31 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/3495/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Супрун Є.Б., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
23.03.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направив до Полтавського окружного адміністративного суду позовну заяву (зареєстрована судом 26.03.2026), в якій просить суд:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у виплаті йому пенсії у зв'язку зі смертю сина, ОСОБА_2 , згідно з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №440/5273/20 у розмірі 42 266,84 грн, а також витрат зі сплати судового збору в сумі 840, 80 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити виплату вже нарахованої суми боргу батьку ОСОБА_1 недоотриманої пенсії у сумі 42 266,84 грн, а також витрати по сплаті судового збору 840,80 грн.
Мотивуючи свої вимоги, заявник повідомляє, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №440/5273/20 суд зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до абзацу 1 пункту "в" частини четвертої статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 16.01.2020, борг за яким становить 42 266,84 грн, та стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 840,80 грн.
У зв'язку з цим заявник просить суд ухвалити ще одне рішення, яким здійснити виплату вже нарахованої суми боргу за вказаним рішенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
З'ясовуючи суть заявлених вимог, суд встановив, що предмет спору за даною позовною заявою зводиться до оскарження дій відповідача з приводу неналежного, як на думку заявник, виконання судового рішення у справі №440/5273/20.
У зв'язку з цим суд з'ясував, що предмет спору у справі №440/5273/20 складали вимоги ОСОБА_1 щодо:
- визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №142/02.22-06 від 14.02.2020 про відмову в призначенні пенсії батьку, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , по втраті годувальника відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити пенсію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наслідками розгляду справи №440/5273/20 суд 13.11.2020 постановив рішення, що набрало законної сили 10.02.2021, яким задовольнив позов та визнав протиправним і скасував розпорядження відділу з питань призначення та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 14.02.2020 №142/02.22-06. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до абзацу 1 пункту "в" частини четвертої статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 16.01.2020.
З огляду на з'ясовані обставини розгляду справи №440/5273/20 та суть позовної заяви, яка є предметом даного аналізу, суд доходить висновку про те, що фактично мотиви знову заявленого позову зводяться до обставин неналежного виконання відповідачем рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №440/5273/20, оскільки, як слідує з наданих самим заявником матеріалів, такі дії полягають у невиконанні відповідачем зобов'язань боржника у виконавчому провадженні №65125410 за виконавчим листом №440/5273/20 від 22.03.2021.
У зв'язку з цим суд звертає увагу заявника на положення ч. 1 ст. 382 КАС України, згідно з яким суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Відповідно ж до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що видами судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання на стадії ухвалення судом рішення суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України).
Крім цього, Законом України "Про виконавче провадження" передбачена процедура примусового виконання рішень.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу на те, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
У зв'язку з цим Верховний Суд зазначив, що наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання нового позову.
Відповідно до ст. 1291 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
З огляду на вищенаведене, у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення стягувач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження або КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Тож проаналізувавши суть вимог за позовною заявою від 23.03.2026 суд дійшов висновку про те, що такі вимоги фактично спрямовані на спонукання до виконання іншого судового рішення (рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №440/5273/20), яким відповідача зобов'язано призначити ОСОБА_1 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до абзацу 1 пункту "в" частини четвертої статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з 16.01.2020.
Відтак обраний позивачем спосіб захисту є одним із способів виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 у справі №440/5273/20.
Отже, спори у цих справах є тотожним, виникли між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання судового рішення.
За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушуються його права чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України, а не пред'являти новий адміністративний позов.
У зв'язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили, рішення або постанова суду, ухвала про закриття провадження в адміністративній справі.
Спір, який позивач намагається ініціювати, є тотожним спору у справі №440/5273/20, оскільки він виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
За вказаних обставин суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтею п. 2 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 від 23.03.2026 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Є.Б. Супрун