02 квітня 2026 року справа №200/5546/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (повне судове рішення складено 18 вересня 2025 року) у справі № 200/5546/25 (суддя в І інстанції Голубова Л.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) про:
- визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022;
- зобов'язання нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 05.03.2020 по 21.02.2023 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а тому мав право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року.
Наголошує, що відповідачем не здійснювалось нарахування та виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць, відповідно до пункту 1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 за період за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
На адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 08.05.2024 з проханням надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують здійснення ОСОБА_1 бойових (спеціальних) завдань у період здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 25.06.2022 по 05.08.2022, а також надати інформацію та документи (їх засвідчені копії) щодо нарахованих та виплачених позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
У відповіді на вказаний адвокатський запит відповідач листом від 18.07.2024 повідомив, що підполковника ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення з 25.06.2022 у зв'язку з самовільним залишенням частини відповідно до наказу командира частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 та зараховано на всі види забезпечення з 05.08.2022 після повернення - наказ командира частини від 06.08.2022 № 219 (особи які самовільно залишили військові частини позбавляються додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира).
Крім того, позивач через представника 30.07.2024 звернувся з запитом до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Краматорськ стосовно скоєного позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
09.08.2024 надійшов лист від Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Краматорськ, у якому повідомлено, що станом на 08.08.2024 в провадженні старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, ОСОБА_2 перебуває кримінальне провадження №42022052100001264 від 17.09.2022 за ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 . У зазначеному кримінальному провадженні триває досудове розслідування.
У зв'язку з наведеним, представником позивача 03.02.2025 було направлено запит до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію чи залучався ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.06.2022 по 24.06.2022.
08.02.2025 від відповідача надійшла відповідь №907/44/ВихЗПІ з таким змістом: «…колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , підполковник ОСОБА_1 наказом командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.09.2021 №254 був залучений до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у складі військової частини НОМЕР_2 .
В період з 01.06.2022 по 24.06.2022 безпосередню участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових) дій або на тимчасово окупованих територіях не приймав, виконував свої функціональні обов'язки начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 .
12.03.2025 було направлено заяву до військової частини НОМЕР_1 з вимогою нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
07.06.2025 від відповідача надійшла відповідь, згідно з якою, оскільки позивача було знято з усіх видів забезпечення з 25.06.2022 у зв'язку з самовільним залишенням частини відповідно до наказу командира частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 та зараховано на всі види забезпечення з 05.08.2022 після повернення - наказ командира частини від 06.08.2022 року № 219, то відповідно до п.34.4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.08.2018: Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
…За період з 24.02.2022 по 21.02.2023 додаткова винагорода нараховувалася та виплачувалася згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до рапортів, наданих підрозділом, а саме - пропорційно безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора: з розрахунку 30000,00 грн за період з лютого 2022 по лютий 2023, окрім часу перебування в СЗЧ з розрахунку 100000,00 грн. - за 8 діб грудня 2022 року, виплачено в січні 2023 року.
Акцентує увагу, що постановою Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області від 02.01.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022052100001264 від 17.09.2022, закрите по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України.
Наголошує, що за період проходження служби в зоні проведення бойових дій та прийняття участі в них, військовослужбовець має право отримати 30 тисяч гривень на місяць, також на території нашої країни діє правовий режим військового стану та в участі та забезпечені якого приймав позивач, тому вважає, що має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період з 01.06.2022 по 24.06.2022 та з 06.08.2022 по 31.08.2022.
Вказує, що відповідач, не нарахувавши позивачу додаткової винагороди за період з 01.06.2022 по 24.06.2022 та з 06.08.2022 по 31.08.2022, передбаченої законодавством, порушує право позивача на її отримання, тому позивач змушений звернутися суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року задовольнити заяву представника позивача ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку звернення до суду, поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження).
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 30000,00 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 05.03.2020 по 21.02.2023, а тому ним пропущено строк звернення до адміністративного суду.
Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_3 . Згідно паспортних даних позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач проходив військову службу з 05.03.2020 по 21.02.2023 у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу по стройовій частині командира військової частини НОМЕР_1 від 03.03.2020 №69, яким підполковника ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини, а також призначено на посаду начальника речової служби тилу військової частини НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини по стройовій частині НОМЕР_1 від 21.02.2023 №52 підполковника ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 21.02.2023, а з продовольчого забезпечення - з 22.02.2023.
