01 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/482/26
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , третя особа на сторін позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна прокуратура до Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), третя особа на сторін позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна прокуратура до Киселівської сільської ради Чернігівського району (далі також - Киселівська сільрада, відповідач) з остаточними позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, яка полягає у не розгляді питання про взяття на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області однокімнатної квартири № 42 житловою площею 22,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 зі зміною її статусу шляхом виключення з числа службових та закріплення цієї квартири за проживаючим у ній ОСОБА_1 та членами його сім'ї;
- зобов'язати Киселівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області розглянути питання прийняття однокімнатної квартири АДРЕСА_2 на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області зі зміною її статусу шляхом виключення з числа службових та закріплення її за ОСОБА_1 та членами його сім'ї.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у спірних правовідносинах є заінтересованою особою, оскільки проживає у службовому жилому приміщенні, зокрема в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана йому відповідно до ордеру. У подальшому звернувся до прокуратури із заявою про виключення службового жилого приміщення із числа службових, яка своєю чергою направила Киселівському сільському голові лист, в якому просила розглянути питання прийняття вказаної квартири на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області зі зміною її статусу шляхом виключення з числа службових та закріплення її за ОСОБА_1 та членами його сім'ї. Проте відповідачем жодного рішення зі спірного питання не прийнято, що свідчить про протиправну бездіяльність. Вважає, що такою бездіяльністю порушуються його права та інтереси.
19.02.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та залучено в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Чернігівська обласна прокуратура.
Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки передача державного майна у комунальну власність відбувається за певною процедурою та органами, які уповноважені управляти державним майном (міністерства та відомства). Водночас наразі відсутні докази, які б вказували про прийняття органом, уповноваженим управляти державним майном, відповідного рішення.
У відповіді на відзив позивач наполягає на мотивах, наведених у позові.
Третя особа надала суду письмові пояснення, в який підтримала позицію позивача, викладену у позові.
Позивачем подано відповідь на відзив, у якому заперечував проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Позивач працює прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ордера від 19.06.2010 № 33, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Боромиківської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області № 30 від 19.06.2010, позивачу, як прокурору відділу Чернігівської обласної прокуратури, надано однокімнатну службову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( далі - квартира).
У подальшому позивач звернувся до керівника Чернігівської обласної прокуратури із заявою про виключення квартири із числа службових Чернігівської обласної прокуратури.
28.03.2025 зазначене питання розглянуто на засіданні житлово - побутової комісії Чернігівської обласної прокуратури та прийнято рішення про надання згоди на виключення вказаної квартири з числа службових Чернігівської обласної прокуратури, оскільки необхідність утримання обласною прокуратурою цієї квартири як службової відсутня.
03.04.2025 Чернігівською обласною прокуратурою на адресу Киселівської сільської ради скеровано клопотання № 15-237вих-25 про прийняття вказаної квартири на баланс сільської ради, змінивши її статус шляхом виключення з числа службових, та закріпивши її за ОСОБА_1 . Додатково, супровідними листами № 15-558вих-25 від 11.08.2025 та № 15/2-851вих-25 від 09.10.2025 указаному органу місцевого самоврядування надано документи та рішення про виключення зазначеної квартири з числа службових.
Станом на час подання позову, відповідач у встановленому законом порядку спірне питання не розглянув та жодного рішення не прийняв.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач як заінтересована особа звернулась до суду за захистом своїх прав.
Отже, предметом спору є протиправна бездіяльністю відповідача у не розгляді питання щодо прийняття на баланс Киселівської сільської ради, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зі зміною її статусу шляхом виключення з числа службових та закріплення її за ОСОБА_1 та членами його сім'ї.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся за їх захистом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст врегульовано Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (далі - Закон), який є спеціальним законом, та регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст (№ 147/98-ВР від 03.03.1998).
Відповідно до абзацу 6 частини першої статті 2 Закону об'єктами передачі згідно з цим Законом є житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури (далі - об'єкти соціальної інфраструктури), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), в тому числі не завершені будівництвом.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону передача об'єктів з державної у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах здійснюється за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, якщо інше не передбачено законом, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за наявності згоди районних або обласних рад, якщо інше не передбачено законом.
Положеннями статті 6 Закону визначено, що передача об'єктів здійснюється комісією з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.
У разі передачі об'єктів у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті ради, якщо інше не передбачено законом утворює комісію з питань передачі об'єктів та призначає його голову.
Згідно із частиною п'ятою статті 7 Закону передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акту приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Право власності на об'єкт передачі, відповідно до частини шостої статті 7 виникає з дати підписання акту приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Отже, з урахуванням положень зазначених норм законодавства, передання майна з державної до комунальної власності відбувається за певною процедурою, зокрема, яка поділена законодавством на такі етапи:
- ініціювання одним із визначених законом суб'єктів питання передачі відповідного майна в комунальну власність (ст.ст. 3,4-1 Закону);
- прийняття органом, уповноваженим на управління державним майном рішення про передання майна у комунальну власність (ст.ст. 4, 4-1 Закону);
- погодження питання передання об'єкта в комунальну власність з відповідним органом місцевого самоврядування шляхом прийняття з цього питання рішення (ч.3 ст. 4-1 Закону);
- створення комісії з питань передачі відповідного об'єкта (ст. 6 Закону);
- передача об'єкта в комунальну власність із підписанням акта приймання-передачі (ст. 7 Закону);
- державна реєстрація права комунальної власності на об'єкт (ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127).
В силу положень частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. З огляду на викладене, право комунальної власності на нерухоме майно виникає з дня його державної реєстрації.
Відповідно до частини другої статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Як вбачається з постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 червня 2022 року у cправі №925/815/21: "35. До того ж, Верховний Суд зауважує, що системний аналіз правових норм Закону №147/98-ВР дає підстави для висновку, що приймання-передача об'єктів житлового фонду здійснюється безоплатно та безумовно на підставі рішення органу, уповноваженого управляти державним майном та згоди відповідного органу місцевого самоврядування".
Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
За статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: зокрема, надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п. 51 ч. 1 ).
Отже, прийняттю рішень згідно із пунктом 51 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» (щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та придбання об'єктів державної власності) передує певний алгоритм дій, передбачених Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
При цьому суд зазначає, що частина перша статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійсно не містить в переліку питань, які повинні розглядатись виключно на засіданнях сільської ради, зокрема щодо прийняття на облік житла, зміна його статусу шляхом виключення з числа службових та закріплення його за певною особою.
Разом з цим, відповідно до статті 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.
Згідно з частиною п'ятою статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень.
Як вже встановив суд, питання щодо прийняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 на баланс, зміни її статусу шляхом виключення з числа службових, закріплення її за ОСОБА_1 , відповідачем взагалі не розглядалось.
У свою чергу суд зазначає, що органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-ІХ), з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері спірного питання.
Отже, суд констатує, що правовідносини, які виникають у сфері передачі об'єктів з державної у комунальну власність, регулюються не лише спеціальними законами «Про місцеве самоврядування» та Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», але й Законом № 2073-IX, який розроблено з метою забезпечення ефективного та якісного рівня законодавчої регламентації процедур зовнішньо-управлінської діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб та інших суб'єктів, які законом уповноважені здійснювати владні управлінські функції, та захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у відносинах із державою.
За змістом частини першої статті 1 Закону № 2073-IX він регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2073-ІХ дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час:
1) розгляду звернень осіб, що містять пропозиції, рекомендації щодо формування державної політики, вирішення питань місцевого значення, а також щодо врегулювання суспільних відносин;
2) конституційного провадження, кримінального провадження, судового провадження, виконавчого провадження (крім виконання адміністративних актів), оперативно-розшукової діяльності, розвідувальної діяльності, контррозвідувальної діяльності, вчинення нотаріальних дій, виконання покарань, застосування законодавства про національну безпеку і оборону, громадянство, надання притулку в Україні, захист економічної конкуренції;
3) державної служби, дипломатичної та військової служби, служби в органах місцевого самоврядування, служби в поліції, а також іншої публічної служби;
4) реалізації конституційного права громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
5) оскарження процедур публічних закупівель;
6) нагородження державними нагородами та відзнаками;
7) здійснення помилування;
8) здійснення оцінки впливу на довкілля.
Отже, з аналізу положень частин першої та другої статті 1 Закону № 2073-IX убачається, що цей Закон встановлює загальні правила розгляду і вирішення адміністративних справ суб'єктами публічної адміністрації шляхом прийняття адміністративних актів та водночас визначає вичерпний перелік правовідносин, на які його дія не поширюється.
За визначеннями, наведеними в пунктах 1-3 частини першої статті 2 Закону № 2073-ІХ адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.
Адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов'язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом.
Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб).
Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу. ( п. 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-ІХ).
Отже, всі відносини, у яких реалізуються функції публічної адміністрації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування , їх посадових осіб, інших суб'єктів - з фізичними та юридичними особами щодо прийняття адміністративного акту, підпадають під регулювання Закону № 2073-ІХ.
Враховуючи той факт, що правовідносини, пов'язані з вирішенням питань, які стосуються реалізації функцій публічної адміністрації, то вони підпадають під дію Закону № 2073-ІХ, як адміністративна справа, що розглядається суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття відповідного адміністративного акта. Зазначені правовідносини не включені до вичерпного переліку винятків, визначеного частиною другою статті 1 зазначеного закону, отже, не виключені з його сфери правового регулювання.
При цьому, суд наголошує, що ключова особливість цивільних правовідносин, закріплена в частині першій статті 12 Цивільного кодексу України, полягає в тому, що учасники таких правовідносин здійснюють свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Натомість в цій справі спірні правовідносини мають ознаки публічно-правових, оскільки алгоритм (порядок) дій щодо спірного питання чітко окреслені приписами Закону України «Про місцеве самоврядування» та Закону № 2073-ІХ і виключно в межах норм зазначених нормативно-правових актів має право діяти орган місцевого самоврядування, вчиняючи дії (приймаючи рішення).
Зважаючи на сферу дії Закону № 2073-ІХ, а також враховуючи приписи статті 125 Конституції України та статті 19 КАС України, суд зазначає, що оскаржувана позивачем бездіяльність органу місцевого самоврядування допущена відповідачем під час реалізації ним функцій публічної адміністрації та пов'язана з процедурою прийняття індивідуального адміністративного акта, у зв'язку з чим цей спір підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
При цьому при розгляді спірного питання відповідач повинен врахувати, що адміністративний акт має відповідати положенням Закону №2073-ІХ (форма адміністративного акту ст. 70, зміст адміністративного акту ст. 71, мотивування (обґрунтування) адміністративного акту ст. 72).
Коло учасників адміністративного провадження, тобто тих осіб, чиїх прав, свобод, інтересів чи обов'язків стосуватиметься адміністративний акт визначено у статті 27 Закону № 2073-ІХ.
Процедура адміністративного провадження має відбуватись з дотриманням статті 46-49 Закону № 2073-ІХ ( початок адміністративного провадження, обов'язки адміністративного органу під час підготовки до розгляду та вирішення, витребування документів, порядок залучення до участі в адміністративному провадженні адресата та заінтересованих осіб.
Водночас відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження дотримання положень Закону № 2073-ІХ, які наведені судом у цьому рішенні, при розгляді спірного питання.
У цьому контексті суд зазначає, що приписи Закону №2073-IX установлюють загальні стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень під час здійснення адміністративної процедури. Цей Закон визначає основоположні принципи адміністративного провадження - зокрема, верховенства права, офіційності, пропорційності, обґрунтованості та розумності строків - і покладає на адміністративний орган обов'язок забезпечити всебічний, повний та неупереджений розгляд заяви особи.
Відповідно до пунктів 1 та 2 частини першої статті 2 Закону №2073-IX, відповідач є адміністративним органом, а спірне питання стосується заінтересованої особи (позивача), відтак є адміністративною справою, що підлягає вирішенню в порядку адміністративної процедури.
Згідно зі статтями 4, 6, 8, 13 та 16 Закону №2073-IX адміністративний орган зобов'язаний:
діяти з дотриманням принципу верховенства права та забезпечувати справедливий баланс між публічними інтересами та правами особи;
офіційно з'ясувати всі обставини справи, у тому числі шляхом витребування необхідних документів;
прийняти мотивоване рішення у розумний строк;
забезпечити належне інформування особи про результати розгляду заяви та про її права.
У контексті Закону №2073-IX відповідач як орган місцевого самоврядування, розглядаючи спірне питання зобов'язаний:
офіційно з'ясувати всі обставини справи;
забезпечити заявнику та заінтересованій особі можливість участі у процедурі;
витребувати додаткові документи у разі потреби;
ухвалити мотивоване ( обґрунтоване) та оформлене рішення (позитивне або негативне) із роз'ясненням порядку оскарження за статтею 78 Закону №2073-IX.
Самоусунення від цих дій, у тому числі неприйняття рішення суб'єктом владних повноважень, суперечить принципам Закону №2073-IX та свідчить про протиправну бездіяльність.
За таких обставин суд дійшов висновку, що невчинення відповідачем дій, прямо передбачених Законом № 2073-ІХ та відсутність мотивованого (обґрунтованого) рішення за результатами розгляду спірного питання свідчать про протиправну бездіяльність відповідача, що порушує встановлені законодавством стандарти адміністративної процедури та права позивача на належний розгляд питання, що стосується його інтересів.
Щодо вимог зобов'язального характеру.
Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення порушеного права особи і вправі обрати найбільш ефективний спосіб захисту такого права, що відповідає характеру порушення з урахуванням обставин конкретної справи, однак, перебирання непритаманних суду повноважень суб'єкта владних повноважень неможливе за обставин цієї справи з огляду на принцип res judicata, не обґрунтування змісту і характеру порушеного права позивача, за відсутності ухваленого рішення.
Водночас, у даному випадку, індивідуальний акт у формі рішення з дотриманням адміністративної процедури відповідачем не ухвалено.
Суд за встановлених обставин справи, оцінених доказів і перевірених доводів, дійшов висновку про наявні підстави для задоволення позовних вимог частково, шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача у розгляді питання про прийняття на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області однокімнатної квартири № 42 житловою площею 22,7 м 2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та зобов'язати Киселівську сільську раду Чернігівського районну Чернігівської області розглянути дане питання та ухвалити мотивоване (обґрунтоване) рішення, з дотриманням принципів належного врядування у межах адміністративної процедури з урахуванням висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов'язків.
При цьому суд звертає увагу відповідача, що відповідно до частини третьої статті 6 Закону № 2073-IX) здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Щодо вирішення питання про зміну статусу однокімнатної квартири АДРЕСА_2 шляхом виключення з числа службових та закріплення цієї квартири за проживаючим у ній ОСОБА_1 та членами його сім'ї , то вказані вимоги є передчасними, оскільки відповідачем ще не вирішувалось питання про прийняття вказаної квартири у комунальну власність територіальної громади та на баланс, відтак у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до вимог частин першої та третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем сплачений судовий збір в розмірі 1331,20 грн, тому з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню судові витрати в розмірі 665,60 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області у розгляді питання про прийняття на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області однокімнатної квартири № 42 житловою площею 22,7 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Киселівську сільську раду Чернігівського районну Чернігівської області розглянути питання про прийняття на баланс Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області квартири за адресою: АДРЕСА_1 ) та ухвалити мотивоване (обґрунтоване) рішення з дотриманням принципів належного врядування у межах адміністративної процедури з урахуванням висновків суду, зокрема щодо недопустимості пасивної поведінки та необхідності активного виконання покладених законом обов'язків.
У решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Киселівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п'ять гривень 60 коп), сплачений відповідно до квитанцій від 29.12.2025,13.01.2026.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_3 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Киселівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області вул. Молодіжна, 10,с. Киселівка (Чернігівський),Чернігівський р-н, Чернігівська обл.,15530 код ЄДРПРОУ 04412018.
Третя особа: Чернігівська обласна прокуратура, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114.
Повний текст рішення виготовлено 01 квітня 2026 року.
Суддя І.І. Соломко