113,00 грн;
- п. 46.1 ст. 46 ПК, в частині неподання додатку ПН до декларації з податку на прибуток за 2019 ??- 2020 роки;
- п. 51.1 ст. 51, п. 70.16 ст. 70, пп. 176.2 «б» п. 176.2 ст. 176 ПК та розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 та наказу від 19.05.2021 №278, щодо неподання звіту за формою 1ДФ за IV квартал 2020 року;
- п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК в частині несвоєчасного подання повідомлення про участь у міжнародній групі компаній за 2023 рік;
- п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 ПК в частині не включення до поданого звіту про контрольовані операції за 2019 рік інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції з контрагентом-нерезидентом AGROPROSPERIS TRADING 2 LIMITED (Республіка Кіпр) на загальну суму 130 117,71 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 03.07.2025 №57120/Ж5/26-15-07-02-03-01/41653568 податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.2025
- №0693342303, яким у зв'язку із порушенням ст.103, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 1 678 855,00 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 264 144,75 грн;
№00696120702, яким у зв'язку із порушенням - п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК позиваку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 281 654 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 320 415 грн;
- №00696200702, яким у зв'язку із порушенням п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК до позивача застосовано штраф у розмірі 2 478 607 грн;
- №00696160702, яким за порушення п. 44.1, п. 44.2, п. 44.6 ст. 44, п.п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134, п.п. 140.5.51, п. 140.5 ст. 140 ПК позиваку збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 554 801 грн;
- №00696070702, яким за порушення п. 63.3 ст. 63 ПК та п. 8.4 Порядку обліку платників податків, затвердженим наказом Міністерства Фінансів України від 09.12.2011 №1588 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 765 000 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог податкового законодавства.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Щодо реальності господарських операцій.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК об'єктом оподаткування (податком на прибуток підприємств) є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Відповідно до пункту 3 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 №73 витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та витрат позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Плутос Агро».
Як вірно вказав суд першої інстанції, з метою здійснення власної господарської діяльності позивачем було укладено ряд договорів купівлі-продажу зернових культур (кукурудза, пшениця) з ТОВ «Плутос Агро», а саме: від 13.05.2019 №130519; від 16.07.2019 №07619-4; від 31.07.2019 №073119-2, від 31.07.2019 №073119-3.
Так, 13.05.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №130519 (далі - Договір №130519), відповідно до підпунктів 1.1. - 1.9. пункту 1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця кукурудзу, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість в порядку та в строки, передбачені договором.
На підтвердження виконання умов вказаного договору було складено та підписано специфікацію від 13.05.2019 №1; видаткові накладні: від 14.05.2019 №26, №27, №28, 29; від 15.05.2019 №30, №31, №32; товарно-транспортними накладними: №000001401; №000001402; №000001403; №000001404; №000001405; №000001406; №000001407. Оплата товару підтверджується рахунком на оплату від 14.05.2019 №12 на суму 1 194 000,00 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 14.05.2019 №3723, №3724, №3725, №3727, від 15.05.2019 №3744, від 16.05.2019 №3757.
Також, 16.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено Договір купівлі-продажу №071619-4 (далі - Договір №071619-4), підпунктами 1.1. - 1.3. пункту 1 якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 4 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 200,00 (двісті) тон, +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.
На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 17.07.2019 №41 та №42, товарно-транспортні накладні від 17.07.2019 №000001414 та №000001413. Оплата товару підтверджується рахунком на оплату від 17.07.2019 №19 на суму 298 354,07 грн, банківськими виписками та платіжною інструкцією від 18.07.2019 №4394.
Також, 31.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено договір купівлі - продажу №073119-2 (далі - Договір №073119-2), згідно з підпунктами 1.1. - 1.3. якого постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 3 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 200,00 (двісті) тон, +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.
На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 01.08.2019 №43, №44, 45 та від 02.08.2019 №46, товарно-транспортні накладні від 30.07.2019 №000001415, від 31.07.2019 №000001416, №000001417 та №011485. Оплата товару підтверджується рахунками на оплату від 01.08.2019 №20 на суму 529 650,00 грн, від 05.08.2019 №21 на суму 174 446,68 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 01.08.2019 №4517, від 02.08.2019 №4527, від 05.08.2019 №4537.
Також, 31.07.2019 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (покупець) та ТОВ «Плутос Агро» (постачальник) укладено Договір купівлі - продажу №073119-3 (далі - Договір №073119-3), підпунктами 1.1. - 1.3. пункту 1 якого визначено, що постачальник продає, а покупець купує на умовах цього договору пшеницю 3 класу врожаю 2019 року, що відповідає умовам ДСТУ 3768:2019 (далі - продукція), загальною кількістю в заліковій вазі 300,00 тон (триста), +/- 10% в залежності від фактичної ваги поставленої продукції.
На підтвердження факту поставки товару сторонами складено та підписано видаткові накладні від 09.08.2019 №47, від 12.08.2019 №48, від 19.09.2019 №49, №50, №51, товарно-транспортні накладні від 08.08.2019 №000001418, №000001419, від 19.08.2019 №000001421, від 19.08.2019 №000001422, №000001423. Оплата товару підтверджується рахунком на оплату від 14.08.2019 №22 на суму 378 277,12 грн, від 20.08.2019 №23 на суму 521 641,77 грн, банківськими виписками та платіжними інструкціями від 14.08.2019 №4646, від 15.08.2019 №4656, від 21.08.2019 №4708.
На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Плутос Агро» оформило та надало позивачу наступні податкові накладні: від 01.08.2019 №1; від 17.07.2019 №2; від 01.08.2019 №3, від 14.05.2019 №3, від 17.07.2019 №3, від 02.08.2019 №4, від 14.05.2019 №4, від 09.09.2019 №5, від 14.05.2019 №5, від 12.08.2019 №6, від 14.05.2019 №6, від 15.05.2019 №7, від 15.05.2019 №8, від 15.05.2019 №9; розрахунки коригування від 05.05.2019 №7, №8, №9; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників від 31.05.2019 №1 та №2.
Окрім того, позивачем надані докази того, що з метою зберігання придбаного товару за договором №130519 ТОВ «Зернова транспортна компанія» (поклажодавець) укладено з дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України» «Роменський комбінат хлібопродуктів» (зерновий склад) договір складського зберігання від 08.04.2019 №C3-16/19, відповідно до умов зазначеного Договору складського зберігання місце розташування зернового складу: Сумська обл., м. Ромни, вул. Прокопенка, 41. Підтвердженням виконання зазначеного договору складського зберігання є: акти надання послуг від 31.07.2019 №297 та №298; складські квитанції на зерно від 10.06.2019 №4119 та №4118; картки аналізу зерна від 08.06.2019 №6217, від 07.06.2019 №6216.
Для зберігання товару, придбаного за договорами №071619-4, №073119-2, №073119-3 позивачем укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест Агро Логістик» договір складського зберігання сільськогосподарської продукції від 05.03.2019 №3-2/050319, з урахуванням додаткових угод від 05.03.2019 №1 від 05 березня 2019 року, від 26.04.2019 №2, від 11.05.2019 №3 01.11.2019 №4. Відповідно до умов зазначеного Договору складського зберігання місце розташування зернового складу: 57263, Миколаївська обл., Вітовський район, с. Шевченкове, вул. Урожайна, 1. Підтвердженням виконання зазначеного договору складського зберігання є: акти надання послуг від 31.07.2019 №414, №415, №416, від 31.08.2019 №480, №502, від 30.09.2019 №557, від 30.10.2019 №605, від 31.10.2019 №613, №621, від 13.11.2019 №662, №690; акти коригування від 01.12.2019№746, від 30.11.2019 №715; складські квитанції на зерно від 17.08.2019 №81, від 02.08.2019 №94, від 01.08.2019 №90, від 12.08.2019 №101, від 09.08.2019 №99, від 19.08.2019 №105, від 31.08.2019 №31, від 11.05.2019 №17, від 16.05.2019 №18, від 28.05.2019 №19, від 30.05.2019 №20, від 31.05.2019 №21, від 01.06.2019 №22, від 03.06.2019 №23, від 04.06.2019 №24, від 05.06.2019 №25, від 06.06.2019 №26, від 20.06.2019 №37, від 22.06.2019 №38, від 23.06.2019 №39, від 24.06.2019 №40, від 25.06.2019 №41, від 27.06.2019 №52, від 20.06.2019 №37, від 03.07.2019 №64, від 04.07.2019 №66, від 02.08.2019 №92, від 14.02.2020 №12, від 10.12.2019 №208, від 21.12.2019 №211, від 24.12.2019 №214, від 12.11.2019 №196, від 19.09.2019 №180, від 09.07.2019 №70, від 09.07.2019 №71, від 09.07.2019 №72, від 23.08.2019 №113, від 21.08.2019 №107, від 22.08.2019 №109, від 31.08.2019 №138, від 13.11.2019 №197, від 03.01.2020 №2, від 12.07.2019 №75, від 16.07.2019 №77, №78, №79, від 17.07.2019 №80, від 24.07.2019 №83, від 25.07.2019 №84, №85, від 15.08.2019 №102, від 16.08.2019 №103, від 19.08.2019 №104, від 20.08.2019 №106, від 22.08.2019 №108, від 27.11.2019 №205, від 04.12.2019 №207, від 26.12.2019 №215; платіжні інструкції від 06.08.2019 №4565, від 07.08.2019 №454, №4575, №4576, від 10.09.2019 №4868, №4869, №4870, від 18.10.2019 №5254, від 03.12.2019 №5651, від 04.12.2019 №5665, від 04.12.2019 №5666; податкові накладні від 13.11.2019 №32, розрахунки коригування від 01.12.2019 №2, від 13.11.2019 №33, від 01.12.2019 №3, від 31.07.2019 №54, від 31.07.2019 №55, від 30.09.2019 №56, від 30.10.2019, від 31.07.2019 №56, №57, від 31.08.2019 №65, №66, №67, №68, від 31.10.2019 №69, від 30.11.2019 №70, від 01.12.2019 №4, від 31.10.2019 №70, від 30.11.2019 №71; картки аналізу зерна від 18.11.2019 №16.
Придбані в рамках договору №071619-4 товари реалізовані позивачем відповідно до договору купівлі - продажу від 25.10.2019 №251019 (далі - Договір №251019) з урахуванням додаткової угоди від 13.11.2019 №1, що підтверджується: видатковими накладними від 13.11.2019 №1156, від 30.10.2019 №1115; актами приймання - передачі від 13.11.2019 №IAЛ00000024, від 30.10.2019 №ІАЛ00000023; рахунком на оплату від 30.10.2019 №1024; платіжними інструкціями від 22.11.2019 1877, від 04.12.2019 №1906; податковою накладною від 30.10.2019 №106; складськими квитанціями на зерно від 30.10.2019 193, від 13.11.2019 №198.
Придбаний товар за договором №130519 реалізований позивачем відповідно до договору поставки від 25.06.2019 №250619, що підтверджується: інвойсом/рахунком - фактурою №GTC 110719; платіжними інструкціями від 02.08.2019 №2213783406, від 17.07.2019 №2199426796; податковою накладною від 11.07.2019 №20; вантажною митною декларацією від 11.07.2019; повідомленням про фактичне вивезення товарів від 11.07.2019; посвідченнями про якість від 11.07.2019 №001070, №001071, №001069; протоколом випробувань від 20.12.2018 №2811; угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 11.07.2019; сертифікатом про походження товару від 12.07.2019; фітосанітарними сертифікатами від 11.07.2019.
Також придбані за договором №130519 товари реалізовані позивачем відповідно до договору поставки від 31.07.2019 №22, що підтверджується: специфікацією від 31.07.2019 №1, специфікацією від 31.07.2019 №2; залізничною накладною від 25.07.2019; актом приймання - передачі від 02.08.2019 №ІАЛ00000015; актом приймання - передачі від 31.07.2019 №ІAЛ00000014; видатковими накладними від 02.08.2019 №829, від 31.07.2019 №820; податковими накладними від 02.08.2019 №3, від 31.07.2019 №86; квитанціями про реєстрацію податкових накладних від 07.08.2019; рахунками на оплату від 02.08.2019 №742, від 31.07.2019 №729; складськими квитанціями на зерно від 02.08.2019 №93, від 31.07.2019 №89.
