Справа № 640/1971/22 Суддя (судді) першої інстанції: Сидор Наталія Теодозіївна
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.
за участі секретарі Сови Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" до Державної екологічної інспекції України про визнання незаконним та скасування пунктів припису,-
Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції України про визнання незаконними та скасувати пункти 26, 29, 30, 32, 33, 34 Припису №4.3/007 від 29.11.2021.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом встановлено, що листом Акціонерне товариство "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" від 25.10.2021 № 112/1492 звернулося до Державної екологічної інспекції Столичного округу про проведення позапланової перевірки за ініціативою суб'єкта господарювання.
Державна екологічна інспекція Столичного округу звернулась до Державної екологічної інспекції України з пропозицією про проведення позапланової перевірки за ініціативою суб'єкта господарювання із залученням відповідних територіальних органів та Державної екологічної інспекції Столичного округу до здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства вказаного суб'єкта господарювання.
Відповідачем було проведено позапланову перевірку АТ "ОГХК" з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природніх ресурсів Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія".
Результати позапланового заходу оформлені Актом №4.3/007 від 22.11.2021, у висновках якого зазначено про виявленні порушення в філіях "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" та "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат".
Зокрема в Акті зазначено про порушення філією "Іршанський ГЗК" Водного кодексу України, Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", Закону України "Про відходи", Закону України "Про охорону земель", Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.1998 № 1360.
За результатами перевірки Державною екологічною інспекцією України винесено припис від 29.11.2021 № 4.3/007 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства філією "Іршанський ГЗК".
Не погоджуючись зі спірним приписом в частині пунктів 26, 29, 30, 32, 33, 34, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Відповідно до приписів статті 1 Закон України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон № 877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII (далі - Закон № 1264-XII).
Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною (стаття 1 Закону № 1264-XII).
Згідно із приписами частини першої статті 20-2 Закону № 1264-XII до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища, зокрема, належить надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням.
Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), остання є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Пунктом 7 Положення № 275 передбачено, що Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", пункту 7 Положення № 275, та постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №995 "Про утворення територіальних органів Державної екологічної інспекції", наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312 затверджено Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Положення № 312).
Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Держекоінспекції України та їй підпорядковується (пункт 1 Положення № 312); основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території (пункт 3 Положення № 312).
У справі, що розглядається, порядок призначення та проведення перевірки позивачем не оспорюється.
Перевірці у цій справі підлягає законність пунктів 26, 29, 30, 32, 33, 34 припису від 29.11.2021 № 4.3/007.
Надаючи правову оцінку в контексті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає таке.
За визначенням, наведеним у частині восьмій статті 7 Закону № 877-V, припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Як встановлено судом відповідачем за результатами проведеної перевірки та виявлених порушень складено оскаржуваний припис, яким зокрема від позивача вимагалося:
-здійснити виробничий контроль за охороною атмосферного повітря інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин ефективності роботи газоочисних установок на джерелах Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК" (пункт 26 припису);
-отримати висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи) рекультивації відпрацьованих родовищ Середньої та Емілівської ділянок Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК" (пункт 29 припису);
-отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких ПзУВ перевищує 1000 Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК" (пункт 30 припису);
-визначити в повному обсязі склад і властивості відходів, що утворюються під час виробничої діяльності Філії "Ішанський ГЗК" АТ "ОГХК"(пункт 32 припису);
-внести до реєстрової картки об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів всі види відходів Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК" (пункт 33 припису);
-вжити всі заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК" (пункт 34 припису).
Надаючи оцінку пункту 26 припису, яким від позивача вимагалося отримати висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи) рекультивації відпрацьованих родовищ Середньої та Емілівської ділянок Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК", колегія суддів зазначає таке.
Зазначена вимога обумовлена порушенням позивачем вимог абзацу сьомого частини першої статті 10 та статті 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Згідно абзацу 7 частини 1 статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин.
Відповідно до статті 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" виробничий контроль за охороною атмосферного повітря здійснюється підприємствами, установами, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності в процесі їх господарської та іншої діяльності, якщо вона справляє шкідливий вплив на стан атмосферного повітря.
Судом встановлено, що газоочисні установки на джерелах №№ 1002-1, 1002-2, 1002-3, як і дані джерела розміщені на Збагачувальній фабриці №1.
