01 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/4151/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2025, (суддя суду першої інстанції Новікова І.В.), прийняте в порядку спрощеного провадження в м. Запоріжжі, в адміністративній справі №280/4151/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
21.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті за період з 01.11.2023 по 13.01.2024 щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року, померлого ОСОБА_2 його брату - ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2023 по 13.01.2024, включаючи додаткову грошову винагороду визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року, померлого ОСОБА_2 , його брату - ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є рідним братом ОСОБА_2 , який проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що 01.11.2023, за наказом ВЧ НОМЕР_1 , ОСОБА_2 знято з усіх видів забезпечення, у зв'язку із визнанням таким, що зник безвісти. Позивач вказує на те, що у подальшому в ході службового розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Орлянка Куп'янського району Харківської області. 13.01.2024 року Запорізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було складено актовий запис про смерть ОСОБА_2 . Позивач зазначає, що відповідно до приписів чинного законодавства України передбачено, що виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється , зокрема, до визнання особи померлою, в установленому законом порядку. При цьому, виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини. Позивач вважає, що має право на отримання грошового забезпечення ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом, за період з 01.11.2023 року і по 13.01.2024 року, тобто до моменту визнання військовослужбовця померлим, в установленому законом порядку.
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 29.07.2025 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована фактично доводами адміністративного позову. Також, позивач зазначає, що за зниклим безвісті військовослужбовцем зберігається його грошове забезпечення до часу визнання його померлим. Отримавши спадщину після померлого брата, позивач набув право на отримання відповідного грошового забезпечення.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.11.2023 року №307 старший сержант ОСОБА_2 був знятий з усіх видів забезпечення з 30.10.2023 року у зв'язку зі зникненням безвісти 29.10.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2023 року №320 ОСОБА_2 був увільнений від займаної посади та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 14.11.2023 року.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 08.01.2024 року №9 було внесено зміни в наказ від 14.11.2023 року № 320, а саме: пункт 27 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.11.2023 року № 307, щодо зняття з усіх видів забезпечення старшого сержанта ОСОБА_2 , колишнього водія 3 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, у зв'язку зі зникненням безвісти, викладено в наступній редакції: “ 27. Нижчепойменованих військовослужбовців зняти з усіх видів забезпечення з 30.10.2023 року, а з продовольчого забезпечення з 02.11.2023 року, у зв'язку з загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок штурмових дій противника, вилучити зі складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь у здійсненнях заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях: - старшого сержанта ОСОБА_2 , водія 3 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 9 механізованої роти механізованого батальйону».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.01.2024 року №166 (з адміністративно-господарської діяльності) було призначене службове розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 .
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.02.2024 року №454 загибель водія 3 гранатометного відділення взводу вогневої підтримки 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 вважається такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та її територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Харківської області.
При цьому, судом встановлено та не є спірним між сторонами, що ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 13.01.2024 відповідачем не здійснювалось нарахування щомісячного грошового забезпечення, включаючи додаткову грошову винагороду, визначену Постановою КМУ №168 від 24.02.2022 року.
Позивач, не погодившись з діями відповідача щодо не нарахування грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01.11.2023 по 13.01.2024, звернувся з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату грошового забезпечення його брата, як його спадкоємець, відтак відповідач не допустив протиправної бездіяльності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
За приписами ст.1 Закону №2011-ХІІ, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з ч.1 ст.9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч.4 ст.9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч. 6 ст. 9 Закону №2011-ХІІ ( в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
У разі індексації грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, виплачується з урахуванням такої індексації - з дня прийняття рішення про проведення такої індексації. Порядок та умови перерахунку розміру грошового забезпечення, в тому числі додаткового та інших видів грошового забезпечення, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 1 розділу ХХХ Порядку №260, у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХ Порядку №260, грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.
Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Пунктом 3 розділу ХХХ Порядку №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року №884, визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Відповідно до пункту 2 Порядку №884, під терміном “безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Згідно пункту 3 Порядку №884, за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Пунктом 4 Порядку №884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються:
копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування);
довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті);
копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності);
копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності);
копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Отже, Порядком №844 встановлено чіткий механізм виплати родині військовослужбовця, що зник безвісти, грошового забезпечення, а саме така виплата здійснюється за наказом командира військової частини після отримання від членів сім'ї військовослужбовця відповідної заяви та підтвердних документів.
Порядком №260 визначено право спадкоємців на отримання грошового забезпечення загиблого військовослужбовця.
Як правильно вказав суд першої інстанції, ОСОБА_1 не звертався до командування Військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому грошового забезпечення померлого ОСОБА_1 , а командування військової частини відповідно не ухвалювало рішень з приводу виплати чи відмови виплати позивачеві грошового забезпечення його брата за спірний період.
В матеріалах справи наявна заява позивача до військової частини НОМЕР_1 подана адвокатом в інтересах ОСОБА_1 , яка направлена на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак доказів належності цієї електронної пошти відповідачеві так само як і доказів доставки заяви до військової частини матеріали справи не містять.
Колегія суддів, враховує, що інші звернення та адвокатські запити в інтересах позивача адвокат направляв через Міністерство оборони, та отримав відповіді на свої звернення у встановленому Законом порядку. Однак, заява про виплату грошового забезпечення не була надіслана до військової частини через Міністерство оборони та її доставка до адресу не є підтвердженою належними та допустимими доказами.
Оскільки доказів звернення до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення позивачем не надано, відповідно відсутні підстави вважати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо нездійснення виплати на користь позивача.
Водночас, позивач до суду апеляційної інстанції надав додаткові докази, а саме заяву ОСОБА_1 про виплату грошового забезпечення від 19.08. 2025, яку він направив до військової частини через Міністерство оборони, а також відповідь на його звернення, надану Міністерством оборони.
Позивач вважає, що оскільки в серпні 2025 року він звернувся з заявою про виплату грошового забезпечення загиблого брата, протиправність бездіяльності відповідача стосовно невиплати грошових коштів є підтвердженою.
Оцінивши додатково надані докази колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 79 КАС України, учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. ( ст. 73 КАС України)
Згідно з ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що підставою для звернення до суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 слугувала бездіяльність відповідача щодо виплати йому грошового забезпечення загиблого брата за період з 01.11.2023 по 13.01.2024. В адміністративному позові позивач зазначив, що бездіяльність військової частини він пов'язує з тим, що 20.05.2025 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Шиша А.Б. звернувся до військової частини із заявою про виплату грошового забезпечення, однак попри звернення грошове забезпечення не виплачено.
Тобто, підставою позову, який заявлений позивачем 21.05.2025 слугували обставини які виникли в травні 20.05.2025, саме із цим позивач пов'язує порушення прав за захистом яких він звернувся до суду, що видно зі змісту адміністративного позову. Саме ці підстави звернення до суду з позовом були оцінені судом першої інстанції, за наслідками такої оцінки судом ухвалене судове рішення в цій справі.
Водночас, обставини звернень позивача до військової частини за отриманням грошового забезпечення в серпні 2025 року виникли вже після звернення до суду з адміністративним позовом та ухвалення рішення судом першої інстанції в цій справі, вони не стосуються підстав адміністративного позову, який розглядається в межах цієї справи, відтак додатково подані позивачем до апеляційного суду докази щодо звернень до військової частини за виплатою грошового забезпечення в серпні 2025 не можуть бути розглянуті та оцінені судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 308 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в межах доводів апеляційної скарги немає підстав для зміни чи скасування судового рішення.
Відтак, колегія суддів вважає за необхідне залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 в адміністративній справі № 280/4151/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя О.О. Круговий
суддя Н.І. Малиш
суддя А.В. Шлай