Справа № 640/22154/18
іменем України
30 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 22.12.2018 звернувся до окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №1352294-53 від 13.11.2018 на суму 15819 грн. 54 коп. В обґрунтування позову зазначає, що з 04.04.1999 по грудень 1999 здійснював підприємницьку діяльність, яку в грудні 1999 припинив. Вказує на те, що у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутні відомості щодо нього як фізичної особи-підприємця, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу є протиправною та підлягає скасуванню.
На підставі пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX (в редакції Закону №3863-ІХ) та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, проведений автоматизований розподіл адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України.
За результатами розподілу справа №640/22154/18 передана на розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.03.2025 головуючим суддею визначено суддю Тарновецького І.І. Ухвалою суду від 20.03.2025 справу прийнято до провадження суддею Тарновецьким І.І. Цією ж ухвалою замінено відповідача його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
У подальшому відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12.01.2026 проведений повторний автоматизований розподіл справи у Хмельницькому окружному адміністративному суді.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.01.2026 справу взято до провадження суддею Козачок І.С., розгляд справи розпочатий з початку.
Ухвалою від 13.03.2026 до участі у справі в якості другого відповідача залучено Головне управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ ВП44096797, 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а) яке є правонаступником Головного управління ДФС у Київській області.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Головне управління ДПС у м. Києві у відзиві просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування посилається на те, що відповідно до даних інтегрованої картки платника податків позивачу у 2017, а також у І, ІІ та ІІІ кварталах 2018 автоматично нараховувався єдиний соціальний внесок. В результаті нарахування в інтегрованій картці платника податків обліковується заборгованість з єдиного соціального внеску у загальному розмірі 15819,54 грн., у зв'язку з чим і було сформовано оскаржувану вимогу, що відповідач вважає правомірним.
Головне управління ДПС у Київській області у відзиві також просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на наявність заборгованості з єдиного внеску у позивача відповідно до даних автоматизованої системи обліку та положень частини 4 статті 25 Закону №2464. Зважаючи на це, податковим органом у встановленому законом порядку сформовано та направлено платнику вимогу про сплату недоїмки.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
З наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Головним управлінням ДФС у Київській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2018 № Ф-135294-53, якою ОСОБА_1 повідомлено про наявність заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 15819,54 грн.
Вважаючи зазначену вимогу протиправною, ОСОБА_1 звернувся до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області зі скаргою, в якій зазначив, що підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець він припинив у 1999 році, про що подав до податкового органу всі необхідні документи.
За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС у Київській області листом від 10.12.2018 №7577/Г/10-36-13-05 повідомило, що фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 взято на податковий облік 19.04.1999 і він застосовує загальну систему оподаткування. Також зазначено, що згідно з Реєстром страхувальників позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску з 08.09.1999.
Судом встановлено, що у інтегрованій картці платника податків в автоматичному режимі було нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 15819,54 грн., який у подальшому не був сплачений та за рахунок якого утворилась заборгованість. Зважаючи на наявність заборгованості, Головне управління ДФС у Київській області направило позивачу спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №1352294-53 від 13.11.2018 на суму 15819,54 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». В силу пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», платниками єдиного внеску, зокрема, є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до частини 2 статті 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Згідно з частиною 9 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Функціонування та формування Єдиного державного реєстру розпочалось з набранням чинності Законом України від 15 травня 2003 №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» (далі - Закон №755-IV), з 01 липня 2004 року.
Крім того, Законом України від 19 травня 2011 №3384-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедур припинення юридичних осіб та підприємницької діяльності фізичних осіб-підприємців за їх рішенням» внесені зміни до Прикінцевих положень Закону №755-IV, відповідно до яких державний реєстратор при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки зобов'язаний був відповідно до вимог статті 19 цього Закону №755-IV провести включення відомостей про діючі юридичні особи та фізичних осіб-підприємців і видати їм виписку з Єдиного державного реєстру.
На сьогодні відповідно до ч. 2 статті 18 Закону №755-IV для державної реєстрації включення відомостей про фізичну особу - підприємця, зареєстрованої до 1 липня 2004, відомості про яку не містяться в Єдиному державному реєстрі, подається заява про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу - підприємця до Єдиного державного реєстру.
Отже, з 01 липня 2004 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця здійснюється шляхом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Водночас фізичні особи-підприємці, зареєстровані до 01 липня 2004, відомості про яких не були включені до Єдиного державного реєстру, могли здійснити включення таких відомостей шляхом подання відповідної заяви державному реєстратору.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що відомості щодо нього як фізичної особи-підприємця, відсутні у Єдиному державному реєстрі. На підтвердження зазначених обставин позивачем наданий витяг з Єдиного державного реєстру, який не містить відомостей, що дають можливість ідентифікувати особу, щодо якої здійснений пошук, зокрема реєстраційний номер облікової картки платника податків, а також прізвище, ім'я та по батькові особи.
Відтак, наданий позивачем витяг з Єдиного державного реєстру не підтверджує відсутність відомостей саме щодо позивача як фізичної особи-підприємця.
Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач був взятий на податковий облік як фізична особа-підприємець 19.04.1999 та перебував на обліку як платник єдиного внеску з 08.09.1999.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску базою нарахування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді, такий платник зобов'язаний самостійно визначити базу нарахування єдиного внеску, при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Отже, обов'язок сплати єдиного внеску для фізичної особи-підприємця не ставиться у залежність від фактичного здійснення підприємницької діяльності чи отримання доходу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 у справі №440/2149/19.
Згідно з п. 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 №449, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема у разі наявності у платника недоїмки зі сплати єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що у інтегрованій картці платника податків за позивачем обліковується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску в сумі 15819,54 грн., що стало підставою для формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки).
З огляду на зазначене суд вважає, що відповідач діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог законодавства, тому підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відсутні, а позов задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 30 березня 2026 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, Київ 116,м. Київ,04116 , код ЄДРПОУ - 44116011)
Головуючий суддя І.С. Козачок