На виконання Наказу по філії "ІГЗК" АТ "ОГХК" №332 від 23.12.2019 виробничий підрозділ - Збагачувальна фабрика №1 разом з обладнанням (джерела №№ 1002-1, 1002-2, 1002-3) зупинено, що підтверджується Актом про зупинку пилогазоочистного обладнання ЗФ №1 від 23.12.2019.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та доводами позивача про те, що оскільки жодних викидів забруднюючих речовин не відбувалося у зв'язку із зупиненням виробничого комплексу, отже інструментально-лабораторне вимірювання параметрів викидів забруднюючих речовин ефективності роботи газоочисних установок на джерелах №№ 1002-1, 1002-2, 1002-3 у 2020 - 2021 роках правомірно не здійснювалось.
При цьому, як свідчать матеріли справи, до моменту зупинки обладнання, а саме до 01.01.2020 виробничий контроль інструментально-лабораторними вимірюваннями параметрів викидів забруднюючих речовин ефективності роботи газоочисних установок на джерелах №№ 1002-1, 1002-2, 1002-3 проводився, що підтверджується Актами перевірки технічного стану установки очисти газу та протоколами вимірювань від 03.05.2019 та від 05.11.2019.
Доводи апелянта про те, що сам факт видання наказу по підприємству про «зупинку» обладнання не звільняє суб'єкта господарювання від обов'язку здійснювати виробничий контроль, а також що належна консервація джерел мала бути оформлена у встановленому порядку, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи наявний Акт про зупинку пилогазоочистного обладнання ЗФ №1 від 23.12.2019.
Встановленими обставинами спростовуються висновки відповідача про порушення позивачем вимог абзацу 7 частини 1 статті 10 та статті 29 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".
Надаючи оцінку пункту 29 припису, яким від позивача вимагалося отримати висновок з оцінки впливу на довкілля (висновок державної екологічної експертизи) рекультивації відпрацьованих родовищ Середньої та Емілівської ділянок Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК", колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вимоги обумовлені порушенням позивачем вимог статті 3, частини третьої статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
Відповідно до статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності.
Згідно частини 3 статті 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
Судом встановлено, що на філії "Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат" Акціонерного товариства Об'єднана "гірничо-хімічна компанія" на планову діяльність, в тому числі рекультивацію порушених земель, наявний висновок державної екологічної експертизи №6/1-4-1748 від 07.12.2000.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що висновок екологічної експертизи 25-річної давнини (2000 рік) не може апріорі враховувати поточний стан довкілля, зміни у технологічних процесах та сучасні вимоги до рекультивації.
Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень пункту 3 статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" вищевказаний висновок державної екологічної експертизи №6/1-4-1748 від 07.12.2000 зберіг свою чинність та має статус висновку з оцінки впливу на довкілля.
При цьому судом встановлено, що позивач не здійснював на час планової перевірки даний вид діяльності та не здійснював відпрацювання родовищ Середньої та Емилівської ділянок, що підтверджується наявним Спецдозволом на користування надрами №6027 від 11.02.2015.
Встановленими обставинами спростовуються висновки відповідача про порушення позивачем вимог статті 3, частини третьої статті 17 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
Надаючи оцінку пункту 30 припису, яким від позивача вимагалося отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких ПзУВ перевищує 1000 Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК", колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вимоги обумовлені порушенням позивачем вимог пункту "с" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи".
Згідно пункту "с" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.
Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (далі - Дозвіл) є документом дозвільного характеру, згідно з Переліком документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності, затвердженому Законом України "Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності" від 19 травня 2011 року № 3392-VI.
Разом з тим, відповідно до Закону України від 09 квітня 2014 року № 1193-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" (далі - Закон № 1193-VII) було скорочено кількість документів дозвільного характеру та запроваджено єдиний дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 09.04.2014 №1193-VІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" Кабінету Міністрів України доручено у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити видання нормативно-правових актів, передбачених цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Пунктом "д" статті 18 Закону України "Про відходи" передбачено, що до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері поводження з відходами віднесено затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами повинно виконуватися згідно з вимогами відповідних Порядків після затвердження їх Кабінетом Міністрів України.
Проте, як станом на момент проведення відповідачем позапланової перевірки позивача, так і станом на час розгляду цієї справи, Кабінетом Міністрів України не затверджено відповідний порядок щодо надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
При відсутності нормативного закріплення порядку видачі вказаного дозволу, у позивача відсутній обов'язок на отримання дозволу на операції у сфері поводження з відходами.
Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29.10.2019 у справі № 811/3234/15, від 18.03.2021 у справі № 815/1488/17.
Крім того, Державна регуляторна служба України інформаційним листом від 09.08.2018 № 8029/0/20-18 зробила висновок, що "зважаючи на відсутність затвердження порядку отримання необхідних дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, суб'єкти господарювання можуть діяти за принципом мовчазної згоди".
Суд зазначає, що принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
Листом Управління екології та природних ресурсів Житомирської ОДА № 2909/3-6/5-4-1471 від 17.06.2021 також підтверджується відсутність порядку отримання такого дозволу.
Встановленими обставинами спростовуються висновки відповідача про порушення позивачем вимог пункту "с" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи".
Надаючи оцінку пунктам 32-33 припису, якими від позивача вимагалося визначити в повному обсязі склад і властивості відходів, що утворюються під час виробничої діяльності Філії "Ішанський ГЗК" АТ "ОГХК" та внести до реєстрової картки об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів всі види відходів, колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вимоги обумовлені порушенням позивачем вимог пункту "в" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" та абзацу четвертого пункту 10, пункту 11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1360.
Згідно з пунктом "в" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані визначити склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров'я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.
З матеріалів справи вбачається, що склад і властивості відходів, що утворюються у філії визначено в повному обсязі.
Вказані обставини підтверджуються наявним у матеріалах справи Звітом від 03.09.2021 про інвентаризацію відходів.
При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем не зазначено, які саме відходи не внесено до Реєстрової картки та де вони виявлені, їх розміщення; не зазначено чим саме відрізняється облік відходів з проведеною інвентаризацією і в якій частини, які відходи визначено в обліку і не визначено в інвентаризації.
Натомість в матеріалах справи міститься копія з Реєстрової картки №5.2. від 23.09.2021, затверджена Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації 23.09.2021, в яку внесено всі види відходів, які утворюються в результаті ведення виробничої та господарської діяльності Філії "Ішанський ГЗК" АТ "ОГХК".
Також в матеріалах справи наявний лист ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області № 05-02/3160 від 30.08.2021, в якому зазначено, що розглянуто реєстрові карти об'єктів утворення відходів Філії "Ішанський ГЗК" АТ "ОГХК" за адресою: Житомирська область, Коростенський район, смт. Іршанськ, вул. Шевченка,1. В ході розгляду матеріалів зауваження відсутні.
Наведене у сукупності свідчить про відсутність допущених позивачем порушень вимог пункту "в" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" та абзацу четвертого пункту 10, пункту 11 Порядку.
Надаючи оцінку п.34 припису, яким зобов'язано позивача вжити всі заходи щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу Філії "Іршанський ГЗК" АТ "ОГХК", колегія суддів зазначає наступне.
Зазначені вимоги обумовлені порушенням позивачем вимог абзацу дванадцятого частини першої статті 35 Закону України "Про охорону земель".
Абзац 12 частини першої статті 35 Закону України "Про охорону земель" передбачає, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані: уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Відповідно до ч.1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що зі змісту даного пункту припису не можливо визначити, відносно яких земельних ділянок позивачу необхідно вжити заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу і яку ліквідацію наслідків такого впливу позивач має здійснити.
Колегія суддів зазначає, що викладені в акті перевірки та приписі обставини щодо порушення позивачем пункту "в" частини першої статті 17 Закону України "Про відходи" та абзацу четвертого пункту 10, пункту 11 Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1360, абзацу дванадцятого частини першої статті 35 Закону України "Про охорону земель" носять загальний характер без будь-якої конкретизації та покликань на докази, які підтверджували факт вчинення порушення саме позивачем та закріплення за позивачем законодавчо визначеного обов'язку у виконанні вказаних вимог.
При цьому колегія суддів зазначає, що суд не вправі перебирати на себе виконання не притаманних йому функцій та повноважень, віднесених до компетенції інших суб'єктів владних та усувати виявлені недоліки акту перевірки шляхом здійснення перевірки та дослідження відповідності здійснюваної діяльності наявній дозвільній документації.
Зміст повноважень адміністративного суду у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень полягає у перевірці таких дій, рішень, бездіяльності на відповідність таких критеріїв, як обґрунтованість; безсторонність (неупередженість); добросовісність; розсудливість; пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Натомість, оскаржуваний припис та акт перевірки на підставі якого винесено зазначений припис в оскаржуваній частині вказаним критеріям не відповідає, позаяк викладені висновки акту перевірки є передчасними та такими, що постановлені без з'ясування фактичних обставин справи.
За приведених положень законодавства та фактичних обставин справи колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість належними доказами та передчасність перелічених висновків акту перевірки, а як наслідок передчасність та необґрунтованість ухваленого відповідачем припису в оскаржуваній частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
У рішенні ЄСПЛ від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
В даному випадку доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції України - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 01.04.2026.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Н.М. Єгорова
А.Ю. Коротких