Придбані в рамках договорів №073119-2, №073119-3 товари реалізовані позивачем відповідно до договору поставки від 04.11.2019 №П3-7549-04-11-2019, що підтверджується: видатковими накладними від 13.11.2019 №1157, від 14.11.2019 №1158; реєстрами вивантаження від 14.11.2019 №141119, від 13.11.2019 №131119; товарно-транспортними накладними від 12.11.2019 №1227, №1228, №1229, №1230, №1231, №1232, №1233, №1234, №1235, від 13.11.2019 №1238, №1239, №1240, №1241, №1242, №1243, №1244; рахунками на оплату від 13.11.2019 №1058, від 14.11.2019 №1059; податковими накладними від 13.11.2019 №41, від 14.11.2019 №44; платіжними інструкціями від 20.11.2019 №12007, №12008, від 26.11.2019 №12141; від 06.12.2019 №12469.
Вказані первинні документи у повній мірі відображають зміст господарських операцій, містять всі необхідні реквізити та у сукупності підтверджують факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів правосуб'єктність ТОВ «Плутос Агро» як контрагента позивача. Його ж висновки ґрунтуються виключно на припущеннях щодо неможливості здійснення спірних операцій з огляду на відсутність необхідних ресурсів з урахуванням даних щодо ланцюга постачання товарів (послуг).
Так, доводи відповідача гуртуються на недоліки у діяльності та наявність кримінальних проваджень, у яких фігурують контрагенти ТОВ «Плутос Агро», в яких останнє придбавало товар, що був реалізований на користь ТОВ «Зернова транспортна компанія», а саме: ТОВ «Маршал Стар», ТОВ «Сольвадор», ТОВ «Вітамін Постач», ТОВ «Сарон Борн», ТОВ «Квартал 5», фермерське господарство «Левко», ТОВ «Даріел Компані» та ТОВ «Акти-трейдинг», що на думку контролюючого органу входять до ланцюга постачання товару.
У зв'язку із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а та ін. Верховний Суд вже наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17 та ін.).
Доцільність вибору платником податку контрагентів відноситься до його виключної компетенції, яка походить із принципу свободи підприємницької діяльності. На вибір контрагента своїх постачальників платник податків взагалі не має впливу. Критерії та причини, за яких особа обирає тих чи інших постачальників, не мають ніякого відношення до правил ведення податкового обліку. Тому, відповідні доводи відповідача та мотиви суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що жодних належних доказів, які б спростовували товарність спірних господарських операцій, представниками контролюючого органів не наведено.
Щодо оподаткування оренди (роялті).
Так, 20.04.2023 між ТОВ «Зернова транспортна компанія» (орендар) та компанією-нерезидентом «Logistor AS.» (Естонська Республіка) (орендодавець) було укладено договір оренди №2/20-04-23 (далі - Договір №2/20-04-23), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець зобов'язаний передати, а орендар прийняти в оренду рухомий склад орендодавця - фітингові платформи і контейнери (надалі - «РС», «майно»), що належать Орендодавцю на праві власності, оренди або іншій законній підставі.
Відповідно до пункту 5.1. Договору №2/20-04-23 орендна плата нараховується за кожну добу оренди з дати підписання акта прийому-передачі в оренду до дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна з оренди.
На виконання умов Договору №2/20-04-23, компанією «Logistor AS.» (Естонська Республіка)» (орендодавець) згідно з актами приймання-передачі передано, а ТОВ «Зернова транспортна компанія» (орендар) прийнято в оренду вагони-платформи у кількості 48 одиниць та контейнерів у кількості 96 одиниць. Також сторони оформили акти надання послуг б/н від 30.04.2023 на суму 1 440,00 Євро, б/н 31.05.2023 на суму 7 585,00 Євро, б/н 30.06.2023 на суму 45 991,00 Євро, б/н 31.07.2023 на суму 52 762,00 Євро, б/н 31.08.2023 на суму 68 736,00 Євро, б/н 30.09.2023 на суму 37 440,00 Євро, б/н 31.10.2023 на суму 56 544,00 Євро, б/н 30.11.2023 на суму 54 568,00 Євро, б/н 31.12.2023 на суму 53 200,00 Євро, б/н 31.01.2024 на суму 28 440,00 Євро, б/н 29.02.2024 на суму 18 438,00 Євро.
ТОВ «Зернова транспортна компанія» виплачено компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) дохід у вигляді роялті на загальну суму 425 144,00 Євро (еквівалентно 16 788 544,50 грн), у т.ч.: у 2023 році - на суму 378 266,00 Євро (еквівалентно 14 847 419,02 грн.); у 2024 році - на суму 46 878,00 Євро (еквівалентно 1 941 125,48 грн.). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб не було утримано та сплачено позивачем.
Відповідач наполягає на тому, що ТОВ «Зернова транспортна компанія» при виплаті доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті компанії «Logistor AS.» (Естонська Республіка) за договором оренди від 20.04.2023 №2/20-04-23 не дотримано вимог статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно та, в порушення статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, не сплачено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10%, що призвело до його заниження на суму 1 678 855 грн.
Особливості оподаткування нерезидентів передбачені п. 141.4 ст. 141 ПК.
Згідно з пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.
Відповідно до пункту «ґ» пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України, для цілей цього пункту такими доходами є, зокрема, лізингова/орендна плата, що вноситься резидентами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди;
Відповідно до пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.
Відповідно до п. 3.2 ст. 3 ПК якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 103.1 статті 103 ПК передбачено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
Відповідно до п.103.2 ст.103 ПК особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
Так, 10.05.1996 між Урядом України і Урядом Естонської Республіки укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України 24.12.1996.
Відповідно до статті 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись тільки у цій другій Державі.
Однак ці роялті можуть також оподатковуватись у Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач є фактичним власником роялті, то податок, що визначається таким чином, не може перевищувати 10 процентів загальної суми роялті.
Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки (включаючи кінематографічні фільми, будь-які фільми або плівки для радіомовлення чи телебачення), будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за користування, або за надання права користування промисловим, комерційним або науковим обладнанням, або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
Зазначаючи про заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб у розмірі 10% на суму 1 678 855 грн, відповідач посилається на те, що дохід отриманий компанією «Logistor AS.» (Естонська Республіка) від оренди фітингових платформ (вагонів) та наданнях послуг перевезення є доходом від надання права на користуванням обладнанням та має оподатковуватися у відповідності до статті 12 Конвенцій між Урядом України і Урядами Естонської Республіки як роялті зі ставкою 10 відсотків.
Проте, суд наголошує, що конвенція не містить визначення терміну «промислове, комерційне або наукове обладнання», однак пунктом 2 статті 3 Конвенції визначено, що при її застосуванні Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше.
Як було встановлено вище, між позивачем та «Logistor AS.» укладено договори з оренди залізничного рухомого складу.
Відповідно до Закону України «Про залізничний транспорт» транспортні засоби - залізничний рухомий склад (вагони всіх видів, локомотиви, моторейковий транспорт) і контейнери.
Водночас, відповідно до Закону України «Про транспорт» до складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.
За наведеного, суд дійшов висновку, що залізничний рухомий склад у розумінні законодавства України є транспортним засобом.
Крім того, суд звертає увагу, що за приписами п.5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого Міністерством фінансів України від 27.04.2000 №92, для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами: 5.1. Основні засоби; 5.1.1. Земельні ділянки; 5.1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; 5.1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 5.1.4. Машини та обладнання; 5.1.5. Транспортні засоби; 5.1.6 Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 5.1.7 Тварини, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю; 5.1.8. Багаторічні насадження, які не пов'язані із сільськогосподарською діяльністю, а також плодоносні рослини; 5.1.9. Інші основні засоби.
