Справа № 560/559/26
іменем України
30 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходив службу в органах Служби судової охорони та був звільнений зі служби за власним бажанням на підставі рапорту про звільнення. Втім подача рапорту на звільнення була обумовлена тиском на позивача, та жодним чином не відображала його дійсного волевиявлення припинити проходження служби.
Ухвалою відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість. Відповідач наполягає на правомірності спірного наказу про звільнення позивача зі служби за власним бажанням, оскільки цей наказ прийнятий за результатами розгляду поданого позивачем рапорту про звільнення, враховуючи зазначену у рапорті бажану дату звільнення.
Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де вказує про те, що керівництвом територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області чинився на нього тиск, з метою зняття його кандидатури із подальших етапів конкурсу на голову ДСА України, та після його відмови від зняття із згаданого конкурсу відносно нього було відкрито низку дисциплінарних проваджень, позбавлено премії та знято бронювання.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а викладені у позовній заяві твердження - безпідставними. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.
08.12.2025 на електронну адресу територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області надійшов рапорт позивача про його звільнення зі Служби судової охорони за власним бажанням, у зв'язку із створенням відповідачем умов, які перешкоджають подальшому проходженню його служби в даному органі (тиск на нього та близьких йому осіб, безпідставне відкриття дисциплінарних проваджень, переслідування).
Позивач просив його звільнити зі служби за власним бажанням з 10 грудня 2025 року у зв'язку із поважними причинами, що унеможливлюють продовження ним служби, а саме вихід на пенсію та переїзд на нове місце проживання.
10.12.2025 відповідач направив на адресу позивача відповідь щодо рапорту від 08.12.2025 та роз'яснив позивачу його гарантовані права про працю, забезпечення права громадян на працю, правовий захист від мобінгу (цькування), дискримінації, упередженого ставлення у сфері праці, захист честі та гідності працівника під час здійснення ним трудової діяльності, а також забезпечення особам, які зазнали таких дій та/або бездіяльності, права на звернення до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, та до суду щодо визнання таких фактів та їх усунення (без припинення працівником трудової діяльності на період розгляду скарги, провадження у справі) та додана копія наказу про його звільнення від 10.12.2025 №874 о/с.
Позивач, вважаючи наказ про звільнення протиправним, звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 161 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон № 1402-VIII) служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах.
Як передбачено у частинах першій та другій статті 162-1 Закону № 1402-VIII до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.
Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04 квітня 2019 року за № 1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, відповідно до пункту 9 розділу І якого першим днем проходження служби вважається день прийняття громадянина на службу та призначення на посаду в центральний орган управління Служби, її територіальні підрозділи, а згідно з пунктом 11 цього ж розділу останнім днем проходження служби вважається день звільнення співробітника зі Служби, визначений наказом.
Звільнення зі служби регламентовано розділом XII Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, відповідно до підпункту 6 пункту 1 якого співробітник звільняється зі служби, а служба припиняється за власним бажанням.
Днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.
Як встановлено судом, стосовно позивача було відкрито дисциплінарні провадження, які позивач вважає засобом тиску на нього.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити те, що дійсно відносно позивача у листопаді 2025 року було призначено 2 службових розслідування, які призначались з метою встановлення причин умов та обставин не виконання позивачем своїх службових обов'язків, як співробітника Служби судової охорони, невиконання позивачем законних вимог керівництва ТУ ССО у Хмельницькій області та свідомого їх ігнорування, що підтверджено відповідними матеріалами службових розслідувань, копії яких є в матеріалах справи.
Отже, вказані службові розслідування, призначені наказами начальника ТУ ССО у Хмельницькій області, стосувалось порушення позивачем службової дисципліни чи неналежного виконання ним функціональних (посадових) обов'язків.
При цьому, твердження позивача щодо психологічного тиску на нього з метою відмови від подальшої участі в доборі на посаду голови ДСА України не підтверджено жодним належними та допустимими доказами.
Щодо преміювання позивача, то суд зазначає про те, що наказом ТУ ССО у Хмельницькій області від 18.06.2025 № 164 «Про затвердження Положення про преміювання співробітників територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області» затверджено Положення про преміювання співробітників ТУ ССО у Хмельницькій області.
В межах помісячних асигнувань, затверджених у кошторисі ТУ ССО у Хмельницькій області на 2025 рік та вищезазначеного Положення позивачу на протязі 2025 року були встановлені наступні відсотки щомісячної премії: у січні - 33%, у лютому - 33%, у березні - 33%, у квітні - 33%, у травні - 33%, у червні - 33%, у липні - 54%, у серпні - 54%, у вересні - 214%, у жовтні -214%, у листопаді - 5%.
У листопаді 2025 року на підставі рапорту начальника служби професійної підготовки та підвищення кваліфікації персоналу майора Служби судової охорони ОСОБА_2 від 17.11.2025, про нескладання заліків із підсумкової перевірки, рішенням начальника ТУ ССО у Хмельницькій області позивачу було встановлено 5 % премії за підсумками роботи у листопаді 2025 року та видано відповідний наказ.
Щодо анулювання броні позивача, суд зазначає, що механізм бронювання під час воєнного стану засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) військовозобов'язаних, які пропонуються до бронювання на період мобілізації та на воєнний час, які працюють або проходять службу визначається «Порядком бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (далі - Порядок № 76).
Відповідно до пункту 6 Порядку № 76 військовозобов'язані, які працюють або проходять службу в Службі судової охорони підлягають бронюванню у кількості 50 відсотків військовозобов'язаних працівників у такому органі. Кількість військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню, може становити понад 50 відсотків за рішенням Міноборони. Станом на сьогодні загальна кількість військовозобов'язаних працівників які підлягають бронюванню в Службі судової охорони становить 80 відсотків кількості військовозобов'язаних працівників.
У відповідності до пункту 31 Порядку №76 визначено право керівників органів державної влади, інших державних органів на скасування (анулювання) відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації, зокрема згідно підпунктом 7 пункту 31 Порядку № 76 визначено, що надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації в разі обґрунтованого подання керівника органу державної влади, іншого державного органу, органу місцевого самоврядування засобами Порталу Дія.
Так, у відповідності до підпункту 7 пункту 31 Порядку №76 позивачу, за обґрунтованим поданням начальника ТУ ССО у Хмельницькій області від 02.12.2025 скасовано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання), причиною анулювання бронювання стало неналежне виконання службових обов'язків позивачем.
В контексті наведеного вище, суд зауважує те, що примус працівника до звільнення є протизаконним, оскільки частина 6 статті 43 Конституції України гарантує кожному громадянинові захист від незаконного звільнення.
На думку суду, у випадку наявності об'єктивного примусу з боку керівництва, що призвело до написання рапорту про звільнення, повинно спонукати позивача до звернення у правоохоронні органи з вимогою притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за зловживання владою та службовим становищем.
Разом з тим, жодних звернень позивача, ані до звільнення, ані після, ані на момент розгляду справи судом, не відбулось, зворотнього позивачем не спростовано.
У свою чергу, відповідач, погодившись з бажанням працівника звільнитися, видав оспорюваний наказ та звільнив позивача у дату, визначену ним у рапорті.
Зважаючи на наведені мотиви суду у цьому судовому рішенні, в обсязі встановлених у цій справі обставин і нормативного регулювання спірних відносин, суд вважає, що оскаржуваний наказ прийнято у межах, спосіб та порядку, що визначенні чинним законодавством, як необхідної умови його відповідності критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи суть спору у цій справі та доводи сторін, суд зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Тому, виходячи зі специфіки спірних правовідносин, судом надано ґрунтовну та вичерпну юридичну оцінку усім визначальним сторонами доводам, які мають значення для вирішення цього спору.
Враховуючи встановлені обставини цієї справи, суд дійшов висновку, що доводи позивача про незаконність його звільнення на підставі оскаржуваного наказу не ґрунтуються на нормах матеріального закону, а тому порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку шляхом скасування спірного наказу, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Виходячи з висновків суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у частині скасування оскаржуваного наказу про звільнення позивача зі служби, то похідна позовна вимога щодо поновлення на роботі також не підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Територіальне управління Служби судової охорони у Хмельницькій області (вул. Свободи, 36, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29001 , код ЄДРПОУ - 43292507)
Головуючий суддя Я.В. Драновський