про повернення позовної заяви
30 березня 2026 рокум. ПолтаваСправа № 440/2475/26
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Костенко Г.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якій /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог/ просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 р., з 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р та застосування з 01.01.2025 р. та з 01.01.2026 понижуючих коефіцієнтів, при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 ;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022 р., з 01.03.2023 р., з 01.03.2024 р, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2025 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 N?1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" та без будь-якого обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат;
- зобов?язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року N? 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" та без будь-якого обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше проведених виплат.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення, шляхом надання до суду: доказів сплати судового збору в розмірі 6656,00 грн за наступними реквізитами: номер рахунку - UA 078999980313191206084016719, код за ЄДРПОУ - 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), призначення платежу : Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Полтавський окружний адміністративний суд або документів на підтвердження підстави звільнення заявника від сплати судового збору відповідно до закону.
23.03.2026 позивач надав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи. Інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а тому в силу статті 7 та 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" позивач звільняється від сплати судового збору.
Надаючи оцінку вказаному клопотанню, суд дійшов наступного висновку.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Абзацом 2 частини третьої статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн.
Зі змісту позовних вимог слідує, що позивачем заявлено п'ять вимог немайнового характеру: зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром з 01.03.2022, з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.01.2025 та з 01.01.2026 без застосування понижуючих коефіцієнтів.
Отже, сума судового збору за подання вказаного позову складає 6656,00 грн /0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 5/.
Позивачем до позовної заяви, а також на виконання вимог ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 не додано документа про сплату судового збору.
Позивач вважає, що звільнений від сплати судового збору.
До позову додано копію посвідчення серії НОМЕР_1 відповідно до якого позивач є інвалідом ІІІ групи та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.
Також позивачем надано Довідку МСЕК №0127780 відповідно до якої позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності; причина інвалідності - "травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби".
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Згідно з пунктом другим частини 2 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
При цьому, особи з інвалідністю ІІІ групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у встановленому порядку не прирівнюються до осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни.
Тобто, від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільняються особи з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, а не особи з інвалідністю 3 групи, які мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни третьої групи.
Аналогічний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 29.01.2025 по справі №340/5507/24.
Позивачем не надано суду доказів стосовно того, що саме він є особою з інвалідністю внаслідок Другої світової війни та членом сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, або є прирівняною до зазначених осіб у встановленому порядку особи.
Своєю чергою за змістом статті 5 Закону України "Про судовий збір" пільг щодо сплати судового збору для інвалідів 3 групи, ветеранів війни - інвалідів війни не встановлено.
Отже, положення пункту 8 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» не розповсюджуються на позивача.
Таким чином, з урахуванням зазначеного, відсутні підстави вважати, що позивач підлягає звільненню від сплати судового збору.
Станом на 30.03.2026 позивачем вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконано, оскільки ОСОБА_1 не надав належних доказів на підтвердження права на пільги щодо звільнення від сплати судового збору, а також не надав квитанції про сплату судового збору у розмірі 6656,00 грн, що свідчить про неусунення недоліків позовної заяви.
Оскільки позивач не усунув недоліків позовної заяви у встановлений строк відповідно до ухвали про залишення позовної заяви без руху від 09.03.2026, таку слід повернути позивачу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
А частиною п'ятою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України імперативно обумовлено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, суд приходить висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачеві.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою та доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Г.В. Костенко