Справа № 320/4085/25 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Лисенко В.І., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
24 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,
при секретарі: Литвин С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року відмовлено у вжитті заходів забезпеченні позову в даній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та задовольнити заяву про забезпечення позову.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. На адресу суду апеляційної інстанції, через систему «Електронний суд» від учасників справи надійшли заяви про розгляд апеляційної скарги без їх участі.
Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі, зокрема, неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання (п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України неявка сторін належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, не перешкоджає слухання справи.
Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.
10.11.2025 року на адресу суду надійшло клопотання про витребування доказів по справ, розгляд якого відкладено колегією суддів у відкритому судовому засіданні.
Матеріали адміністративної справи №320/4085/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 20.02.2026 року.
Так, у зазначеному клопотанні позивач просить суд апеляційної інстанції витребувати від ІНФОРМАЦІЯ_1 по адміністративній справі № 320/4085/25 належним чином завірені копії:
- відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів стосовно вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст.210, 210-1 КУпАП України;
- інформацію та її документальне підтвердження про те, що стало підставою внесення до інформаційної системи «ІНФОРМАЦІЯ_4» відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку;
- що стало підставою для оголошення ОСОБА_1 в розшук;
- постанови керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку.
Колегія суддів апеляційної інстанції, під час судового засідання, дослідивши вимоги вказаного клопотання зазначає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки вказані обставини виникли після звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову та позовом, не були зазначені позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, і яким не надано правову оцінку судом першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.05.2025 ОСОБА_1 подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову, в якій останній просить зупинити вчинення обтяження у військово - обліковому документі «ІНФОРМАЦІЯ_3» у вигляді відмітки «Порушення правил військового обліку» до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видали з Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_4» та Електронного кабінету призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Резерв +» відмітки «Порушення правил військового обліку» в особистому кабінеті позивача до завершення розгляду даної справи судом та набранням рішенням суду законної сили (далі по тексту - заява).
Вказана заява мотивована тим, що предметом позову у цій справі є те, що відповідач проігнорував надіслану позивачем заяву (звернення) про уточнення його облікових даних. У заяві були повідомленні його конфіденційні дані, а саме: місце фактичного проживання, номер мобільного телефону, який використовує позивач на даний час, та інше. До заяви були долучені нотаріально завірені копії документів, передбаченні вимогами Закону України №10449 (Документ 3633-IX, прийнятий від 11.04.2024) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» та постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560.
Також, позивач не погоджується з незаконною відмовою відповідача уточнити облікові дані та ввести вказану інформацію в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_4».
05.05.2025 року позивачем був згенерований електронний військово-обліковий документ в системі «Резерв +», де він виявив наявність відмітки «Порушення правил військового обліку». На думку позивача вказане означає, що відповідач направив запит до поліції з метою розшуку громадянина та його адміністративного затримання для доставки до ТЦК.
Відповідно, апелянт вважає, як наслідок, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення рішення у справі.
Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією, а також, що відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову стане неможливим.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до частин 1 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 ст. 150 КАС України встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що заявником не обґрунтовано наявність жодної із зазначених підстав можливості вжиття заходів забезпечення позову, та не надано доказів, з яких би суд міг пересвідчитись про можливість існування таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не внесення актуальних персональних до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати свої функціональні обов'язки у відповідності з Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» та Наказом Міністерства оборони України №94 від 28.03.2022р. «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів» щодо внесення актуальних персональних даних позивача до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву позивача (Додаток № 9) від 22.01.2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 2 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації як особі з інвалідністю ІІ групи - безстроково, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Інформацію ввести в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «ІНФОРМАЦІЯ_4»; застосувати процесуальний інститут судового контролю за виконанням рішення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неоновлення військово-облікових даних ОСОБА_1 шляхом внесення актуальних відомостей до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 оновити військово-облікові дані ОСОБА_1 на підставі поданої заяви та внести актуальні відомості до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 не доведено та документально не підтверджено обставини, які вказували б на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.
Крім того, до заяви не додано належних і допустимих доказів та підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
У свою чергу, слід зазначити, що сам по собі факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо нерозгляду заяви позивача про оновлення облікових даних та надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації потребує доведення та встановлення судом шляхом повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх доказів у справі та її розгляду по суті.
Тобто, до початку розгляду справи по суті у суду відсутні підстави стверджувати про очевидну протиправну бездіяльність відповідача, як суб'єкта владних повноважень, та порушення прав або інтересів позивача вказаною бездіяльністю.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що в даному випадку, аргументи скаржника щодо ймовірної протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 є, за своєю суттю, підставами для подання позову, надання оцінки яким може здійснюватися виключно у ході судового розгляду справи по суті на підставі з'ясування фактичних обставин справи, оцінки наявних у матеріалах справи доказів.
Між тим, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі щодо порушення прав та інтересів останнього, оскільки вирішення даного питання призведе до фактично вирішенням справи по суті до постановлення рішення в даній справі.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань, які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 242, 243, 294, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року про відмову у вжитті заходів забезпечення позову - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
Ю.К. Черпак
Повний текст виготовлено 31.03.2026 року