02 квітня 2026 року м. Чернігів Справа № 620/2120/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
26.02.2026 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 20.05.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, індексації грошового забезпечення за 2023 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України 'Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 в розмірі 2 684, 00 грн;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 20.05.2023 по 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, індексації грошового забезпечення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 в розмірі 2 684, 00 грн. на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01.01.2024 по 09.09.2024 включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.09.2024 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028, 00 грн;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат з 01.01.2024 по 09.09.2024 включно, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 09.09.2024 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 в розмірі З 028, 00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії відповідача щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби станом на 09.09.2024, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік (38 діб), за 2023 рік (45 діб), за 2024 рік (30 діб) основної щорічної відпустки за 2022, 2023,2024 роки, грошової компенсації за невикористані відпустки, як учаснику бойових дій 14 діб за 2022 рік, 14 діб за 2023 рік, 14 діб за 2024 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028, 00 грн;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового, а саме: одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби станом на 09.09.2024, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2022 рік (38 діб), за 2023 рік (45 діб), за 2024 рік (30 діб) основної щорічної відпустки за 2022, 2023, 2024 роки, грошової компенсації за невикористані відпустки, як учаснику бойових дій 14 діб за 2022 рік, 14 діб за 2023 рік, 14 діб за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 в розмірі 3 028, 00 грн., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
27.02.2026 через канцелярію суду надійшла заява від ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, які викладені у такій редакції:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів (грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 за весь час затримки з 01 березня 2022 по день фактичної виплати донарахованого доходу (грошового забезпечення), тобто по 30.01.2026 включно;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів (грошового забезпечення) у зв'язку з порушенням строків їх виплати, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 за весь час затримки з 01 березня 2022 по день фактичної виплати донарахованого доходу (грошового забезпечення), тобто по 30.01.2026 включно.
Ухвалою суду від 20.03.2026 позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду для усунення недоліків.
30.03.2026 від позивача надійшла заява, у якій зазначено, що позовні вимоги викладені в уточненій позовній заяві від 27.02.2026 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів до цього позову відношення не мають.
Ознайомившись із матеріалами адміністративного позову в первісній редакції від 26.02.2026, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Законом України від 01.07.2022 №2352-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ) внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Закон №2352-ІХ набув чинності 19.07.2022.
Судом встановлено, що відповідно до витягу із наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 09.09.2024 №255 старшого лейтенанта ОСОБА_1 (особистий номер НОМЕР_3 ), командира взводу безпілотних авіаційних комплексів в/ч НОМЕР_2 , звільнено наказом командира в/ч НОМЕР_4 (по особовому складу) від 29.08.2024 №224 з військової служби відповідно до пункту другого частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ, у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я - за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Крім того, довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період отримані позивачем 04.10.2024.
Проте, до суду з даним позовом позивач звернувся 26.02.2026, тобто ним пропущено тримісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
До позовної заяви клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом не надано.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Разом з тим, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
У постанові від 17.09.2020 (справа №640/12324/19) Верховний Суд зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на судове оскарження дій суб'єкта владних повноважень, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом, як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 10.09.2020 (справа №806/2321/16).
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість звернення ним протягом всього спірного періоду до відповідача з метою з'ясування правильності нарахування та виплати грошового забезпечення.
Такі обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам законодавства, а тому вона має бути залишена без руху з наданням позивачу строку на усунення вказаного недоліку.
На підставі наведеного та керуючись стаття 122, 160, 161, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу 10-денний термін з дня вручення копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вказаний судом строк позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали суду надіслати позивачу для виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно із ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя С.В. Бородавкіна