Таким чином, Національне положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» відокремлює поняття «Машини та обладнання» і «Транспортні засоби», і виділяє їх в окремі види основних засобів для цілей бухгалтерського обліку.
Відтак, залізничний рухомий склад що є предметом договору оренди, укладеного позивачем з «LOGISTOR AS» (Естонія) не охоплюється поняттям промислове, комерційне або наукове обладнання у розмінні Конвенції.
У підпункті 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України закріплено принцип презумпції правомірності рішень платника податку.
Суд звертає увагу, що належне застосування вищенаведеного принципу забезпечує реалізацію однієї зі складових верховенства права - правової визначеності. Саме можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних дій має фундаментальне значення для правильності його застосування.
Так, у пункті 78 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 липня 2020 року у справі №260/81/19 зроблено висновок про те, що за правилами ЄСПЛ, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платника податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа «Сєрков проти України», заява №39766/05, пункт 43).
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доходи у вигляді орендної плати виплачені на користь нерезидента «LOGISTOR AS» (Естонія) не повинні оподатковуватись з урахуванням граничної межі податку, що встановлена у частині 2 статті 12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про уникнення подвійного оподаткування і складати 10 відсотків від суми таких доходів та сплачується за рахунок таких доходів.
Щодо реалізації послуг нижче їх собівартості.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
У тій частині позовних вимог, відповідач наголошує, що при продажу самостійно вироблених товарів (продукції), виготовлених послуг, реалізованих нижче їх собівартості база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів (продукції) послуг, робіт постачальник складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення звичайної ціни, яка не може бути нижче їх виробничої собівартості, визначеної відповідно до П(С)БО 16, над фактичною ціною.
Так, 21.11.2022 між Позивачем та ТОВ «Біоенерджі-Вінниця» укладено договір №21/11/2022-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. якого Експедитор (Позивач) бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за даним Договором і погоджених з Клієнтом.
Між сторонами 10.05.2023 укладено Додаткову угоду №4 до Договору, відповідно до якої, Клієнт доручає, а Експедитор (Позивач) зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки: Продукція: зерно кукурудзи Кількість вагонів: 15 вагонів-зерновозів Загальна вага продукції: 1000 т +/- 10% Вид упаковки: насипом Станція відправлення: 327504-Вирівка, південно-Західна залізниця Станція призначення: 404503-Ізмаїл, Одеська залізниця, Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу становить: 1 392,00 грн/т (в т.ч. ПДВ).
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 1166 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Кролевець до станції Чорноморська становить 965 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача і майже схожі станції відправлення-призначення. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення Кролевець-Чорноморська 1191 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 1 392 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за травень 2023 року.
10.05.2022 між Позивачем та ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» укладено договір №22ЗД ТЕО транспортного експедирування, згідно пункту 1.1. якого Експедитор (Позивач) бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги по організації перевезення зернових та олійних культур, зазначених Клієнтом, залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за цим Договором, та попередньо узгоджених з Клієнтом.
Відповідно до Заявки №2 від 07.06.2023 року Сторони прийшли до згоди стосовно організації відправлення вантажу «Пшениці» Клієнта, згідно нижчезазначених умов: Період завантаження: 12.06.2023-26.06.2023 Узгодження комплексна ставка: 900 грн/т Станція відправлення: ст. Деренівка, Львівська ЗД, Станція призначення: ст. Чорноморськ, Одеська залізниця,
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 683 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Бар до станції ЧОП становить 662 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення Бар-ЧОП 900 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 900 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за червень 2023 року.
02.08.2022 між Позивачем та ТОВ «Трейд Інвест Плюс» укладено договір №02/08/2022-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно пункту 1.1. якого Виконавець (Позивач) бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезень зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за даним Договором і погоджених Клієнтом.
Сторонами 29.06.2023 укладено Додаткову угоду №8 до договору, згідно якої, Клієнта доручає, а Експедитор (Позивач) зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки: Продукція: кукурудза Вид упаковки: насипом Кількість: 2000 т Станція відправлення: Шостка, південно-західна залізниця Станція призначення: Чоп, Договірна ціна комплексного транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу становить: 1150,00 грн/т.
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 1156 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Ковяги до станції ЧОП становить 1295 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення КовягиЧОП 1125 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 1150 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за липень 2023 року.
10.04.2023 між Позивачем та ТОВ «Агропросперіс Трейд» укладено Договір №10042023 на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. Договору Виконавець (Позивач) зобов'язується надавати замовнику транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі організовувати від свого імені доставку вантажів залізничним транспортом по території України і на експорт та здійснити необхідні розрахунки з перевізниками, інспекціями, регіональними митницями, брокерськими та іншими організаціями, причетними до доставки вантажів тощо.
Замовник 09.08. 2023 подав Позивачеві заявку №18 239. Відповідно до Додаткової угоди №2 від 09.08.2023 року до Договору Виконавець надає Замовнику транспортно-експедиційні послуги на таких умовах: Станція відправлення: Дубовязівка, Найменування вантажу: пшениця, Загальна кількість: 282 т +/- 5%, Кількість вагонів: 4, Станція призначення: Чоп, Ціна послуг при перевезенні однієї тони вантажу складає: 1 029 грн/т.
Позивач вказує, що згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО на перевезення Дубовязівка-Чоп 1029 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 1029 грн/т відповідає ринковим, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктамигосподарювання за серпень 2023 року.
28.08.2023 між Позивачем та ТОВ «БІО ЛАТ» укладено Договір №28/08/2023-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. Договору Позивач зобов'язується надавати Замовникові транспортно-експедиційні послуги, пов'язані з перевезення вантажів, у тому числі організовувати від свого імені доставку вантажів залізничним транспортом по території України і на експорт.
Сторони 28.08.2023 підписали Додаткову угоду №1 до договору, відповідно до якої Виконавець надає Замовнику транспортно-експедиційні послуги на таких умовах: Станція відправлення: Дубовязівка, Найменування вантажу: ріпак вищого класу, Станція призначення: Одеса-Ліски, Ціна послуг перевезення однієї тони вантажу складає: 870 грн/т.
Позивач вказує, що згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО на перевезення Дубовязівка-Одеса-Ліски 860 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 870 грн/т відповідає ринковим, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання на перевезення у вересні 2023 року.
22.10.2024 між Позивачем та ТОВ «Агрофірма Малинівська» підписано Договір №22/10/2024-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. Договору Позивач бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконання інших дій, необхідних для виконання обов'язків за Договором.
Сторони 10.01.2025 підписали додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до якої Клієнт доручає, а Експедитор (Позивач) зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом наступного вантажу згідно заявки Клієнта: Продукція: зерно кукурудзи, Вид упаковки: насипом, Станція відправлення: Бердичів, Станція призначення: Одеса-порт, Договірна ціна ТЕО з перевезення вказаного вантажу становить: 695,04 грн/т.
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 527 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Сороки до станції Одеса-Порт становить 507 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення СорокаОдеса-Порт 688 грн/т. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 695,04 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за січень 2025 року.
01.12.2023 між Позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Полтавська паляниця» укладено Договір №01/12/2023-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. Договору за даним Договором Позивач бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконувати інші дії, необхідні для виконання обов'язків за даним Договором.
Сторонами 24.02.2025 підписано Додаткову угоду №42 до Договору, відповідно до умов якої, Клієнта доручає, а Експедитор зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта: Продукція: кукурудза, Кількість вагонів: 4, Вид упаковки: насипом, Станція відправлення: Кобеляки, Станція призначення: Чорноморська, Одеська залізниця, Договірна ціна транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу становить: 660,00 грн/т.
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 749 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Ковяги до станції Чорноморська становить 869 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення КовягиЧорноморська 455 грн/т, це з урахуванням того, що відстань перевезення за договором ТЕО Позивача менша за відстань згідно договору з тендеру. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 660,00 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за лютий 2025 року.
