Справа № 640/43/20 Суддя (судді) першої інстанції: Г.В. Костенко
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Брейн Сорс Корпорейшн" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №010246411 від 07.10.2019.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що ГУ ДПС ум. Києві проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю "Брейн Сорс Корпорейшн" (код ЄДРПОУ 37405860).
Результати перевірки оформлені Актом від 12.09.2019 № 1817/26-15-04-11-13, у висновках якого вказано про порушення граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість передбачених п. 57.1, п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України.
На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення: №010246411 від 07.10.2019, яким було зобов'язано сплатити штраф 10% від грошового зобов'язання 2 271 522,20 грн у сумі 227 152,22 грн за платежем Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).
Позивач, вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За змістом підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно із підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 31.1 статті 31 ПК України встановлено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
За змістом абзаців 1, 2 підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.
Предметом камеральної перевірки також може бути, зокрема, своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків).
Відповідно до пунктів 76.1-76.3 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.
Особливість камеральної перевірки полягають у тому, що її проведення не потребує наказу керівника податкового органу або іншого спеціального дозволу чи направлення, згоди платника податків та його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичних та/або методологічних помилок або інших відомостей, які призвели до заниження або завищення податкового зобов'язання чи інших порушень. Камеральній перевірці підлягає уся податкова звітність суцільним порядком. Камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей камеральною перевіркою не охоплюється.
Таким чином, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статтею 86 ПК України.
За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 86.2 статті 86 ПК України).
Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, згідно з яким - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Судом встановлено, що контролюючим органом було проведено камеральну перевірку дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн".
В Акті перевірки зазначено, що позивачем порушено строки сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податкових деклараціях з податку на додану вартість від 22.07.2019 №9159212657 (кількість днів затримки - 30), від 21.01.2019 №9308212775 (кількість днів затримки - 26), від 26.06.2019 №9131513367 (кількість днів затримки - 25), від 20.03.2019 №9051667919 (кількість днів затримки - 25), від 20.05.2019 №9104438942 (кількість днів затримки - 25), від 20.12.2018 №9285489031 (кількість днів затримки - 25), від 20.04.2019 №9079391550 (кількість днів затримки - 24), від 20.02.2019 №9026865935 (кількість днів затримки - 24), від 22.07.2019 №9159212657 (кількість днів затримки - 24), від 23.11.2018 №863451206 (кількість днів затримки - 17).
Позивач заперечував щодо суті виявленого під час перевірки порушення. Наголошував на тому, що відповідачем не виконано рішення суду, не визнано, що податок на додану вартість за 2014 рік сплачено позивачем, згідно платіжного доручення від 22 січня 2015 року №1242 в сумі 88 847 грн, що призвело до необхідності повторної сплати суми податку, що є подвійним оподаткуванням.
Судом встановлено, що Головне управління ДПС у місті Києві зараховувало кошти, що сплачувались позивачем, як ПДВ за період січень 2015 - жовтень 2019 року, в рахунок погашення податкового боргу товариства по сплаті податку на додану вартість за грудень 2014 року, згідно декларації з податку на додану вартість за грудень 2014 року, що виник у позивача, в зв'язку з ненадходженням до бюджету коштів у сумі 88 847,00 грн, перерахованих згідно з платіжним дорученням від 22.01.2015 року №1242 через ПАТ «Енергобанк» з вини останнього.
Згідно ч.4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2015 року у справі №826/11045/15 вказано, що подання до установи банку платіжного доручення від 22 січня 2015 року № 1242 на перерахування сум коштів в рахунок оплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2014 року здійснено ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн" у встановлені податковим законодавством строки, та обов'язок позивача щодо сплати таких грошових зобов'язань припинився відповідно 22 січня 2015 року, а тому Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві сформовано ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн" податковий борг без наявності правових підстав.
Суд дійшов висновку, що обов'язок щодо нарахування та сплати податку на додану вартість за 2014 рік виконано ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн" 22 січня 2015 року, в зв'язку із чим скасовано податкову вимогу №1675-25 від 12.02.2015 року та рішення про опис майна у податкову заставу №183/26-59-25-01-14 від 03.03.2015 року.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність обставин сплати позивачем податку на додану вартість за грудень 2014 року у розмірі 88 487,00 грн., а отже й протиправність стягнення штрафної фінансової санкції по податковому боргу з ТОВ "Брейн Сорс Корпорейшн" в порядку, встановленому ПК України, оскільки його погашення вже було здійснено, а тому фактично був відсутній об'єкт (податковий борг), на який були нараховані штрафні санкції.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О. Сорочко
А.Ю. Коротких