Справа № 320/27387/23
01 квітня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н.П.
Суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський енергетичний Альянс ЮЕЙ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, суддя Колеснікова І.С., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський енергетичний Альянс ЮЕЙ» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабський енергетичний Альянс ЮЕЙ» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 08.05.2023 №0039210409.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Київського окружного адміністративного суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Арабський енергетичний Альянс ЮЕЙ» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні, а тому прохання представника скаржника про слухання справи за його участі не підлягає задоволенню.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Головним управлінням ДПС у Полтавській області було проведено камеральну перевірку ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» з питання своєчасності сплати узгодженої суми грошового зобов'язання з рентної плати за користування надрами для видобування газового конденсату (по коду бюджетної класифікації 13030900) по податкових деклараціях з рентної плати (звітний період місяць) за березень - травень 2020 року.
При перевірці використано подані ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» засобами електронного зв'язку податкові декларації (Чорнухинська ДНІ ГУ ДПС у Полтавській області) з рентної плати (місячні) за березень - травень 2020 року:
1) ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» подало до контролюючого органу (Чорнухинська ДНІ ГУ ДПС у Полтавській області) податкову декларацію з рентної плати (місячної) за березень 2020 року від 17.04.2020 №9084194734.
Відповідно до Розрахунку з рентної плати за (Додаток 2. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини №9084194690 від 17.04.2020) узгоджена сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, становить 121 996,85 грн, фактично сплачено:
27.07.2021 в сумі 996,85 грн, згідно платіжного доручення № 917649 від 27.07.2021, тобто із затримкою на 453 календарних днів,
29.07.2021 в сумі 121 000 грн, згідно платіжного доручення № 917675 від 29.07.2021, тобто із затримкою на 455 календарних днів.
2) ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» подало до контролюючого органу (Чорнухинська ДНІ ГУ ДПС у Полтавській області) податкову декларацію з рентної плати (місячної) за квітень 2020 року від 19.05.2020 №9110363221.
Відповідно до Розрахунку з рентної плати за (Додаток 2. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини № 9110363289 від 19.05.2020) узгоджена сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, становить 76 605,74 грн, граничний термін сплати 01.06.2020 року, сплачена 29.07.2021 згідно платіжного доручення № 917677 від 29.07.2021 із затримкою на 423 календарних днів.
3) ТОВ «Арабський Енергетичний Альянс ЮЕЙ» подало до контролюючого органу (Чорнухинська ДГП ГУ ДПС у Полтавській області) податкову декларацію з рентної плати (місячної) за травень 2020 року від 19.06.2020 №9140445665.
Відповідно до Розрахунку з рентної плати за (Додаток 2. Розрахунок з рентної плати за користування надрами для видобування вуглеводної сировини № 9140445627 від 19.06.2020) узгоджена сума грошового зобов'язання, яка підлягає сплаті, становить 119 690, 31 грн., граничний термін сплати 30.06.2020, фактично сплачено 30.07.2021 згідно платіжного доручення №917694 від 30.07.2021, тобто із затримкою на 395 календарних днів.
На підставі зазначеного акту камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.05.2023 №0039290409 на суму 159 146,46 грн за платежем 13030900 «Рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату».
Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідальність платника за порушення правил сплати грошового зобов'язання встановлена пп. 124.1 - 124.3 ст. 124 ПК України, відповідно до якої у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім грошового зобов'язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку
сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті вчинені умисно, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання
Діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов'язання на строк більше 90 календарних днів, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов'язання.
Свої вимоги позивач фактично мотивує неможливістю своєчасно сплатити всі податки і збори внаслідок простою підприємства у зв'язку з різким падінням попиту на вуглеводні, спричинених економічною кризою, внаслідок введення карантину, встановленого КМ України у зв'язку з КОВІД.
Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що заява щодо неможливості виконання податкових обов'язків відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків від позивача відповідно органів ДПС не подавалась.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» (далі - Закон № 671) форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язань, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово- промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини.
Статтею 14 Закону № 671 передбачено, що торгово-промислова палата України:
засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб;
засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлений Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджений рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Рішення № 44).
Згідно пункту 3.3 розділу III Рішення № 44 сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) ( далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Разом з тим, відповідний сертифікат позивачем не подавався.
Суд вірно врахував судову практику, наведену у постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №600/747/22-а, а саме: «Юридичним фактом, з яким законодавець пов'язує відповідальність у вигляді штрафу за п.п. 124.2 та 124.3 ст. 124 ПК України, є обов'язок доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм ПК України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов'язання.
Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у ст. 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу.
В противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру.
Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Таким чином, при вирішенні даного спору судам першочергово необхідно було встановити, чи вжив позивач всі достатні, необхідні та залежні від нього заходи з метою дотримання правил та норм, визначених у положеннях чинного законодавства, чи діяв він добросовісно, затримуючи сплати узгоджених податкових зобов'язань (наявність/відсутність непереборних обставин щодо несвоєчасної сплати), чи вчиняв всі необхідні активні дії, зокрема, щодо повідомлення відповідача про неможливість сплати податкових зобов'язань через відсутність коштів на рахунках чи неможливістю їх використання та щодо відшукування необхідних коштів».
Тобто, відповідальність за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання у вигляді штрафу настає у разі коли така несплата вчинена умисно, без наявності непереборних та незалежних від платника обставин.
Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені до контролюючого органу обставини, які свідчать, що платник податків не удавано, не цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства.
Під час розгляду справи позивачем у визначеному законом порядку не наведено існування непереборних та незалежних від платника обставин щодо вчасної несплати самостійно визначеного ним грошового зобов'язання, не надано належних документів, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив заяву у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арабський енергетичний Альянс ЮЕЙ» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк, визначений ст. 329 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Сорочко Є.О.
Чаку Є.В.