Справа № 620/13700/25 Суддя першої інстанції: Падій В.В.
31 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючий суддя Говорун О.В.
судді: Попова О.Г., Чуприна О.В.
Секретар судового засідання Дімінська О.О.
Позивач - Прилуцька міська рада Чернігівської області.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Особа, яка подала апеляційну скаргу - Прилуцька міська рада Чернігівської області.
Оскаржуване судове рішення - рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2026.
Повне рішення складено 02.02.2026.
Прилуцька міська рада Чернігівської області звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 12.12.2025 по виконавчому провадженню №79774028;
-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 18.12.2025 по виконавчому провадженню №79774028.
Рішенням суду першої інстанції від 02.02.2026 у задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази, свідчать про те, що оскаржувані постанови державного виконавця прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та Законом України «Про виконавче провадження». При цьому, оскільки Прилуцькою міською радою Чернігівської області рішення суду у встановлений законом та виконавцем строк виконано не було та не було надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували виконання рішення суду або наявність поважних причин його невиконання, тому відсутні підстави для визнання протипнравними оскаржуваних постанов та їх скасування.
Не погоджуючись з вказаним рішенням Прилуцька міська рада Чернігівської області звернулася до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та досліджено докази.
Зокрема, Прилуцька міська рада Чернігівської області вказує, що листом від 11.12.2025 №02-16/8399 державному виконавцю було повідомлено про обставини за яких неможливо здійснити негайне виконання рішення суду, а саме: посада на яку необхідно поновити позивача повинна бути введена до штату виключно на пленарному засіданні міської ради.
Також зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 в частині негайного виконання рішення суду щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області на чергову сесію Прилуцької міської ради 24.12.2025 було винесене питання «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження», а саме: введення посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради. Рішення не прийнято у зв'язку з тим, що вказане питання не набрало необхідної кількості голосів, про що було повідомлено державного виконавця.
Разом з тим, апелянт вказує, що державним виконавцем також не було дотримано 10-денного терміну, в який міська рада мала право оскаржити першу постанову про накладення штрафу від 12.12.2025 та винесено другу постанову від 18.12.2025 про накладення штрафу в сумі 10200 грн.
ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Прилуцька міська рада Чернігівської області з огляду на повне та всебічне дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи та доведення невиконання позивачем рішення стосовно поновлення її на відповідній посаді, яке було звернуте до негайного виконання.
При цьому, у поданому ОСОБА_1 відзиві також зазначено, що вперше питання про внесення відповідних змін стосовно організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та їх затвердження позивачем було винесене лише 24.12.2025, тобто після винесення оскаржуваних постанов, що також свідчить про їх законність та обґрунтованість. Також, третя особа вказує, що 03.12.2025 Прилуцькій міській раді Чернігівської області було відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, яким поновлено ОСОБА_1 на відповідній посаді. Разом з тим, вказує на недоречність посилань позивача на відкриття апеляційного провадження стосовно оскарження судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на займаній посад, як на підставу для оскарження спірних постанов державного виконавця, та звертає увагу, що 24.02.2026 судом апеляційної інстанції залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким третю особу поновлено на посаді.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, надавши правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 у справі № 620/10365/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Прилуцької міської ради Чернігівської області, Прилуцького міського голови Попенко Ольги Михайлівни про визнання протиправними та скасування рішення та розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено, а саме: визнано протиправними та скасовано: рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області (шістдесят першої (позачергової) сесії восьмого скликання) від 19.06.2025 № 31 «Про внесення змін до організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та її затвердження»; розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 23.06.2025 № 77к «Про попередження»; розпорядження Прилуцького міського голови Прилуцької міської ради Чернігівської області від 20.08.2025 № 99к «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області з 26.08.2025; стягнено з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.08.2025 по день ухвалення судом рішення у справі; звернено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області; звернено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Прилуцької міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
17.11.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі № 620/10365/25 про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради у сфері інвестиційної діяльності Прилуцької міської ради Чернігівської області з 26.08.2025.
09.12.2025 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на підставі заяви ОСОБА_1 від 02.12.2025 та виконавчого листа № 620/10365/25 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 79774028, в якій зазначено про необхідність виконати рішення суду негайно.
Згідно з повідомленням № 10633237 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС боржником отримано постанову про відкриття виконавчого провадження 09.12.2025.
Вимогою державного виконавця від 09.12.205 боржника зобов'язано виконати рішення суду, про що в строк до 12.12.2025 письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Відповідно до листа боржника № 02-16/8399 від 11.12.2025 рішення суду не виконано, водночас боржником не надано належних доказів наявності поважних причин невиконання судового рішення.
12.12.2025 за невиконання рішення суду без поважних причин на боржника накладено штраф у розмірі 5100 грн та зобов'язано виконати рішення суду потягом 3-х робочих днів.
Вимогою державного виконавця від 15.12.2025 боржника зобов'язано виконати рішення суду про що в строк до 17.12.2025 письмово повідомити Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Листом від 18.12.2025 № 02-16/8597 боржником подано клопотання про відкладення проведення виконавчих дій, водночас доказів на підтвердження наявності обставин, зазначених в статті 32 Закону України «Про виконавче провадження» та які б об'єктивно перешкоджали проведення виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), внаслідок виникнення яких сторона була позбавлена можливості скористатися правами, надано не було.
Вказана заява була залишена без задоволення.
Листом від 18.12.2025 № 02-16/8603 боржником подано клопотання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
18.12.2025 органом виконавчої служби повторно проведено перевірку виконання рішення суду та встановлено, що боржником рішення суду не виконано, доказів наявності поважних причин такого невиконання не наведено, внаслідок чого постановою державного виконавця від 18.12.2025 на боржника накладений штраф у розмірі 10200 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч. 1-2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).
Приписами ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII, за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення регламентовано положеннями ч.ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII, згідно з частиною першої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, наведені вище правові норми визначають, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
Тобто, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку, не виконання боржником - Прилуцькою міською радою Чернігівської області рішення суду без поважних причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент винесення державним виконавцем оскаржуваних постанов від 12.12.2025 та від 18.12.2025 у виконавчому провадженні №79774028, боржником - Прилуцькою міською радою Чернігівської області судове рішення виконано не було. При цьому, належних та достатніх доказів поважності причин невиконання вказаного судового рішення боржником не надано.
У свою чергу, поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Так, зі змісту наявних в матеріалах справи листів боржника на адресу органу виконавчої служби від 11.12.2025 та від 18.12.2025 вбачається, що позивач позбавлений можливості виконати судове рішення, в тому числі і у зв'язку з тим, що вказане рішення суду, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді, не набрало законної сили та оскаржується у суді апеляційної інстанції. У зв'язку з чим, боржник у листі від 18.12.2025 просив відкласти проведення виконавчих дій у даній справі.
Судова колегія зазначає, що вказані посилання боржника у наведених листах є безпідставними та необґрунтованими, оскільки суперечать п. 3 ч. 1 ст.371 КАС України, відповідно до якого негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби, про що вірно було зауважено судом першої інстанції.
Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання (ч.2 ст. 372 КАС України).
Колегія суддів звертає увагу, що судове рішення, що набрало законної сили має силу закону і підлягає безумовному виконанню. Будь-яка інша посадова особа, орган, у тому числі колегіальний не наділений повноваженнями ставити під сумнів, переглядати або надавати оцінку рішенню суду в поза процесуальний порядок.
За своєю суттю рішення суду, у цьому випадку, підмінює будь-яке інше рішення органу та підлягає виконанню.
Тобто рішення суду, що набрало законної сили підлягає безумовному виконанню незалежно від рішення ради з приводу його виконання.
Доводи скаржника стосовно неможливості негайного поновлення ОСОБА_1 на посаді за рішенням суду з огляду на те, що така посада є виборною, а тому врегульована спеціальним порядком розгляду на відповідній сесії шляхом таємного голосування, є недоречними та безпідставними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас ч. 3 ст. 242 КАС України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Отже, у момент набрання законної сили рішенням суду про поновлення позивача на посаді припинило своє існування рішення Прилуцької міської ради Чернігівської області про її звільнення з посади.
Судове рішення про поновлення на посаді замінює собою відповідне рішення уповноваженого органу управління юридичної особи (органу). Отже, в разі ухвалення судового рішення про поновлення на посаді таке судове рішення є підставою для видання відповідного наказу та початку виконання незаконно звільненою особою її посадових обов'язків.
Колегія суддів зауважує, що для виконання судового рішення жодних інших рішень будь-яких органів не потрібно, а тому внесення на розгляд сесії відповідної ради питання про виконання рішення суду не ґрунтується на законі.
Колегія суддів зазначає, що підстави відкладення проведення виконавчих дій регламентовано положеннями ст. 32 Закону № 1404-VIII, яка передбачає, що за наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів. Про відкладення проведення виконавчих дій виконавець виносить відповідну постанову.
Разом з тим, жодних доводів та аргументів, які б безумовно свідчили про наявність підстав для відкладення проведення виконавчих дій, боржником у листах від 11.12.2025 та від 18.12.2025 наведено не було.
При цьому, колегія суддів вказує на те, що у згаданих вище листах, боржником не вказано жодного можливого та сприятливого для позивача, способу виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді. Не містять вказані листи також і доводів стосовно вчинення позивачем, до моменту винесення оскаржуваних постанов про накладання штрафу, активних дій, що були б спрямованні на реальне виконання судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Також, колегією суддів враховано, що вперше питання про внесення відповідних змін стосовно організаційної структури та чисельності Прилуцької міської ради та їх затвердження позивачем було винесене на розгляд лише 24.12.2025 (тобто після прийняття оскаржуваних постанов від 11.12.2025 та від 18.12.2025), що також вказує на тривале та невиправдане невиконання рішення суду в справі.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України.
Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частиною 2 ст. 14 КАС України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до положень статті 65 Закону № 1404-VIII рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону.
Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Між тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, станом на момент винесення оскаржуваних постанови, доказів про виконання рішення суду від боржника не надходило.
Не доведено і наявність поважних причин, наявність яких б переконливо свідчили про неможливість або суттєве ускладнення виконання рішення суду у справі.
Відповідно до статті 63 Закону № 1404-VIII, у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Статтею 75 Закону № 1404-VIII, визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.
Частиною 4 статті 18 Закону № 1404-VIII встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Отже, вищенаведене дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що приймаючи оскаржені постанови про накладення штрафу від 12.12.2025 та від 18.12.2025 у виконавчому провадженню №79774028, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції діяв на підставі закону, у спосіб та у межах своїх повноважень, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваних постанов.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 287, 308, 310, 315, 316, 322, 325 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Прилуцької міської ради Чернігівської області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції - Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Суддя-доповідач О.В. Говорун
Судді О.Г. Попова
О.В. Чуприна