Справа № 620/8392/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 30.04.2025 № 253950012847 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 30.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон № 1058-IV).
За принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято рішення від 30.04.2025 № 253950012847 про відмову в призначенні пенсії, оскільки відповідно до наданих до заяви документів загальний страховий стаж складає 31 рік 03 місяці 18 днів, пільговий стаж позивача не підтверджено.
До пільгового стажу позивача не було зараховано наступні періоди робити позивача: з 19.04.1995 по 31.05.1995, оскільки в записі № 11 трудової книжки відсутній номер і дата наказу на звільнення з роботи; не зараховано періоди роботи згідно довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії від 13.02.2025 № 39-ДВ, оскільки довідка видана із зазначенням не повністю назви посади, що обіймав позивач і яка б відповідала характеру виконуваної ним роботи, що вказана у пільговій довідці та в переліку атестованих робочих місць і без посилання на пільгові Списки, що діяли на час роботи позивача за періоди роботи: з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025.
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (в подальшому - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є: (1) наявність професії чи посади у Списку № 2; (2) підтвердження шкідливих умов праці працівника безпосередньо на робочому місці результатами атестації робочих місць; та (3) виконання робіт в умовах, передбачених відповідним Списком, протягом повного робочого дня на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці.
Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (в подальшому Порядок № 637), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. Для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Відповідно до п. 17 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Тобто, уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі, коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці, при цьому за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання, підтвердження трудового стажу може здійснюватися органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів дає підстави для висновку, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів.
У випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств.
Судовим розглядом встановлено, що згідно трудової книжки та довідки позивач працював електрогазозварником у періоди: з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025.
Пунктом 3 Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчислені стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Судовим розглядом встановлено, що згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 13.02.2025 № 39-ДВ, в період з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025 позивач виконував ручне електродугове та газове зварювання деталей, конструкцій та труб із сталі, чавуну, кольорових металів і сплавів за посадою електрогазозварювальник, що передбачена Списком №2.
Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачені професії "Електрогазозварники, зайняті на різанні і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача періоди роботи позивача на посаді електрогазозварник, оскільки така посада передбачена розділом ХХХІІІ, у зв'язку з чим ці періоди підлягають зарахуванню.
Щодо періоду роботи позивача з 19.04.1995 по 31.05.1995, відповідач зазначив, що в записі № 11 трудової книжки відсутній номер і дата наказу на звільнення з роботи.
Колегія суддів зазначає, що у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладена правова позиція, де зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи наявність у позивача трудової книжки, яка є основним документом, який підтверджує трудовий стаж, а також враховуючи відомості зазначені у пільговій довідці, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025.
Переглядаючи справу в частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025, колегія суддів зазначає наступне.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2000 (заява №38722/02)). «Ефективний засіб правого захисту» в розумінні ст. 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується та приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених суду повноважень законодавцем.
Згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13).
Тобто, призначення та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу.
Як встановлено вище, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області в оскаржуваній відмові не зарахувало пільговий стаж позивача взагалі.
Оскільки дії щодо незарахування пільгового стажу були вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, отже саме вказаний Пенсійний фонд повинен зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 спірні періоди роботи, а не Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, як про це зазначив суд першої інстанції.
Крім того колегія суддів вважає, що вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача саме призначити пенсію за віком на пільгових умовах не підлягають задоволенню, оскільки на даній стадії вони є передчасними і призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача щодо обчислення сумарного стажу роботи, зокрема пільгового, для призначення пенсії на пільгових умовах.
Колегія суддів звертає увагу, що судом не обчислюється дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, оскільки суд, виходячи з положень ч. 1 ст. 124 Конституції України, виконує виключно функцію правосуддя і є органом судової гілки влади, не має право перебирати на себе повноваження, виконання яких покладено на органи виконавчої влади, до якої відноситься відповідач, який і повинен вирішити питання щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії позивачу, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання відповідача призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Відповідно до ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відтак, з урахуванням вищевикладеного суд може лише зобов'язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії, вказавши на виявлені порушення, допущені під час розгляду заяви позивача, а тому, колегія суддів вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025 та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025, з урахуванням висновків суду, наведених у даній постанові.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до частково помилкового вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області задовольнити частково.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025 та здійснити призначення та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025- скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 19.04.1995 по 31.05.1995, з 05.06.2007 по 29.05.2010, з 30.12.2010 по 14.12.2015, з 14.12.2015 по 11.12.2020, з 11.12.2020 по 12.02.2025.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2025, з урахуванням висновків суду, наведених у даній постанові.
В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю. Коротких