Водночас, під час проходження військової служби згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 ОСОБА_1 був знятий з усіх видів забезпечення з 25 червня 2022 року, а з продовольчого забезпечення - з 26 червня 2022 року, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 № 218 ОСОБА_1 прибув во військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків 05 серпня 2022 року.
Крім того, в наказі від 05.08.2022 № 218 зазначено: вважати ОСОБА_1 таким, що перебував у шпиталі.
Отже, командир військової частини НОМЕР_1 не включав позивача у накази про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям на період дії воєнного стану за червень, липень та серпень 2022 року.
У зв'язку з наведеним, на адресу відповідача був скерований адвокатський запит від 08.05.2024 з проханням надати інформацію та документи (їх засвідчені копії), які підтверджують здійснення позивачем бойових (спеціальних) завдань у період здійснення ним заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, починаючи з 25.06.2022 по 05.08.2022, а також надати інформацію та документи (їх засвідчені копії) щодо нарахованих та виплачених позивачу сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідач листом від 18.07.2024 повідомив, що підполковника ОСОБА_1 було знято з усіх видів забезпечення з 25.06.2022 у зв'язку з самовільним залишенням частини відповідно до наказу командира частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 та зараховано на всі види забезпечення з 05.08.2022 після повернення - наказ командира частини від 06.08.2022 № 219. При цьому, особи які самовільно залишили військові частини позбавляються додаткової винагороди за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини, включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира.
Крім того, позивач через представника 30.07.2024 звернувся з запитом до Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Краматорськ стосовно скоєного позивачем кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
09.08.2024 надійшов лист від Територіального управління Державного бюро розслідувань м. Краматорськ у якому повідомлено, що станом на 08.08.2024 в провадженні старшого слідчого Першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську Дениса Риженка перебуває кримінальне провадження №42022052100001264 від 17.09.2022 за ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом вчинення кримінального правопорушення військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 . У зазначеному кримінальному провадженні триває досудове розслідування.
У зв'язку з наведеним, представником позивача 03.02.2025 було направлено запит до військової частини НОМЕР_1 з проханням надати інформацію, чи залучався ОСОБА_1 до виконання бойових (спеціальних) завдань у період з 01.06.2022 по 24.06.2022.
Листом від 08.02.2025 №907/44/ВихЗПІ відповідач зазначив, колишній військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_1 наказом командира оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 24.09.2021 №254 був залучений до складу сил і засобів об'єднаних сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у складі військової частини НОМЕР_2 .
В період з 01.06.2022 по 24.06.2022 безпосередню участь у виконанні бойових (службових, спеціальних) завдань у районах ведення воєнних (бойових)дій або на тимчасово окупованих територіях не приймав, виконував свої функціональні обов'язки начальника речової служби тилу логістики військової частини НОМЕР_1 .
З зазначених підстав 12.03.2025 до військової частини НОМЕР_1 було направлено заяву з вимогою нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду у розмірі 30 000 гривень в розрахунку на місяць, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 за період з 01.06.2022 по 24.06.2022, з 06.08.2022 по 31.08.2022.
07.06.2025 від відповідача надійшла відповідь, якою зазначено, що оскільки позивача було знято з усіх видів забезпечення з 25.06.2022 у зв'язку з самовільним залишенням частини відповідно до наказу командира частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 та зараховано на всі види забезпечення з 05.08.2022 року після повернення - наказ командира частини від 06.08.2022 № 219, то відповідно до п.34.4 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.08.2018: військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби на строк понад 10 діб, незалежно від причини залишення виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
За період з 24.02.2022 по 21.02.2023 додаткова винагорода нараховувалася та виплачувалася згідно наказів командира військової частини НОМЕР_1 відповідно до рапортів, наданих підрозділом, а саме - пропорційно безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебування безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями війск держави-агресора: з розрахунку 30000,00 грн. за період з лютого 2022 по лютий 2023, окрім часу перебування в СЗЧ з розрахунку 100000,00 грн. - за 8 діб грудня 2022 року, виплачено в січні 2023 року.
