Справа № 320/15007/23
31 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Штульман І.В. та суддів: Кобаля М.І., Черпака Ю.К., розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ГАЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,-
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, Головне управління ДПС у м. Києві, через “Електронний суд», 10 березня 2026 року подало апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2026 року апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, для надання документу про сплату судового збору. Відповідачем отримано ухвалу суду в електронному кабінеті 16 березня 2026 року о 12 год 21 хв, тобто у розумінні частини шостої статті 251 КАС України 16 березня 2026 року.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 20 березня 2026 року від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочити сплату судового збору за подачу апеляційної скарги у справі №320/15007/23.
Надаючи оцінку заявленим клопотанням, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне зазначити слідуюче.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14 травня 1981 року №R (81) 7: “В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
При цьому жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом не надано. У свою чергу, будь-яких змін щодо порядку сплати судового збору суб'єктом владних повноважень у зв'язку із введенням воєнного стану в України до Закону України “Про судовий збір» не внесено.
За правилами частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до частини другої статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Тобто, законодавцем визначено, що десятиденний строк є достатнім для усунення як недоліків позовної заяви, так і апеляційної скарги.
Верховний Суд у постанові від 17 травня 2022 року у справі №826/13250/18 підкреслив, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
У свою чергу, жодних доказів вчинення дій, спрямованих на забезпечення сплати судового збору на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, апелянтом до теперішнього часу не надано.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що заявлене клопотання про продовження строку для усунення недоліків не містить підтверджених належними і допустимими доказами обґрунтувань необхідності його задоволення.
Щодо клопотання представника відповідача в частині відстрочення сплати судового збору колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
В силу положень частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд звертає увагу на те, що однією з засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Сплата судового збору за подання апеляційної скарги є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.
У розумінні статей 73, 74 КАС України, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими доказами.
Клопотання про відстрочення сплати судового збору не містить доказів, які б підтверджували, що виділені Головному управлінню ДПС у м. Києві кошти на фінансування адміністративних витрат є недостатніми для сплати судового збору.
Для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі “Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати, а судом не встановлено обставин, які відповідно до частини першої статті 133 КАС України можуть бути підставою для відстрочення сплати
Станом на час розгляду матеріалів даної апеляційної скарги визначені недоліки апеляційної скарги відповідач не усунув, документу про сплату судового збору не надав.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, апеляційна скарга повертається апелянту, якщо він у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.
Згідно частини п'ятої статті 298 КАС України, питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи те, що апелянт в установлений судом строк, недоліки апеляційної скарги не усунув, то апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 248, 296, 298, 321, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотань Головного управління ДПС у м. Києві про відстрочення сплати судового збору та продовження строку на усунення недоліків - відмовити.
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕР ГАЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак