П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
01 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7506/25
Категорія:113080000 Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Місце ухвалення: м. Миколаїв
Дата складання повного тексту:08.12.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про:
- визнання протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних і резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.
В обґрунтування заяви позивач вказував, що маючи на меті оформити постійне місце проживання за кордоном, у липні 2021 року позивач приїздив до України та знявся з реєстраційного обліку місця проживання, а також відповідно і з військового обліку, що також підтверджується відміткою у його військовому квитку. Відповідно до вимог чинного законодавства Позивачем в 2024 році були оновлені його дані в реєстрі оберіг. Однак в квітні 2025 року в електронному кабінеті призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Резерв +" у ОСОБА_1 висвітилась інформація про порушення ним правил військового обліку.
Позивач зазначав, що оскільки він не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210 і 210-1 КУпАП, тому відповідно Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (далі - Закон №1951-VIII) не було правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку.
Відповідач позов не визнав, просив у задоволенні позову відмовити вказуючи, що позивач не завершив уточнення своїх облікових даних, а саме не пройшов військово-лікарську комісію та не з'явився за повісткою, направленою на адресу його проживання.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що позивач не був притягнутий відповідачем до адміністративної відповідальності на підставі ч.3 ст. 210 КУпАП за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Оскільки факту притягнення до відповідальності позивача не було відомості до Реєстру внесені безпідставно.
Апелянтом зазначено, що внесення до Реєстру даних про позивача призвело до порушення його прав, оскільки, як встановлено, до Національної поліції надсилалося звернення уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 про доставлення позивача, за вчинення ним правопорушення правил військового обліку, які передбачають відповідальність за ст.ст. 210, 210-1 КУпАП.
Також, апелянт вказав, що факт вчинення позивачем правопорушення не доведено, оскільки протокол не складався, факт притягнення до відповідальності відсутній.
Відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу вказується, що судом першої інстанції повністю з'ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки викладені в рішенні відповідають дійсним обставинам справи, при вирішенні спору норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, а отже рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року у даній справі є законним та обґрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 з 2020 року разом зі своєю сім'єю працює та проживає в Чеській Республіці, що підтверджується відповідними відмітками в закордонному паспорті.
У липні 2021 року позивач приїздив до України та знявся з військового обліку, що підтверджується відміткою у його військовому квитку.
Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем в 2024 році були оновлені його дані в реєстрі оберіг. Однак в квітні 2025 року в електронному кабінеті призовників, військовозобов'язаних та резервістів "Резерв +" у ОСОБА_1 висвітилась інформація про порушення ним правил військового обліку.
05 травня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 був направлений адвокатський запит, щодо надання інформації про те, які саме правила військового обліку були порушенні позивачем.
На вказаний запит відповідачем була надана відповідь з якої вбачається, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 , в картотеці осіб, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Наявна інформація в реєстрах та базах даних, що входять до єдиної інформаційної системи МВС та ЗСУ свідчить про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 станом на 07 травня 2025 року не завершив уточнення даних, а саме військово - лікарську комісію проходив останній раз у 2018 році, особиста явка вищевказаного громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 не зафіксована жодного разу з 2021 року, адреса жодного разу не уточнена. Після зняття з військового обліку у іншому ТЦК не встав у тому числі у закордонних дипломатичних установах. 25 лютого 2025 року ІАС Оберіг було сформовано повістку №2664368 з метою виклику на 07 березня 2025 року для уточнення даних. За повісткою 07 березня 2025 року на 09.00 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. Автоматично інформаційно - аналітичною системою ЗСУ ОБЕРІГ був зарахований 17 березня 2025 року в категорію "ПОРУШНИК" військового обліку та переданий в розшук до органів Національної Поліції з метою доставки до ТЦК. Також запропоновано позивачеві особисто прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 для вирішення зазначених питань.
З огляду на отриману відповідь адвокатом було направлено до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, щодо наявної інформації в базі інформаційних систем органів Національної поліції про громадянина ОСОБА_1 , як правопорушника, який вчинив адміністративне правопорушення провадження у справах за якими здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей про "Порушення правил військового обліку" та ініціювання заходів розшуку, оскільки він не порушував правил військового обліку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що неявка по повістці є порушенням правил військового обліку, а повістка, яка надсилалась на адресу проживання військовозобов'язаного, але неотримання ним вважається належним підтвердженням оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки
Неприбуття позивача до ТЦК стало підставою для звернення до органів національної поліції, в зв'язку з порушенням позивачем правил військового обліку. Після отримання такого звернення працівники національної поліції здійснюють адміністративне затримання та доставляють порушника до ТЦК та СП для складання протоколу про адміністративну відповідальність передбачену ст.ст 210, 201-1 КУпАП.
Тому, звернення ТЦК до національної поліції з метою здійснення адміністративного затримання та доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки є правомірним.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Постанові Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року, що затвердила "Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів".
Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов'язані та резервісти), визначає Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів" від №1951-VIII.
Відповідно до ст. 1 Закону №1951-VIII, Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Одним із основних завдань Реєстру є інформаційне забезпечення громадян України відомостями щодо виконання ними військового обов'язку (п.3 ч.1 ст. 2 Закону №1951-VIII).
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону №1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості:
- персональні дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- службові дані призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
До персональних даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать, окрім іншого, відомості про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.ст. 210, 210-1 КУпАП (дата, номер, короткий зміст протоколу та/або постанови про адміністративне правопорушення) (п.20-1 ч.1 ст. 7 Закону №1951-VIII).
До службових даних призовника, військовозобов'язаного та резервіста належать:
- відомості про виконання військового обов'язку;
- відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи);
- відомості про проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»;
- відомості про участь у бойових діях ( ч.1 ст. 8 Закону №1951-VIII).
Органами ведення Реєстру є районні (об'єднані районні), міські (районні у місті, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України (ч.8 ст. 5 Закону №1951-VIII).
Органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від:
- Міністерства внутрішніх справ України та інших центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, - відомості, зазначені, зокрема у пункту 20-1 частини першої статті 7 цього Закону (п.10 ч.3 ст. 14 Закону №1951-VIII);
- інших державних органів - держателів (розпорядників, адміністраторів) інформаційно-комунікаційних систем, реєстрів, баз (банків) даних, крім тих, що містять відомості, зібрані під час виконання завдань оперативно-розшукової, контррозвідувальної та розвідувальної діяльності, - відомості, зазначені у частині першій статті 7 та у частині першій статті 8 цього Закону (п.18 ч.3 ст. 14 Закону №1951-VIII).
За приписами абз.3 п.56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року (далі - Порядок №1487), Національна поліція за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (яке має містити прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені ст. 7 Закону №1951-VIII, підставу (порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов'язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 210, 210-1 КУпАП, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі.
Пункти 79 Порядку №1487 передбачає, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки:
- розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням призовниками, військовозобов'язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів) (абзац 14);
- вертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку (абзац 16);
- виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (абзац 21).
Статтею 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку
Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги, позивач вважає, що оскільки він не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 210 і 210-1 КУпАП, тому відповідно Закону №1951-VIII не було правових підстав для внесення до Реєстру відомостей про порушення ним правил військового обліку.
За фактичних обставин справи, та наведеного правого регулювання, колегія суддів зазначає, що повідомлення про звернення ТЦК та СП до Національної поліції про доставлення з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення, не є а ні персональними, а ні службовими даними в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказане повідомлення носить інформаційний характер, що відповідає одному із основних завдань Реєстру - інформаційне забезпечення громадян України.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач вносив до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або персональні дані - відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, або службові данні - відомості про виконання військового обов'язку, зокрема про порушення апелянтом правил військового обліку.
Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, дослідивши усі наявні в справі докази, дійшов правильного висновку, що дії відповідача (надіслання повістки, наявність інформації щодо її не отримання за зареєстрованим місцем проживання, підтвердження факту нез'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, як наслідок звернення до органів Національної поліції щодо доставлення позивача для складання протоколу) були вчиненні на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, а тому оскаржуване інформаційне повідомлення, яке позивач помилкового вважав даними внесеними до Реєстру, сформоване внаслідок правомірних дій відповідача.
Доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 01 квітня 2026 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.