01 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/3584/26
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Бородавкіна С.В. перевіривши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,
31.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді. До матеріалів адміністративного позову долучена заява про забезпечення позову, у якій позивач просить:
- зупинити дію наказу №396 від 11.03.2026 про застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді» звільнення з посади», до набрання законної сили рішення у справі .
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що службове розслідування відносно неї проведено з істотними порушеннями, зокрема їй не було надано можливості висловити свою позицію, надати пояснення або спростувати озвучені твердження. Зазначене свідчить про порушення принципу неупередженості, а також порушення норм Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Так, на думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком ускладнення відновлення порушених прав, а на заявницю буде здійснений тиск з боку керівництва.
Вирішуючи вказану заяву по суті, суд враховує таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно із частиною другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, суд звертає увагу, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Поряд з цим, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, дотримання дозволеного законодавством способу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року по справі №826/10936/18, від 07 квітня 2020 року по справі №826/13413/18.
Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Адекватність заходів для забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Однак, проаналізувавши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що доводи позивача є такими, що не підтверджуються існуванням обставин, передбачених частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких може бути застосовано забезпечення позову.
Сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, що стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про протиправність такого рішення та істотне ускладнення виконання рішення суду через невжиття заходів забезпечення позову. Факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Застосування судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу відповідача від 11.03.2026 №396 про застосування щодо ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади, означатиме фактичне продовження судом службових відносин між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконанням службових обов'язків, виплатою грошового забезпечення тощо. Таким чином, судом фактично буде постановлено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 07.08.2025 у справі № 320/8739/24.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
У даному випадку наслідки є юридичними, тобто зворотними, законодавством передбачено право на поновлення на посаді у разі незаконного звільнення особи та стягнення на її користь з роботодавця у такому випаду грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а тому звільнення позивача у зв'язку можливою реалізацією відповідачем оскаржуваного у цій справі наказу також не може бути підставою для забезпечення позову.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 12.03.2025 у справі № 380/20209/24, від 11.12.2024 у справі № 280/4194/24.
Таким чином, наведені заявником доводи щодо необхідності забезпечення позову у цій справі не можуть вважатись підставою для вжиття таких заходів, оскільки підлягають судовому розгляду у справі по суті вимог.
Доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду матеріали справи не містять, не наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача у такий мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення.
Суд наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Однак, застосовуючи такий інститут, необхідно перш за все враховувати його мету та запобігати вирішенню спору у справі шляхом задоволення заяви про забезпечення позову.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявником не наведено достатньо обґрунтованих доводів та доказів, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди її правам, свободам та інтересам, а також, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а отже, нею не доведено наявності підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 01.04.2026.
Суддя С.В. Бородавкіна