01.12.2023 між Позивачем та ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Полтавська паляниця» укладено Договір №01/12/2023-МГ на транспортно-експедиційне обслуговування. Згідно пункту 1.1. Договору за даним Договором Позивач бере на себе зобов'язання за плату та за рахунок Клієнта надавати послуги з організації перевезення зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки, або інших вантажів зазначених Клієнтом залізничним транспортом, а також виконувати інші дії, необхідні для виконання обов'язків за даним Договором.
Сторонами 03.03.2025 підписано Додаткову угоду №45 до Договору, відповідно до умов якої, Клієнта доручає, а Експедитор зобов'язується виконати роботу з відвантаження, оформлення і доставки з пункту відправлення на станцію призначення залізничним транспортом, наступного вантажу згідно заявки Клієнта: Продукція: пшениця, Кількість вагонів: 7, Вид упаковки: насипом, Станція відправлення: Кобеляки, Станція призначення: Чорноморська, Одеська залізниця, Договірна ціна транспортно-експедиційного обслуговування з перевезення вказаного вантажу становить: 660,00 грн/т.
Позивач вказує, що згідно програми Укрзалізниці тарифна відстань для вищезазначеного договору становить 749 км. Тарифна відстань для перевезення від станції Ковяги до станції Чорноморська становить 869 км, тобто майже відповідає відстані по Договору ТЕО Позивача. Згідно даних платформи проведення тендерів на ТЕО за вищезазначений період суб'єкти господарювання пропонували ціну для ТЕО для перевезення КовягиЧорноморська 515 грн/т, це з урахуванням того, що відстань перевезення за договором ТЕО Позивача менша за відстань згідно договору з тендеру. Тобто, ціна за Договором ТЕО Позивача у розмірі 660,00 грн/т не є меншою за ринкові, які існували на той період, що підтверджується скріном з платформи тендерів, який показує, які ринкові ціни існували і пропонувалися суб'єктами господарювання за березень 2025 року.
Отже, колегія суддів підтримує доводи позивача про те, що ним не укладалися договори ТЕО за цінами нижче ринкових.
Також судом першої інстанції вірно враховані пояснення позивача з приводу того, що на господарську його діяльністю, пов'язану з організацією перевезень зернових продуктів в спеціалізованому залізничному рухомому складі в другому та третьому кварталі 2023 року, мали вплив ряд обставин, а саме: тимчасові обмеження на ввезення сільськогосподарської продукції на територію ЄС, обстріли залізничних терміналів та портів на території України, блокування ініціативи «зернової угоди» тощо.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що посилання контролюючого органу на заниження позивачем податкових зобов'язань внаслідок реалізації послуг нижче ціни придбання таких послуг, є необґрунтованими та безпідставними.
Щодо неподання повідомлень за формою 20-ОПП.
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку) .
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Порядок повідомлення платником податків про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням визначається Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок № 1588).
Згідно пунктів 8.1, 8.2, 8.4 Порядку № 1588 платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У заяві за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Пунктом 7.2 Порядку № 1588 передбачено, що також взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі: заяви про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП (додаток 10), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такій заяві платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об'єкта оподаткування.
Відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Відтак, оскільки заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП є одним із документів, на підставі якого може здійснюватися взяття платника податків на облік за неосновним місцем обліку, то відповідальність за її неподання визначається саме пунктом 117.1 ПК.
Водночас, відповідальність за неподання відповідної заяви за формою № 20-ОПП за пунктом 117.1 стаття 117 ПК настає виключно у випадку, якщо наявні відповідні підстави для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних.
Як зазначалося, заява про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність подається саме за формою № 20-ОПП: за період 2018-2020 років, а саме, не вказано орендовані та повернуті орендодавцю залізничні вагони.
Колегія суддів наголошує на тому, що відповідачем не встановлено, а матеріали справи не помістять доказів тому, що позивач у період 2018-2020 років мав підстави для взяття на облік в іншому контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних у зв'язку із орендою та поверненням орендодавцю залізничних вагонів.
Із наведених підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не довів правомірності притягнення позивача до відповідальності за пунктом 117.1 статті 117 ПК.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова