Справа № 320/40705/24 Суддя (судді) першої інстанції: Скрипка І.М.
31 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року по справі за заявою Головного управління ДПС у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" про стягнення податкового боргу, -
27 серпня 2024 року Головне управління ДПС (далі - ГУ ДПС) у Київській області (далі - позивач) звернулося в Київський окружний адміністративний суд з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Княжицьке" (далі - відповідач) про стягнення податкового боргу у розмірі 196536,00 грн з розрахункових рахунків відповідача у банку.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року адміністративний позов Головного управління ДПС у Київській області задоволено. Стягнуто з розрахункових рахунків ТОВ "Княжицьке" податковий борг у сумі 196536,00 гривень.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Київській області, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем не надано доказів оспорення в судовому порядку податкової вимоги, яка прийнята на підставі наявного боргу за податковими повідомлення-рішення та не надано доказів погашення податкового боргу за відповідними штрафними санкціями. Також, суд першої інстанції зазначив, що визначений Податковим кодексом України строк для стягнення податкової заборгованості з 18 березня 2020 року по 01 серпня 2023 року зупинявся, а тому у даному випадку позивачем ГУ ДПС у Київській області не допущено пропуску строку на звернення до суду з цим позовом.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, представник ТОВ "Княжицьке" (далі - апелянт) подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити ГУ ДПС у Київській області у задоволенні позовної заяви. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що позивач ГУ ДПС у Київській області пропустило строк на звернення до адміністративного суду, оскільки статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено шестимісячний строк, який сплинув, а позовна заява подана поза таким строком.
ГУ ДПС у Київській області заперечує проти апеляційної скарги відповідача у повному обсязі та зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято правомірно, а апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою і не підлягає задоволенню.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до частини першої статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги представника ТОВ "Княжицьке", мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, і це правильно встановлено судом першої інстанції, що за ТОВ "Княжицьке" обліковується податковий борг у загальному розмірі 196536,00 грн із штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Співробітниками ГУ ДПС у Київській області проведено фактичну перевірку ТОВ "Княжицьке" за результатом якої складено акт фактичної перевірки №1456/1000/14/38974159 від 08 серпня 2018 року, який отримано представником ТОВ "Княжицьке" 08 серпня 2018 року, що не заперечується відповідачем (а.с.16).
На підставі висновків, викладених у вказаному акті перевірки, контролюючим органом 16 серпня 2018 року прийнято повідомлення-рішення:
№0024931406, яким до ТОВ "Княжицьке" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1,00 грн;
№0024941406, яким до ТОВ "Княжицьке" застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 196535,00 грн.
Загальна сума боргу з відповідних штрафних санкцій - 196536,00 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що вище зазначені податкові повідомлення-рішення надсилались рекомендованим листом із повідомленням про вручення на податкову адресу ТОВ "Княжицьке" і були вручені 18 серпня 2018 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0302001530182 (а.с.17).
З довідки про структуру податкового боргу і детального розрахунку податкового боргу вбачається, що в інтегрованій картці ТОВ "Княжицьке" відображено податковий борг по сплаті штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів складає 196536,00 грн.
У зв'язку з несплатою відповідачем ТОВ "Княжицьке" у добровільному порядку суми заборгованості у загальному розмірі 196536,00 грн, ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду з цією позовною заявою.
За змістом статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
За визначенням у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (далі - ПК) України, грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 15.1 статті 15 ПК України передбачено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За положеннями пункту 31.1 статті 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За нормами пункту 57.3 статті 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що контролюючим органом направлено на адресу відповідача ТОВ "Княжицьке" податкову вимогу форми "Ю" від 22 грудня 2021 року №0073004-1306-1029 рекомендованим повідомленням №0740029348220, яке вручено представнику відповідача 28 грудня 2021 року (а.с.14). Доказів оспорення в судовому порядку податкової вимоги відповідачем не надано, як до суду першої так і до апеляційної інстанції.
Щодо посилання представника ТОВ "КНЯЖИЦЬКЕ" на те, що заявник ГУ ДПС у Київській області пропустило строк на звернення до адміністративного суду, оскільки статтею 122 КАС України, визначено шестимісячний строк, який сплинув, а позовна заява подана поза межами строку, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
У подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу Російської Федерації та забезпечення прав і обов'язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану», який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон №2118-IX).
