01 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9874/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
І. Зміст і підстави позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської митниці, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 року №UА806070/2025/000004/2 прийняте Полтавською митницею;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025 року, прийняту Полтавською митницею.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняте рішення про коригування митної вартості товарів 01.07.2025 року №UА806070/2025/000004/2 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025 року є необґрунтованими та безпідставними, оскільки під час митного оформлення позивачем надано всі документи на підтвердження вартості товарів і обраного методу її визначення.
ІІ. Виклад позицій інших учасників справи.
11 серпня 2025 через "Електронний суд" відповідач надав до суду відзив на позов, у якому відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав його необґрунтованості та недоведеності. При цьому, представником відповідача зазначено, що заявлена до митного оформлення вартість заявлених до митного оформлення товарів не підтверджується поданими документами, а додаткових підтверджуючих доказів підприємством позивача до митного оформлення подано не було.
11 серпня 2025 через "Електронний суд" представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем був наданий великий та достатній пакет документів, що підтверджує операцію поставки та ціноутворення товару у межах такої операції, надані документи містили повну інформацію щодо ціни товару та не містили в собі розбіжностей.
18 серпня 2025 через "Електронний суд" представником відповідача надано заперечення на відповідь на на відповідь на відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 суд відкрив провадження у справі, призначив справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до положень статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
ОСОБА_1 , було придбано у нідерландської компанії JB Trading b.v. у м. Еде Королівство Нідерланди вантажний автомобіль DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 , транзитний номер: W-48EAE, що був у використанні, за 14 900,00 Євро. Факт придбання даного транспортного засобу підтверджується рахунком-фактурою (інвойсом) №25011586 від 19.06.2025 та квитанцією про отримання готівкових коштів в сумі 14 900,00 Євро від продавця - JB Trading b.v.
В подальшому придбаний автомобіль транспортувався з м. Еде (Королівство Нідерланди) до м. Кременчука (Полтавської області, Україна), що підтверджується експортною декларацією №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025 р. і 30.06.2025 заповнено декларацію митної вартості 25UA806070006394U8, яку подано до Полтавської митниці.
Транспортування придбаного вантажного автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер : W-48EAE здійснювалось власним ходом під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі нотаріально посвідченої Довіреності №1641 від 24.06.2025 року. Вартість транспортних витрат по доставці автомобіля м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27 000, 00 грн.
Щодо придбаного товару, то Декларантом при декларуванні придбаного вантажного автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , транзитний номер : W-48EAE було визначено митну вартість товару відповідно до статті 58 Митного кодексу України згідно до ціни, за яку його було придбано (метод визначення митної вартості № 1 (основний) - за ціною договору).
Разом із митною декларацією декларантом було надано Полтавській митниці наступні документи : (згідно до переліку та в послідовному порядку, наведеному в картці відмови № UA806070/2024/000038): рахунок-фактура (інвойс) №25011586 від 19.06.2025; автотранспортна накладна (CMR) №G250624091507 від 24/06/2025; статус особи, яка подає митну декларацію-2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18.09.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.06.2025; довідка про транспортні витрати б/н від 30.06.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №17/5342/988; Договір про надання послуг митного брокера №27 від 24.06.2025; висновок про походження товару 2018ED69852 від 18.09.2018; довіреність №1641 від 24.06.2025; копія митної декларації країни відправлення №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.024.002789-25 від 28.06.2025; паспорт гр. України, що дає право на перетин кордону України НОМЕР_4 від 07.08.2017; паспорт гр. України, що містить інформацію про місце постійного проживання на території України НОМЕР_5 від 06.03.2007; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товару № 25UA806070006394U8 від 30.06.2025. Крім перелічених документів Відповідачеві також було надано інформаційний лист б/н від 30.06.2025 р. від покупця товару з інформацією про вартість аналогічних товарів з сайтів продавця та фірм конкурентів.
Полтавською митницею 01.07.2025 року після вивчення наданих при розмитнені документів та додатково наданих документів брокером на запит митниці було прийнято рішення №UА806000/2025/000004/2 про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість Товару із визначенням вартості товару 20 470, 00 ЄВРО (курс Євро на час розмитнення - 48, 7823) на підставі раніше визнаній митній вартості відповідно до вартості ЕМД від 05.05.2025 № 25UA204140004247U2, що на думку Полтавської митниці має схожі характеристики, країну походження та час митного оформлення товарів.
Полтавською митницею в обґрунтування свого рішення №UА806000/2025/000004/2 від 01.07.2025 року про коригування митної вартості товарів зазначено, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують саме заявлену декларантом вартість транспортного засобу та відсутня калькуляція транспортних витрат.
З огляду на що Відповідач визначив митну вартість товару на підставі раніше визначеній митній вартості відповідно до рівня вартості ЕМД від 05.05.2025 № 25UA204140004247U2 - 20 470, 00 євро. У зв'язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного Полтавською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості від 01.07.2025 №UA806000/2025/000004/2. Відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA806070/2025/000038 від 01.07.2025.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Правовідносини, пов'язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини 1 статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідно до части 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі
додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частинами 5, 6 статті 53 МК України передбачено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до частини 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене частиною 5 статті 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме частини 3 статті 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Частиною 1 статті 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно з частиною 2 статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до статті 58 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Отже, з вищенаведених норм права вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як вбачається з доданих до митної декларації №25UA806070006394U8 від 30.06.2025 року документів, на підтвердження задекларованої митної вартості товару, вони не містять розбіжностей, в них відсутні ознаки підробки та вони містить всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар.
Вартість придбаного транспортного засобу DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 , 2018 року випуску склала 14 900,00 Євро, що підтверджено рахунком-фактурою (інвойсом) №25011586 від 19.06.2025 та квитанцією про отримання готівкових коштів в сумі 14 900,00 Євро від продавця - JB Trading b.v., виданої 24.06.2025 року покупцю. При митному оформленні були наданні митному органу свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 20.06.2025 з перекладом на українську мову (реєстраційний сертифікат), висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №17/5342/988, сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.024.002789-25 від 28.06.2025; документи покупця та водія, який здійснював транспортування придбаного транспортного засобу. Крім того, було надано витяги з офіційного сайту Продавця - JB Trading щодо вартості аналогічних та схожих транспортних засобів, які продаються даною нідерландською компанією, з яких видно, що ціна, сплачена покупцем ОСОБА_1 за транспортний засіб DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , 2018 року випуску, не є нижчою ринкової вартості аналогічних транспортних засобів.
Щодо зауважень Відповідача до квитанції про отримання грошових коштів готівкою за придбаний вантажний автомобіль DAF НОМЕР_6 (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN): : НОМЕР_1 , транзитний номер: W-48EAE, суд зазначає наступне :
Вказана квитанція від 24.06.2025 містить суму грошових коштів, отриманих нідерландською компанією - JB Trading b.v., підпис її керівника та посилання на номер інвойсу, а також ідентифікуючі дані придбаного транспортного засобу.
Твердження представника митниці щодо відсутності відтису печатки підприємства на підпису, а також самостійний переклад полів квитанції з нідерладської мови відповідачем та вказівки як саме слід заповнювати даний документ не є законними.
Суд зазначає, що є некоректним посилання Митниці на норми чинного законодавства України щодо порядку оформлення бухгалтерських документів чи документів, які засвідчують розрахункову операцію за фактом внесення коштів, до господарської операції, яка мала місце за межами митного кордону України із нерезидентом. Документи нерезидента оформлювалися відповідно до законодавства страни нерезидента.
Митний орган не навів жодної норми національного законодавства Королівства Нідерланди, які порушені при оформлені документу "Quittung" на суму 14 900 Євро від 24/06/2025 року, в тому числі не наведені дані про невідповідність такого рахунку обов'язковими вимогам законодавству країни, в якій здійснено його видачу декларанту.
Твердження ж представника Відповідача щодо можливості самостійного формування схожої квитанції через ресурс www.equittung.de жодним чином не спростовує дійсність наданої Позивачем квитанції, яка не є окремим та єдиним документом у цій справі, яка підтверджує вартість придбаного транспортного засобу. Слід зазначити, що на сьогоднішній день сучасні комп'ютерні технології досягли такого рівня, що й Рішення Полтавської митниці також може бути створено будь-якими іншими особами, однак це не означає, що кожне рішення державного органу слід ставити під сумнів лише з мотивів можливості його створення сторонніми особами, до того ж таке рішення супроводжується рядом додаткових документів, які вказують на органи, які його винесли. Те ж стосується і ситуації з придбаним ОСОБА_1 вантажним автомобілем DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 , транзитний номер: W-48EAE, оскільки декларантом на підтвердження вартості придбачного транспортного засобу було надано інші, передбачені у МКУ, документи.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, декларант позивача надав наявні у нього документи, які підтверджують митну вартість товару і обраний ним метод її визначення -основний, серед яких: рахунок-фактура (інвойс) №25011586 від 19.06.2025 (вказана сума придбачного автомобіля - 14 900,00 Євро); статус особи, яка подає митну декларацію-2; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2018 НОМЕР_7 від 18.09.2018; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_3 від 20.06.2025; довідка про транспортні витрати б/н від 30.06.2025; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №17/5342/988; Договір про надання послуг митного брокера №27 від 24.06.2025; висновок про походження товару 2018ED69852 від 18.09.2018; довіреність №1641 від 24.06.2025; копія митної декларації країни відправлення №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу UA.024.002789-25 від 28.06.2025; паспорт гр. України, що дає право на перетин кордону України НОМЕР_4 від 07.08.2017; паспорт гр. України, що містить інформацію про місце постійного проживання на території України НОМЕР_5 від 06.03.2007; паспорт гр. України КО596984 від 02.04.2005.
Слід зазначити, що для фізичної особи інвойс може бути достатнім для підтвердження вартості товару. В загальному випадку, інвойс є комерційним документом, що підтверджує вартість товару при міжнародній торгівлі. Окрім наданого інвойсу митному органу булана надана вищезгадана квитанція про отримання саме готівки від покупця та митна декларація країни відправлення №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025.
Щодо зауважень Відповідача про неподання даної квитанції про оплату готівкою JB Trading b.v. та розписки від водія ОСОБА_2 за 07.07.2025 щодо отримання ним грошових коштів в сумі 34 000, 00 грн. за надані транспортно-експедиторські послуги, які не були надані Відповідачу при митному оформленні, то суд вважає, що дані документи не мають вирішального значення для правильного митного оформлення та не впливають на визначення митних платежів.
Суд звертає увагу, що право позивача довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не є обмеженим поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю. Право надавати заперечення щодо висновків митного органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається декларанту як під час митного контролю, так і на усіх стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.
Положення статей 9, 77, 80 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.
Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення митного контролю.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.07.2019 року по справі №809/872/17 виснував, що : відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Згідно з положеннями статті 57 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59, 60 Митного кодексу України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьмортранс" до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрос-Нова", про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Надані декларантом в інтересах ОСОБА_1 вищезазначені документи не містять розбіжностей щодо вартості та вказують, що їх дані піддаються обчисленню.
Щодо невідповідності, на думку Відповідача, наданих документів на перевезення товару, суд зазначає наступне:
ОСОБА_1 надав нотаріально посвідчену Довіреність №1641 від 24.06.2025 року, згідно до якої уповноважив гр. України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , бути представником ОСОБА_1 в будь-яких державних, громадських та інших підприємствах, в тому числі митницях з усіх без винятку питань, пов'язаних з придбанням на його ім'я транспортного засобу, автомобіля та/або вантажу, його митного оформлення (розмитнення), виконання комплексу транспортно-експедиторських щодо належного йому транспортного засобу та інше. Згідно до посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_8 від 01.05.2024, останній має право на керування транспортними засобами категорій А, В1, В, С1, С, D, BE, C1E, CE.
На підставі вказаної довіреності гр. ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 транспортно-експедиторські послуги, що підтверджується копією паспорту гр. України, що дає право на перетин кордону України НОМЕР_4 від 07.08.2017, а також копією митної декларації країни відправлення №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025 (CMR). Крім того, гр. ОСОБА_2 було складено та надано довідку про транспортні витрати б/н від 30.06.2025, відповідно до якої останній здійснив доставку автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) та
транспортні витрати склали 27 000, 00 грн.
Оплата Позивачем за транспортно-експедиторські послуги, надані гр. ОСОБА_2 , підтверджується розпискою від 30.06.2025 р., написаною власноручно ОСОБА_2 .
За приписами пунктів 5-7 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів.
Слід зазначити, що законодавець у частині десятій статті 58 МК України чітко визначає умову, за якої до митної вартості товарів необхідно додавати витрати, понесені на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України, та витрати на страхування цих товарів. Такою умовою є не включення таких витрат до ціни товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, транспортні витрати позивача по доставці придбаного автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27000,00 грн. до кордону України.
Означені транспортні витрати були включені до митної вартості товару при поданні митної декларації №25UA806070006394U8 від 30.06.2025.
Отже, транспортні витрати позивача по доставці (транспортуванню) автомобіля DAF XF 480 FT (сідловий тягач), ідентифікаційний номер кузова (VIN) : НОМЕР_1 від м. Еде (Нідерланди) до пункту пропуску Рава-Руська-Хребене (Україна) склали 27000, 00 грн. до кордону України, що також підтверджується довідкою про транспортні витрати від 30.06.2025, складеної та виданої водієм ОСОБА_2 , який здійснював транспортування вказаного автомобіля на підставі нотаріально посвідченої Довіреності №1641 від 24.06.2025 року.
Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що "...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...".
Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, позивачем до митного оформлення та до суду довідку про транспортні витрати від 30.06.2025, складену та видану водієм ОСОБА_2 , який здійснював транспортування вказаного автомобіля на підставі нотаріально посвідченої Довіреності №1641 від 24.06.2025 року, яка в сукупності з CMR №25NL6Q6B9SJHNTRDA3 від 19.06.2025 та копією паспорту гр. України ОСОБА_2 , що дає право на перетин кордону України FH321794 від 07.08.2017, цілком доводять розмір витрат на перевезення до кордону України вантажу. Як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів. Крім того, суд зазначаєу, що приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого товару ОСОБА_1 за резервним методом, митний орган використовував один єдиний ЕМД від 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2 - 20 470, 00 євро, що визнаний митним органом. При цьому, невідомо чи є Товар, розмитнений за вказаною митним органом ЕМД, схожим на товар, що розмитнювався Позивачем, оскільки зазвичай Відповідач порівнює зовсім різні Товари, не звертаючи увагу на абсолютно різні технічні дані Товарів.
Більш того, порівнювати ціну транспортних засобів, бувших у використанні, нехай і схожих за технічними характеристиками, є недоречним, оскільки умови експлуатації та зберігання, і як наслідок їх зношеність, можуть бути геть різними, що й впливає на ціну товару.
За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 14.07.2020 року у справі №809/1734/16, від 10.06.2021 року у справі №815/6854/17, від 21.10.2021 року №420/4820/19) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, митним органом жодним чином не було повідомлено про ідентичність за своїми фізичними характеристиками товару за ЕМД від 05.05.2025 №25UA2041440004247U2 та товару задекларованого Позивачем згідно митної декларації №25UA806070006394U8 від 30.06.2025 року.
Крім того, що визначення митної вартості Відповідачем за резервним методом, суд зазначає наступне.
Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних
товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між митним органом та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.
Для визначення митної вартості за резервним методом при винесенні рішення про коригування митної вартості від 01.07.2025 №UА806070/2025/000004/2 використано рівень митної вартості на раніше визначеній митній вартості схожого товару, митне оформлення якого вже здійснено, визначений відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості товарів.
Суд зазначає, що по перше, наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16.
Так, відповідач в обґрунтування прийнятих ним рішень вказує на ввезення аналогічного товару, утім, розрахунок митної вартості у вказаних випадках та у межах спірних правовідносин не може бути тотожним.
Відповідно до висновків Верховного Суду наявність в базі даних ЄАІС ДФС інформації про те, що товар, який задекларовано та ввезено в Україну за іншою вартістю, ніж задекларовано позивачем, за відсутністю інших, визначених законом підстав, не може бути підставою для коригування митної вартості товару, ввезеного позивачем, оскільки з бази даних не вбачається умови договору, між ким він укладався, при цьому безліч обставин можуть впливати на ціну товару (його характеристика, виробник, умови і обсяги поставки, наявність знижок), адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі автономної волі і свободи договору (постанови Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 814/2659/16, від 21.08.2018 по справі № 804/7845/17, від 07.12.2018 по справі №809/4367/15).
Окрім цього, відповідно до п.2.1. Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Однак, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що є порушенням ч.2 ст.55 МК України.
Зазначена позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.01.2020 року у справі №813/5405/15, від 31.01.2020 року у справі №804/7761/16.
За приписами ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише, що у зв'язку з технічними причинами графа 33 рішення про коригування митної вартості направляється окремим повідомленням. В той же час, додаткове повідомлення містить посилання на ряд статей МК України та посилання одного єдиного ЕМД від 05.05.2025 № 25UA2041440004247U2, на підставі інформації з якого митним органом здійснено коригування митної вартості. При цьому, як наведено вище у позовній заяві з посиланням на практику ВС КАС таке посилання не може бути прийнято судом в якості належного доказу, що не дає підстав вважати оскаржуване рішення обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.
Згідно до проведеного коригування митної вартості у декларації від 01.07.2025 №25UA806070006446U0 ОСОБА_1 було доплачено митних платежів на загальну суму 78 671, 93 грн.
Отже, ціною позову у цій справі є різниця між сумами мита та ПДВ до та після коригування митної вартості товару, тобто різниця показників митної вартості товару, визначених митним органом та декларантом ОСОБА_1 , що складає суму 78 671, 93 грн.
Беручи до уваги все вище викладене, суд зазначає, що резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Наведене не дає підстав вважати спірне рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтованим та мотивованим у контексті частини 2 статті 55 МК України, а отже воно підлягає скасуванню.
Надалі, частиною 1 статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами 2, 3 статті 256 МК України у рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.
Підставою для оформлення митним органом картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806070/2025/000038 від 01.07.2025 року стало коригування Полтавською митницею митних вартостей товару, заявленого декларантом у митній декларації №25UA806070006394U8.
Зважаючи на те, що рішення про коригування митної вартості товарів №UА806070/2025/000004/2 від 01.07.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню, тож сформована на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА806070/2025/000038 є також протиправною, а тому підлягає скасуванню.
Суд також ураховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
VI. Висновки суду.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.
VII. Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору загальному розмірі 6056,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_9 ) до Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 01.07.2025 року №UА806070/2025/000004/2 прийняте Полтавською митницею.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA806070/2025/000038 від 01.07.2025 року, прийняту Полтавською митницею.
Стягнути за рахунок її бюджетних асигнувань Полтавської митниці (вул. Анатолія Кукоби, буд. 28, м. Полтава, Полтавська область, 36022, код ЄДРПОУ 43997576) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_9 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 6056,00 грн. (шість тисяч п'ятдесят шість гривень) .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Головуючий суддя Г.В. Костенко