Водночас, відповідно до постанови Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області від 02.01.2025 кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42022052100001264 від 17.09.2022, закрите по відношенню до військовослужбовця ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 408 КК України.
За даним фактом було проведено досудове розслідування, яким встановлено, що у якості свідка було допитано ОСОБА_1 , який повідомив, що в період з 26.03.2022 по 08.07.2022 він знаходився на стаціонарному лікуванні у Дніпропетровському військовому шпиталі в/ч НОМЕР_4 , копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого було надано та долучено до матеріалів кримінального провадження.
В період з 08.07.2022 по 05.08.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в обл. СРЦ «Солоний Лиман» с. Новотроїцьке, копію виписки з медичної карти стаціонарного хворого було надано та долучено до матеріалів кримінального провадження.
При цьому, доказів перебування позивача на стаціонарному лікуванні чи його пояснень щодо неможливості зв'язатися з керівництвом військової частини під час лікування, позивачем до матеріалів справи не надано.
При ухваленні рішення апеляційний суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Приписами ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Згідно з вказаною нормою суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно з п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об'єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з'єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.
Отже, з 24.02.2022 у військовослужбовців Збройних Сил України які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, виникло право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100000, 00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Крім того, військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань) виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно. Підставою для нарахування та виплати такої винагороди є відповідний наказ командира.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно з п. 2, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир). Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.
Відповідно до п.3 Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:
штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);
накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;
накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;
накази про присвоєння військових звань;
грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно з п. 15 Порядку № 260 грошове забезпечення не виплачується: серед іншого, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Відповідно до ч. 5 Розділу 6 Порядку виплата надбавки за особливості проходження служби здійснюється на підставі наказу командира про встановлення цієї надбавки.
Розділом 16 Порядку № 260 передбачено, що командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків. Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 25.06.2022 № 177 ОСОБА_1 був знятий з усіх видів забезпечення з 25 червня 2022 року, а з продовольчого забезпечення з 26 червня 2022 року, у зв'язку з самовільним залишенням військової частини, тому позивача не було включено до наказу від 03.07.2022 № 1303 про виплату додаткової винагороди за червень 2022 року.
З зазначених підстав не було включено позивача й до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень за червень 2022 року від 03.07.2022 № 1603, за липень 2022 року від 01.08.2022 № 1834 та серпень 2022 року від 01.09.2022 № 2401.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 № 218 ОСОБА_1 прибув во військової частини НОМЕР_1 та приступив до виконання службових обов'язків 05 серпня 2022 року. Як зазначено вище, в наказі від 05.08.2022 № 218 зазначено таке: вважати ОСОБА_1 таким, що перебував у шпиталі.
При цьому, у червні, липні та серпні 2022 року додаткова винагорода позивачу не нараховувалася, як відсутньому на службі.
Як зазначено судом вище, позивачем не надано доказів перебування на стаціонарному лікуванні та пояснень стосовно неможливості зв'язатися з командиром військової частини НОМЕР_1 в період лікування, тому доказів, що його захворювання чи поранення пов'язане із захистом Батьківщини матеріали справи не містять. Невиплата додаткової винагороди за липень 2022 року позивачем не оскаржується.
Проте, відповідач в наказі від 05.08.2022 № 218 визначив вважати ОСОБА_1 таким, що перебував на лікуванні у шпиталі.
Оскільки п. 15 Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується: за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше та військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, то, військова частина має нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за період знаходження на лікуванні.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до приписів частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку звернення до суду з цим позовом колегією суддів не беруться до уваги, оскільки місцевим судом ухвалою про відкриття провадження у даній справі такий строк поновлений позивачеві, а апеляційний суд погоджується із мотивами такого рішення, викладеними судом першої інстанції.
Більш того, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Крім того, апеляційний суд ураховує, що відповідачем не надано доказів того, що позивач звільнений з військової служби.
Рішенням Конституційного Суду України від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Таким чином, строк звернення до суду з цим позовом не порушено.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі № 200/5546/25 - залишити без змін.
Повне судове рішення - 02 квітня 2026 року.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук