Справа №127/26467/25
Провадження №1-кп/127/890/25
31 березня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
колегіально у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретар судового засідання ОСОБА_4 ,
при розгляді у відкритому судовому засіданні кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 за № 22025020000000151, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,-
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
Вінницьким міським судом Вінницької області здійснюється судове провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 заявив клопотання про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Дані ризики не зменшилися та не відпали, запобіжний захід до обвинуваченого застосований вірно, підстав для його зміни немає, просить продовжити строк застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави. Застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого та запобігти вказаним ризикам.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та заявили клопотання про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або ж визначення розміру застави, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, прокурором не доведені. Обвинувачений раніше не судимий, має постійне місце проживання, родину, міцні соціальні зв'язки. Обвинувачений не має намірів переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків.
Заслухавши позиції учасників кримінального провадження, проаналізувавши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до таких висновків.
Суд зазначає, що згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Частиною 1 статті 194 КПК України встановлено, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання. (ч. 4 ст. 194 КПК України).
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 30.06.2025 до ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 27.08.2025 включно.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 25.08.2025, продовжено строк застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 23.10.2025 включно.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.10.2025 продовжено строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 19.12.2025 включно.
В подальшому строк застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою продовжувався судом.
ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, непрацюючий та хоча і має постійне місце проживання, однак стримуюючі фактори у обвинуваченого відсутні. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що соціальні зв'язки обвинуваченого не можна визнати стійкими.
Суд зазначає, як вбачається із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, місце проживання, професію, прибуток, наявність сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці. Ризик втечі не виникає лише за відсутності постійного місця проживання («Сулаоя проти Естонії», «Панченко проти Росії») та зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Ноймайстер проти Австрії»). Небезпека переховування обвинуваченого не може бути оцінена виключно на основі тяжкості покарання за злочин. Наявність небезпеки переховування повинно бути оцінено з посиланням на ряд інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки втечі, або зробити її настільки незначною, що вона не може виправдати тримання під вартою («Строган проти України»).
Тяжкість злочину не може бути єдиною підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 обгрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, тобто у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, що становить значну суспільну небезпеку, та усвідомлюючи тяжкість можливого покарання може переховуватися від суду.
Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений не має наміру переховуватися від суду, оскільки має постійне місце проживання та родину, самі по собі не можуть служити підставою для зміни запобіжного заходу, а мають враховуватися в сукупності з іншими обставинами, встановленими під час розгляду клопотання.
Що стосується ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, суд, оцінюючи наявність даних ризиків, враховує, що свідки на даний час судом не допитані, докази судом не досліджувалися, та вважає, що дані ризики не зменшилися до дослідження доказів а також показань свідків безпосередньо судом під час судового розгляду. Суд не виключає ймовірності того, що не будучи обмеженим у спілкуванні із свідками, обвинувачений може здійснювати на них незаконний вплив.
Враховуючи вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», суд також враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими злочинів, особи обвинувачених у їх взаємозв'язку з можливими ризиками у справі.
Суд приймає до уваги і стадію даного судового провадження, в межах якого обвинувачений та свідки на даний час судом не допитані, відтак докази, на яких може ґрунтуватися або якими може спростовуватися обвинувачення, судом не досліджувалися. В разі переховування обвинуваченого, ризик якого залишається високим, стане неможливим подальше судове провадження та реалізація принципу змагальності сторін під час судового провадження, що також зумовлює подальше застосування тримання під вартою обвинуваченого.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ризики, встановлені під час розгляду клопотань, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
На думку суду, позицію сторони захисту про зміну застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід не можливо визнати такою, що ставить під сумнів вище викладені висновки суду.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, та відмову в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає доцільним не визначати розмір застави.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 331 КПК України,
Клопотання прокурора ОСОБА_6 про продовження строку застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу у виді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід або ж визначення розміру застави - відмовити.
Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований до обвинуваченого - залишити без зміни, продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, починаючи з 31.03.2026 року по 29.05.2026 року включно.
Копію ухвали направити начальнику Державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, прокурором безпосередньо до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Подання апеляційної скарги на ухвалу зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Судді