01 квітня 2026 року Чернігів Справа № 620/18906/21
Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо виконання рішення суду у справі № 620/18906/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа № 620/18906/21.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.0.22022 по справі № 620/18906/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії з 80% до 70% від відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01.04.2019 на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, складеної Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області та проведення її виплати після перерахунку з обмеженням її максимального розміру. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1 згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі №620/8670/21 без обмежень її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від відповідних сум грошового забезпечення.
28.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю у справі № 620/18906/21, у якій просить:
встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2022 року у справі № 620/18906/21;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом строку, встановленого законодавством, подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду справі № 620/18906/21 від 21 лютого 2022 року за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
В обгрунтування поданої заяви зазначає, що, незважаючи на прийняте судом рішення, на даний час воно залишається не виконаним.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.12.2025, зокрема зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 620/18906/21.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 07.01.2026 № 2500-0902-8/1347 у справі № 620/18906/21. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 620/18906/21 два місяці з дня отримання даної ухвали.
18.03.2026 (згідно вхідного штампу суду) від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов звіт про виконання судового рішення.
В обгрунтування поданого звіту зазначає, що на виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням здійснено позивачу з 01.04.2019 перерахунок нарахованої пенсії згідно рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 у справі № 620/8670/21 без обмеження її максимального розміру виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80 % від відповідних сум грошового забезпечення. Так, зокрема, в Інтегрованій комплексній інформаційній системі Пенсійного фонду України та Реєстрі судових рішень обліковується нарахована сума боргу на виконання рішення суду по справі №620/18906/21, яка становить 472 415 грн 30 коп за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 - 470196 грн 20 коп, за період з 01.07.2019 по 28.02.2022 - 2219 грн 10 коп. Виплата вищевказаної заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду Головним управлінням не проводилась. Тимчасовим розписом доходів і видатків Головного управління на 2026 рік, затвердженим наказом Пенсійного фонду України № 22 від 31 грудня 2025 року, видатки за рахунок коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 12311,1 тис. грн. ( в т.ч. на 1 квартал 2026 року 0,0 грн); на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 11456,1 тис. грн. ( в т.ч. на І квартал 2026 року 0,0 грн). За рахунок коштів Державного бюджету України: на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), перерахованих на виконання рішень суду, передбачені у сумі 12711,6 тис. грн ( в т.ч. на І квартал 2026 року 0,0 грн); на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень у сумі 15233,4 тис. грн. ( в т.ч. на І квартал 2026 року 0,0 грн). Фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду, виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про розгляд звіту з повідомленням учасників справи відмовлено. Призначено до розгляду у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі № 620/18906/21. Запропоновано ОСОБА_1 у строк до 25.03.2026 подати до суду письмові пояснення щодо наведених у звіті обставин.
ОСОБА_1 подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких просить відмовити у прийнятті звіту.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява про встановлення судового контролю, оцінивши поданий боржником звіт, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У частині першій статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) передбачено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
За змістом статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Відповідно до частин другої та третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно із статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас особливості судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтями 381-1, 382, 382-1, 382-2 та 382-3 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Частиною першою статті 382-1 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно з частинами 1-5 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Відповідно до частини 11 статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Відповідно до копій розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача за період з 01.04.2019 по 30.09.2022 заборгованість складає 470196,20 грн, за період з 01.07.2019 по 28.02.2022 заборгованість складає 2219,10 грн (а.с.220-221).
Суд, розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, дійшов висновку, що рішення виконане частково, а саме лише в частині здійснення перерахунку пенсії позивача. При цьому, рішення суду в частині виплати заборгованості, яка утворилась на його виконання залишається невиконаним.
Щодо доводів відповідача з приводу відсутності фінансування, суд зазначає наступне.
Згідно п.12, пп.5 п.4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 (далі - Положення № 28-2), головне управління є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс та кошторис видатків, рахунки в органах Казначейства та уповноважених банках, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.
Головні управління здійснюють призначення (перерахунок) та виплату пенсій.
Таким чином, з викладених норм вбачається, що функції з призначення (перерахунку) та виплати пенсій є дискреційними повноваженнями головних управлінь Пенсійного фонду України.
Відповідно до приписів пп.4, 5 п.4 Положення № 28-2 Головне управління Пенсійного фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Тобто, виплати пенсій здійснюються Головним управлінням Пенсійного фонду України виключно за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством. Інших фінансових можливостей, крім зазначених, для здійснення виплат управління не має.
Кабінетом Міністрів України 16.12.2020 прийнято постанову № 1279 «Деякі питання організації виплати пенсії та грошової допомоги» (далі - Постанова № 1279).
Пунктом 3 Постанови № 1279 встановлено, що Пенсійному фонду України до 01.08.2021 провести підготовчі технічні заходи для забезпечення переходу до централізованого фінансування виплати пенсій.
Також вищевказаною постановою затверджено «Порядок виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання одержувачів у межах України організаціями, що здійснюють їх виплату і доставку» та внесено до постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, від 23.07.2014 № 280 та від 11.05.2017 № 312 відповідні зміни.
Так, відповідно до п.4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (у редакції Постанови № 1279) Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій.
Згідно п.п.12, 13, 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, органи Пенсійного фонду (головні управління Пенсійного фонду України в областях, м. Києві) на підставі заяв, передбачених п.10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки згідно з додатком 3 у трьох примірниках.
Перший примірник списків формується за датою виплати в порядку зростання номерів поточних рахунків, другий за датою виплати в порядку зростання номерів пенсійних (особових) справ. Дати і виплатний період визначаються органами Пенсійного фонду.
Під час централізованого перерахування коштів списки подаються уповноваженим банкам виключно в електронній формі через Пенсійний фонд України.
На підставі складених документів Пенсійний фонд України проводить протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам кошти, необхідні для виплати пенсій та грошової допомоги, через поточні рахунки одержувачів.
Отже, з викладеного вбачається, що з 01.04.2021 повноваження щодо здійснення фінансування виплати нарахованої пенсії перейшли від головних управлінь до Пенсійного фонду України.
Відповідно до статей 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Таким чином, фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Пенсійного фонду, виділених з Державного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.
Верховний Суд у постанові від 06.05.2019 у справі № 826/9960/15 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Окремо слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено врішенніцього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 03.06.2014 у справі «Великода проти України», свідчить, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що в умовах воєнного стану Верховна Ради України, Кабінет Міністрів України за погодженням з Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України вживають заходів щодо скорочення видатків і кредитування державного бюджету та спрямування коштів до резервного фонду державного бюджету з метою використання на потреби Збройних Сил України, інших військових формувань, правоохоронних та інших органів, залучених до виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд дійшов висновку про відсутність таких підстав, оскільки відповідачем надані докази виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 620/18906/21 і вжиття заходів залежних від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у частині нарахування і виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 28.02.2022 з урахуванням фактично виплачених сум у розмірі 472415,30 грн.
Верховний Суд України у своїх постановах (зокрема, від 24.01.2018 у справі № 405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі № 757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі № 754/3105/17, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а) неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин.
Разом з тим, суд зазначає, що не можна вважати фактично виконаним таке рішення шляхом перерахунку пенсії та внесення заборгованості до реєстру судових рішень, адже порядок та спосіб у який таке судове рішення мало бути виконано, встановлений у його резолютивній частині.
Відтак, відповідачем не доведено повного та фактичного виконання рішення суду у даній справі, не надано доказів виплати на користь позивача належних йому коштів.
При цьому, суд погоджується з позицією відповідача, що невиконання рішення суду в частині здійснення виплати пов'язане з об'єктивними причинами, які не залежать від волі відповідача, оскільки виділення коштів відбувається за відповідними бюджетними асигнуваннями з Пенсійного фонду України. Загальновідомим є і той факт, що на виконанні Пенсійного фонду України та його територіальних органів знаходяться десятки тисяч рішень судів про нарахування та здійснення пенсійних виплат, а заборгованість держави перед пенсіонерами зросла до десятків мільярдів гривень, що відповідно ускладнює її своєчасне погашення.
Аналізуючи причинно-наслідковий зв'язок невиконання в повному обсязі рішення суду, суд вважає відсутніми ознаки вини та умислу у діях відповідача та відповідно робить висновок про те, що застосування до нього штрафних санкцій та винесення окремої ухвали було б несправедливим та безпідставним через відсутність вказаних кваліфікуючих ознак.
Щодо клопотання позивача про накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області за невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 та винесення окремої ухвали, суд зазначає, що зазначене клопотання є необґрунтованим, оскільки накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, можливе або у разі ненадання звіту на виконання ухвали суду, або ненадання доказів, які свідчать про невжиття заходів, спрямованих на виконання рішення суду з моменту останнього встановлення строку надання звіту суб'єкта владних повноважень.
При цьому, зазначена процесуальні дія є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Разом з тим, суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в строк, встановлений ухвалою суду для подання нового звіту щодо виконання рішення суду у справі № 620/18906/21, подано до суду відповідний звіт, який приймається судом до уваги на підставі вищевикладених обставин.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 01.02.2022 (справа № 420/177/20), переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв'язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 та від 23.04.2020 у справі № 560/523/19, можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Отже, підстави для накладення штрафу на керівника Головного управління Пенсійного фонду в Чернігівській області та прийняття окремої ухвали відсутні, тому зазначене клопотання позивача не підлягає задоволенню.
У додаткових поясненнях позивач зазначив, що відповідач обмежує виплату пенсії максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2026.
Однак, суд зазначає, що спірні правовідносини у даній справі не стосувалися питання виплати позивачу пенсії без обмеження максимальним розміром з 01.02.2023, з 01.03.2026.
Правомірність таких перерахунків пенсії позивача на підставі нового законодавства, може бути оцінена лише в межах відповідного окремого позову, і не може бути предметом оцінки в межах виконання рішенні суду у справі № 620/18906/21 в порядку ст.ст.382, 383 КАС України.
Згідно частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1цього Кодексу.
Відповідно до частини одинадцятої статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Згідно частин другої, третьої статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
З огляду на викладене, зважаючи на надані відповідачем обґрунтування обставин, які ускладнюють виконання судового рішення, надані доказів вжиття ним заходів для виконання судового рішення, із врахуванням часткового виконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття звіту від 17.03.2026 № 2500-0902-8/20327 про виконання рішення суду у справі № 620/18906/21.
Водночас, враховуючи, що рішення суду виконано не у повному обсязі, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення суду.
Керуючись статтями 14, 241-242, 248, 370, 381-1-382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про накладення штрафу та постановлення окремої ухвали - відмовити.
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду від 17.03.2026 № 2500-0902-8/20327 у справі № 620/18906/21.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.02.2022 у справі № 620/18906/21 три місяці з дня отримання даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено 01.04.2026.
Суддя Дар'я ВИНОГРАДОВА