01 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/963/26
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , що полягала у ненаданні відповіді на запит позивача на отримання інформації від 18.09.2025 року та заяви від 02.09.2025;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати відповідь на запит ОСОБА_1 від 18.09.2025 року у встановлений Законом України «Про доступ до публічної інформації» спосіб та строк.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно не надано відповіді на запити на інформацію.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якій просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що відповідач надав відповіді на зазначені у позовній заяві звернення позивача, що підтверджується листами від 09.09.2025 та від 04.11.2025. Вказує, що вихідна кореспонденція направляється на адресу, зазначену у зверненні заявника, засобами поштового зв'язку Укрпошта або фельд'єгерською поштовою службою простими (не рекомендованими) листами. Відправка відповідей на звернення рекомендованими листами зі зворотнім повідомленням про вручення не передбачена.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 02.09.2025, в якій просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки про проходження позивачем ВЛК та наказ на мобілізацію громадянина ОСОБА_1 (а.с. 28).
Відповідачем було надано суду лист від 09.09.2025 № 10/5185, адресований на ім'я позивача, в якому було вказано, що для отримання рішення військово-лікарської комісії про визначення ступеня придатності позивача до проходження військової служби рекомендовано звернутися до військової частини НОМЕР_1 (зворот а.с. 28).
В подальшому позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з запитом від 18.09.2025, в якому просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки ВЛК щодо проходження позивачем медичного огляду, копії документів, які підтверджують отримання «бойової» повістки, військового квитка, інші документи на підтвердження мобілізації позивача (а.с. 9).
Також відповідачем було надано суду лист від 04.11.2025 № 10/2366, адресований на ім'я позивача, в якому було вказано про надання позивачу витягу з наказу про призов на військову службу під час мобілізації, а щодо інших документів, вказаних в запиті, зазначено, що вони передані разом із поіменним списком до військової частини НОМЕР_1 , для їх отримання запропоновано звернутися до безпосереднього командира з рапортом (а.с. 29).
У зв'язку з не неотриманням позивачем відповідей на заяву від 02.09.2025 та запит від 18.09.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації».
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов'язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
Згідно частин першої та другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації (частина друга статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
В силу положень частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Частинами першою та другою статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Аналізуючи вищенаведені норми, суд зазначає, що розпорядник інформації повинен надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту або мотивовану відмову у наданні запитуваної інформації, у разі наявності підстав, визначених статтями 21 та 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
При цьому, орган, до якого направлений запит на інформацію, зобов'язаний об'єктивно і вчасно його розглянути, перевірити викладені в ньому факти, надати відповідь та інформацію на запит особи.
Як вже було встановлено судом, позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 02.09.2025, в якій просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки про проходження позивачем ВЛК та наказ на мобілізацію громадянина ОСОБА_1 та з запитом від 18.09.2025, в якому просив направити на вказану адресу належним чином завірену копію довідки ВЛК щодо проходження позивачем медичного огляду, копії документів, які підтверджують отримання «бойової» повістки, військового квитка, інші документи на підтвердження мобілізації позивача, на які, як стверджує відповідач, було надано відповіді листами від 09.09.2025 № 10/5185 та від 04.11.2025 № 10/2366 відповідно.
Судом також було встановлено, що запит позивача від 18.09.2025, надісланий до ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідає положенням Закону України «Про доступ до публічної інформації», містить ім'я запитувача та електронну адресу, загальний опис обставин та дані про те, яку інформації позивач бажає отримати, а тому такий запит мав бути розглянутий відповідачем та позивачу мала бути надана відповідь на цей запит в строки, передбачені законодавством України, тобто, протягом п'яти робочих днів.
В свою чергу, відповідачем до відзиву долучено відповідь на запит позивача від 18.09.2025, а саме лист від 04.11.2025 № 10/2366.
Крім того, суд звертає увагу, що як вже зазначалося судом, в силу положень частини третьої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Зва таких обставин, надання відповідачем відповідей на запити про інформацію про те, що позивачу для отримання бажаних ним документів рекомендовано звернутися до військової частини НОМЕР_1 є протиправним.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачем ОСОБА_1 ні листа від 09.09.2025 № 10/5185, ні листа від 04.11.2025 № 10/2366.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_4 відповіді на заяву від 02.09.2025 та запит від 18.09.2025 позивачу надіслано не було.
Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не довів правомірність дій і доводи позивача не спростував, суд дійшов висновку, що з метою повного, всебічного захисту прав позивача, позов слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відповідей на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025; зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до абзацу дев'ятого частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Так, пунктом 1 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
Відтак, рішення суду в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025 підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не надання ОСОБА_1 відповідей на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025.
Звернути до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_4 надати ОСОБА_1 відповіді на заяву від 02.09.2025 та на запит від 18.09.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 01.04.2026.
Суддя Наталія БАРГАМІНА