02 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1282/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши в порядку письмового провадження заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 липня 2018 року із застосуванням щомісячної індексації різниці відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 липня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. /а.с. 40-48/.
17 березня 2026 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 на "стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 суму індексації різниці грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 липня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у розмірі 15719,62 грн." /а.с. 52-55/.
В обґрунтування заяви державним виконавцем зазначено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25, що набрало законної сили, залишилося невиконаним в частині виплати коштів, виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні в органі державної виконавчої служби більше двох місяців, виплата індексації різниці грошового забезпечення за рішенням суду у розмірі 15719,62 грн., що виникла внаслідок перерахунку індексації, боржником не здійснена. Вказує, що враховуючи не виконання рішення суду по суті у визначений початковий спосіб, слід дійти висновку про зміну способу і порядку виконання рішення суду у даній справі на стягнення з відповідача визнаної ним же суми заборгованості перед позивачем. Застосування такого способу виконання є найбільш ефективним за наявності відомостей про суму боргу.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19 березня 2026 року призначено заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 до розгляду у судовому засіданні на 09:40 01 квітня 2026 року.
30 березня 2026 року до суду надійшли заперечення військової частини НОМЕР_1 на заяву державного виконавця /а.с. 89-92/, у яких боржником зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 військовою частиною НОМЕР_1 було розраховано суму, яка підлягає до виплати позивачу в розмірі 15720 грн., та в подальшому щомісяця направлялися основні заявки-розрахунки, починаючи з липня 2025 року. Остання основна заявка-розрахунок датована 06.03.2026 №263. В ході розгляду заяви та підготовки документів була виявлена помилка в розрахунку суми, яка підлягає до виплати позивачу. Так, згідно довідки-розрахунку від 27.03.2026 №821 підлягає до виплати сума в розмірі 19450,75 грн. Після надходження коштів на рахунок військової частини НОМЕР_1 рішення суду буде виконано у повному обсязі.
Державний виконавець, стягувач та боржник у судове засідання 01 квітня 2026 року не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Державний виконавець у заяві про зміну способу та порядку виконання судового рішення заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності. Боржник у запереченнях проти заяви заявив клопотання про розгляд заяви без участі представника військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Отже, в силу наведеної норми права фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на викладене вище, суд вирішив розглянути заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 за відсутності державного виконавця, стягувача та боржника в порядку письмового провадження.
Вирішуючи заяву головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі №560/523/19, від 1 лютого 2022 року у справі 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справа №140/279/21.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі по тексту - Закон № 1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 6 Закону №1404-VIII передбачено, що рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Згідно з частиною 3 статті 33 Закону №1404-VIII за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Приписами статті 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до приписів частин 1-3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
З матеріалів справи слідує, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25, що набрало законної сили, зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 липня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням висновків суду /а.с. 40-48/.
На виконання рішення суду Військовою частиною НОМЕР_1 нараховано суми індексації різниці грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 28 липня 2018 року відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 у загальній сумі 19450,75 грн., до виплати за вирахуванням суми військового збору, - 19450,75 грн., що підтверджується довідкою-розрахунком військової частини НОМЕР_1 про нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 №821 від 27 березня 2026 року /а.с. 93/.
Командиром військової частини НОМЕР_1 подано начальнику забезпечувального фінансового органу (відповідальному за бюджетну програму) відомчий код розпорядника коштів НОМЕР_2 основну заявку-розрахунок на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за напрямом грошового забезпечення А1815 на березень 2026 року /зворот а.с.94-100/.
З матеріалів справи вбачається, що виконання рішення суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.
При цьому, суд враховує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 стосується виплати позивачу, як військовослужбовцю недотриманого грошового забезпечення (індексації), тому положення частини 3 статті 378 КАС України до даних правовідносин не застосовуються.
Зважаючи на вищевикладене, заява головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 229, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у задоволенні заяви головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Івашка С.В. про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року у справі №440/1282/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.С. Сич