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» (далі - Закон №2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: « 102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».
Законом України від 03 листопада 2022 року №2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п'ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім, зокрема, строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб'єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 цього Кодексу.
У подальшому Законом України від 30 червня 2023 року №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (набрав чинності 01 серпня 2023 року) пункт 102.9 статті 102 виключено, а пункт 69 підрозділу 10 доповнено підпунктом 69.40 такого змісту: "Тимчасово з 1 серпня 2023 року контролюючі органи не здійснюють передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу заходи з погашення податкового боргу, що виник до 24 лютого 2022 року: 1) щодо платників податків - суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку тимчасової окупації є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження; 2) щодо платників податків - суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку бойових дій є території, на яких ведуться активні бойові дії, - до останнього числа місяця, в якому було завершено бойові дії на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження; 3) щодо платників податків - суб'єктів господарювання, податкова адреса яких станом на дату початку можливих бойових дій є території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була припинена можливість бойових дій на відповідних територіях, а у випадку зміни платником податків місцезнаходження на іншу територію України - до дати проведення державної реєстрації зміни місцезнаходження; 4) щодо платників податків - фізичних осіб (у тому числі осіб, які провадять незалежну професійну діяльність), місцем проживання яких є тимчасово окуповані Російською Федерацією території України або території, на яких ведуться активні бойові дії, або території можливих бойових дій, - до останнього числа місяця, в якому була завершена тимчасова окупація або завершені бойові дії, або припинена можливість бойових дій на відповідних територіях.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Дати завершення тимчасової окупації, завершення бойових дій та дати припинення можливості бойових дій визначаються відповідно до даних Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Установити, що для платників податків, стосовно яких контролюючим органом не застосовуються заходи стягнення згідно з цим підпунктом, зупиняється перебіг строків давності, визначених пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу".
Отже, ураховуючи наведене правове регулювання, перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (в тому числі й щодо строків здійснення заходів з погашення податкового боргу) зупинявся:
- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;
- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України для всіх платників податків;
- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених ПК України.
У період з 24 листопада 2022 року по 01 серпня 2023 року з огляду на положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України перебіг строку здійснення заходів з погашення податкового боргу зупинявся для платників податків, які не мають можливості своєчасно виконувати податкові обов'язки, передбачені статтями 59 - 60, 87 - 101 Кодексу, та/або визначення грошових зобов'язань згідно із статтею 116 Кодексу.
Аналогічні висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2024 року у справі №320/15639/23, від 23 квітня 2025 року у справі №240/9272/23 та від 11 грудня 2025 року у справі №320/39105/23.
Відповідно до пункту 102.4. статті 102 ПК України, у разі, якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.
Верховний Суд, аналізуючи наведені вище норми права в постанові від 25 лютого 2020 року по справі №1340/5767/18 (адміністративне провадження №К/9901/25029/19), дійшов висновку, що положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 і пункту 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган може звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу з платників податків із дотриманням відповідних умов, встановлених пунктом 95.2 статті 95 ПК України, які надають право на примусове стягнення податкового боргу, а також строку - 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Строк у 1095 днів є присічним для контролюючого органу, протягом і в межах якого ним можуть бути вжиті заходи щодо погашення податкового боргу, в тому числі і шляхом звернення до суду з позовом.
Зазначена позиція підтримана у подальшому Верховним Судом, зокрема у постановах від 12 жовтня 2021 року у справі №819/1399/17 та від 18 травня 2022 року у справі №640/26239/20.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду звертає увагу, що податкова вимога винесена контролюючим органом 22 грудня 2021 року, а позивач ГУ ДПС у Київській області звернулося до суду з даним позовом 27 серпня 2024 року, а отже суд першої інстанції правомірно не застосовував наслідки пропуску строку звернення, передбачені статтею 123 КАС України, оскільки строк звернення з цим позовом податковим органом не пропущено (1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу).
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Проаналізувавши норми права та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Київський окружний адміністративний суд 07 березня 2025 року правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі ТОВ «Княжицьке» доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Княжицьке" - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2025 року у справі №320/40705/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак