Справа № 366/4023/25 Суддя першої інстанції: Ткаченко Ю.В.
31 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя Говорун О.В.
судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.
Секретар судового засідання Дімінська О.О.
Позивач - ОСОБА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Особа, яка подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 .
Оскаржуване судове рішення - рішення Іванківського районного суду Київської області від 26.01.2026.
Повне рішення складено 26.01.2026.
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- поновити строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 за №47/1 від 14.01.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;
- скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 за №47/1 від 14.01.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП;
- провадження у справі - закрити.
Рішенням суду першої інстанції від 26.01.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, свідчать про те, що оскаржувана постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 за №47/1 від 14.01.2025, ухвалена уповноваженою посадовою особою, в порядку та спосіб, що встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви та скасування вказаної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні.
Не погоджуючись з вказаним рішенням представник ОСОБА_1 звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та досліджено докази.
Зокрема, представник ОСОБА_1 вказує, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження законності своїх дій від час призначення та проведення перевірки обставин справи, а також правомірності прийнятих за її результатами рішень.
Також апелянт зазначив, що представником відповідача було подано письмові пояснення та не було подано відзиву на позовну заяву, що позбавило позивача права на подачу заперечень на відзив та заявлення у таких запереченнях про своє бажання здійснювати розгляд даної справи за участю позивача у відкритому судовому засіданні.
Разом з тим, посилаючись на наявний в матеріалах справи Акт від 26.01.2026, представник позивача вказує, що надані відповідачем до суду першої інстанції письмові пояснення подані особою, повноваження якої не були підтверджені, що дає підстави для неврахування вказаних пояснень під час розгляду даної справи. Водночас, зазначає, що наявний в електронній справі варіант додатків до наданих відповідачем письмових пояснень різниться із наявними в матеріалах справи паперовими додатками до пояснень відповідача та стосується іншої особи, що також позбавило позивача можливості належним чином відреагувати на дані пояснення.
ІНФОРМАЦІЯ_7 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги представника позивача з огляду на повне та всебічне дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи та доведення на підставі достовірних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення внаслідок неявки до відповідного ІНФОРМАЦІЯ_8 на виконання викладених у належним чином врученій повістці від 18.12.2024 № 1572362 вимог. При цьому, у поданому відповідачем відзиві також було зазначено, що наявні в матеріалах справи пояснення на позовну заяву було особисто подані уповноваженим представником через канцелярію суду першої інстанції, яка і перевірила наявність відповідних повноважень, приймаючи такі пояснення до реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Зі змісту постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 № 47/1, вбачається: « 14 січня 2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, а саме 02 січня 2025 року, зазначений в направленій через АТ «Укрпошта» повістці від 18 грудня 2024 року № 1572362, для уточнення військово-облікових даних. Своїми діями гр. ОСОБА_1 порушив підпункт 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ № 1487 від 30.12.2022 року, відповідно 02 січня 2025 року скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП».
ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з неявкою 02.01.2025 за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк та місце, зазначені в повістці/розпорядженні/викликом.
Згідно з рекомендованим поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення форми Ф.119 АТ «Укрпошта» №0600994454835 (а.с. 25), позивачу було відправлено лист з описом вкладення, що містив: повістку № 1572362, повідомлення про розгляд постанови про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, повідомлення № 9133 від 13.12.2024. Вказаний лист вручено позивачу 21.12.2024, підтвердженням чого є особистий підпис позивача на вказаному рекомендованому поштовому повідомленні.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_8 розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1,211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені ІНФОРМАЦІЯ_8 розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники ІНФОРМАЦІЯ_8.
Статтею 210 КУпАП встановлено, що порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку -
тягне за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, -
тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період -
тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Примітка. Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до теперішнього часу.
Положеннями ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у ІНФОРМАЦІЯ_8;
прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 (далі - відповідні районні (міські) ІНФОРМАЦІЯ_8), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Абзацом 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII) передбачено, що громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_8 у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Частиною 1 статті 4 Закону № 3543-XII встановлено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Цей Порядок визначає: механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_8 з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_8, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби (пункт 1 Порядку № 560).
Пунктами 21, 23, 24 Порядку № 560 встановлено, що за викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_8), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_8 (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці ІНФОРМАЦІЯ_8 (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до п. п. 1 п. 27 Порядку № 560 під час мобілізації громадяни викликаються з метою:
до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_8 або їх відділів:
взяття на військовий облік;
проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_8);
призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Пунктами 28 - 30-3 Порядку № 560 передбачено, що виклик громадян до районних (міських) ІНФОРМАЦІЯ_8 чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
У повістці зазначаються:
прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
найменування районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
мета виклику до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
місце, день і час явки за викликом;
найменування посади, власне ім'я та прізвище, підпис посадової особи, яка видала повістку, та дата її підписання - для повісток, оформлених на бланку. Такі повістки скріплюються гербовою печаткою;
прізвище та власне ім'я керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу, дата накладення кваліфікованого електронного підпису - для повісток, сформованих за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
реєстраційний номер повістки;
роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
У разі оформлення повістки на бланку керівник районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу засвідчує її особистим підписом та скріплює гербовою печаткою.
Реєстраційний номер повістки фіксується в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів або Журналі реєстрації виданих для оповіщення повісток за формою згідно з додатком 3.
Кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, можуть:
централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов'язаним та резервістам засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення;
друкуватися та вручатися військовозобов'язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
У разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до абз. 4 п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Як вже було встановлено судом першої інстанції, відповідно до повістки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1572362, позивач був викликаний до вказаного відділу ІНФОРМАЦІЯ_8 на 02.01.2025 о 10:00 год. для уточнення військово-облікових даних. Вказана повістка 18.12.2024 направлена позивачу рекомендованим листом №0600994454835 з описом вкладення на адресу: АДРЕСА_2 та вручено позивачу 21.12.2024, підтвердженням чого є особистий підпис позивача на рекомендованому поштовому повідомленні.
Отже, повістка ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1572362 відповідає встановленим вище вимогам Порядку № 560.
Відповідно до абз. 1 п. 34 Порядку № 560, повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Абзац 4 п. 36 Порядку № 560 встановлює, що за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання резервісти та військовозобов'язані можуть бути оповіщені: представниками ІНФОРМАЦІЯ_8 особисто або засобами зв'язку.
Відповідно до п. п. 2 п. 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_8 або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ІНФОРМАЦІЯ_8 під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила ІНФОРМАЦІЯ_8 іншої адреси місця проживання.
Як встановлено вище та вбачається з відомостей наданого позивачем витягу з реєстру територіальної громади (а.с. 12), адреса місця проживання позивача: АДРЕСА_2 . Отже, спірна повістка була направлена відповідачем на зазначену адресу позивача, яка є достовірною.
Достовірність проживання за вказаною адресою позивачем не заперечується.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем підтверджене належне оповіщення позивача повісткою ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1572362, яка була отримана позивачем.
Частиною 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Керуючись абзацами 1 та 2 ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
В силу вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами ст. 251 КпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст. 280 КпАП України передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскаржувана постанова містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, тобто суть правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується позивач.
Відтак, дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, а тому позовні вимоги про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 за №47/1 від 14.01.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210 КУпАП колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, до висновку про що вірно дійшов суд першої інстанції.
Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника стосовно неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, що позбавило позивача права на подачу заперечень на відзив та заявлення у таких запереченнях про своє бажання здійснювати розгляд даної справи за участю позивача у відкритому судовому засіданні, з огляду на те, що подача відзиву на позовну заяву є процесуальним правом, а не обов'язком учасників справи. При цьому, колегія суддів зазначає, що захищаючи свої права та законні інтереси сторони не обмежені у можливості подавати до суду відповідні заяви та клопотання, а також заперечення на них.
Доводи апелянта про невідповідність наявних в електронній справі додатків до письмових пояснень відповідача, що стосуються іншої особи, додаткам, що містяться в паперових матеріалах справи, що, в свою чергу, позбавило позивача можливості належним чином відреагувати на дані пояснення, колегія суддів вважає безпідставними та не бере до уваги, з огляду на те, що представник позивача, як адвокат, зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, та був ознайомлений з вказаними письмовими пояснення, адже отримує через систему «Електронний суд» всі процесуальні документи, надані сторонами по справі до суду, що свідчить про наявність можливості для надання власних заперечень стосовно наданих відповідачем пояснень та доданих до нього доказів.
Водночас, вказаних заперечень від позивача ні в електронній ні в паперовій формі до суду першої інстанції не надходило. Також, матеріали справи не містять і доказів волевиявлення позивача або його представника стосовно ознайомлення з паперовими матеріалами даної адміністративної справи до винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС України).
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Виходячи з наведеного вище, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно і всебічно з'ясовані обставини адміністративної справи, а ухвалене рішення за наслідками судового розгляду є законним і обгрунтованим.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб'єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом з тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.
Фундаментальне порушення - це таке порушення суб'єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність. Відтак, порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб'єкта владних повноважень лише за тієї умови, що воно вплинуло або могло б вплинути на правильність рішення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях застосовує виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. Європейський суд акцентує увагу на необхідності з'ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, згідно з усталеною практикою Європейського суду, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.
Отже, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних підстав не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості. Рішення може бути скасоване лише для виправлення істотної помилки. Процесуальні норми є вторинними порівняно з матеріальними, оскільки призначені з метою реалізації останніх, а тому не може бути скасовано правильне по суті рішення, з одних лише формальних підстав, з огляду на наявність незначних процесуальних порушень.
Відповідно до ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Щодо правомірності надання відповідачем 26.01.2025 письмових пояснень до суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 55 КАС України встановлено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Колегією суддів враховано, що разом із відзивом на апеляційну скаргу, представником ІНФОРМАЦІЯ_7 було надано довіреність на представництво інтересів вказаного органу ОСОБА_3, яка датована 26.08.2025.
Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встанови обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 286, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 26.01.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Говорун
Судді О.Г. Попова
О.В. Чуприна