Справа № 640/23136/19
01 квітня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Ключковича В.Ю. та суддів Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 640/23136/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича та просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України № 1164ц від 22.10.2019;
- визнати протиправними дії Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича щодо видачі наказу Генеральної прокуратури України № 1164ц від 22.10.2019;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві), управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Офісу Генерального прокурора або на посаді в Офісі Генерального прокурора, що є рівнозначною (рівноцінною) посаді заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (з місцем постійної дислокації у місті Миколаєві), управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня незаконного звільнення по день ухвалення рішення суду;
- стягнути з Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 75 000 (сімдесят п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 зупинено провадження в адміністративний справі №640/23136/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ (із змінами). Зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що слугували підставою для зупинення провадження у справі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.12.2025 поновлено провадження у справі №640/23136/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу.
06.03.2026 та 24.03.2026 позивач подав клопотання про зупинення провадження у справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі № 3/116(20) за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (із змінами).
Заява мотивована тим, що результат розгляду вказаного подання 50 народних депутатів має безпосередній зв'язок з фактичними обставинами цієї справи, оскільки процедура атестації позивача, та прийняте за її наслідками рішення про звільнення обґрунтовані нормами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ, конституційність якого наразі переглядається.
Вирішуючи питання про зупинення провадження, судова колегія виходить з такого.
За правилами пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.10.2019 у справі № 800/330/17 (провадження №11-509заі19), з огляду на зазначені вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі, адміністративний суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається адміністративним судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Таким чином, у клопотанні про зупинення провадження у справі заявник повинен надати чітке обґрунтування, у чому полягає об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.
У цій справі заява позивача мотивована тим, що Генеральний прокурор, керуючись, зокрема пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", звільнив апелянта - ОСОБА_1 з займаної посади. Підпунктом 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення "Закону № 113 передбачено таку підставу для звільнення як неподання прокурором Генеральної прокуратури України заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв'язку з цим пройти атестацію. Визнання неконституційною зазначеної норми свідчитиме про протиправність звільнення апелянта - ОСОБА_1 з посади за такою нормою. Закон №113 передбачає протиправну реформу органів прокуратури шляхом проведення обов'язкової атестації прокурорів Генеральної прокуратури України та утворення Офісу Генерального прокурора. Отже, без прийняття вказаного Закону не відбулось би і звільнення апелянта ОСОБА_1 з посади. Вказаний Закон значно обмежує зміст та обсяг гарантованих трудових прав для працівників прокуратури та нівелює конституційні гарантії щодо незаконного звільнення.
У контексті цих доводів суд зазначає, що за приписами частини другої статті 152 Конституції України, з якою кореспондуються положення статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною третьою цієї ж статті Конституції України встановлено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку, а встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане, є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами у розумінні пункту 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ (зі змінами) (справа № 3/116 (20)), не матиме впливу на норми матеріального права, які були застосовані судом першої інстанції у справі, яка розглядається, та правильність застосування яких належить перевірити апеляційному суду під час апеляційного розгляду цієї справи, і не зумовлює зміну правової регламентації спірних правовідносин у законодавстві, чинним станом на час виникнення останніх.
Такі висновки узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19, відповідно до яких встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи з ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, уже встановленої остаточним судовим рішенням.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у цій справі до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі за поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 року № 113-ІХ (зі змінами) (справа № 3/116 (20)).
Керуючись ст. 236, 242, 315, 317 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі № 640/23136/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені статтями 328-329 КАС України.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 1 квітня 2026 року
Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович
Судді: О.О. Беспалов
Т.Р. Вівдиченко