31 березня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/113/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на поданий до стройової частини рапорт від 13.11.2024 року в частині виготовлення довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення виплати грошової компенсації у разі звільнення з військової служби за речове майно, яке не було отримане під час проходження військової служби, в 14-денний строк з дня подання (реєстрації) рапорту ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не виготовлення довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) під час звільнення з військової служби відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.03.2016 №178;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) щодо не проведення виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 20.12.2024 року ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) під час звільнення з військової служби;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) здійснити виготовлення довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за нормами забезпечення на дату звільнення з військової служби виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року відповідно до пункту 5 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року N178 та здійснити виплату грошової компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 20.12.2024 року ОСОБА_1 у зв'язку з звільненням з військової служби.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 №379 від 20.12.2024 був звільнений з військової служби. Вказує, що при звільненні з військової служби усупереч вимогам законодавства України відповідачем не виготовлено довідку про вартість речового майна та не виплачено позивачу компенсацію за неотримане речове майно, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
До суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому представник відповідача просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що з метою реалізації рапорту позивача щодо виплати компенсації за неотримане речове майно, ІНФОРМАЦІЯ_4 20.12.2025 року за вих. №4636 направлено лист до органу, де відділ знаходиться на речовому забезпеченні - ІНФОРМАЦІЯ_5 стосовно видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі. На зазначене звернення від ІНФОРМАЦІЯ_6 23.12.2024 року за вих. № 7046 надійшла відповідь з зазначенням про те, що компенсація недоотриманого речового майна мобілізованим військовослужбовцям не нараховується та не виплачується. Як на підставу прийняття такого рішення послалися на пункт 29 розділу V Інструкції №232, якою визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються. На майно, яке вибуває зі звільненими, виписується атестат. Предмети речового майна переходять у їх власність.
З урахуванням наведеного, зважаючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 знаходиться на речовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_7 , і саме останні наділені повноваженнями щодо видачі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, звернення до суду з таким позовом саме до ІНФОРМАЦІЯ_8 є безпідставною.
Крім того вважає, що згідно пункту 29 розділу V Інструкції №232, позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби, не видаються, а відтак і при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей, а відтак відсутнє право як для виготовлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі так і щодо виплати відповідної грошової компенсації за неотримане майно, тому позовні вимоги позивача в цій частині до ІНФОРМАЦІЯ_8 є такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства
До суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій зазначено, що при звільненні з військової служби військовослужбовець набуває право на грошову компенсацію за неотримане під час служби речове майно. Однак, Відповідач на момент звільнення зі служби позивача компенсацію йому не виплатив та довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, не надав.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 березня 2026 року залучено до участі у справі співвідповідача - ІНФОРМАЦІЯ_9 .
24 березня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог, в обгрунтування зазначає, що позивачу, як військовослужбовцю військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період при звільненні речі, які ним не були отримані з будь-яких причин за період служби не видаються, тобто при звільненні в нього не виникає право на отримання таких речей.
Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 з 30.03.2022 по 20.12.2024.
Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №379 від 20.12.2024 головного сержанта ОСОБА_1 , начальника служби-начальника медичного пункту ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) №47-Рс від 20.12.2024 з військової служби у запас за підпунктом «б» за станом здоров'я за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 . З 20.12.2024 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
13.11.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 рапорт з проханням надати довідку про вартість речового майна та здійснити грошову компенсацію за речове майно.
ІНФОРМАЦІЯ_1 20.12.2024 вказаний рапорт направив до розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_2 за вих № 4636 від 20.12.2024.
Листом ІНФОРМАЦІЯ_9 від 23.12.2024 № 6/1123 відмовив у видачі довідки про вартість речового майна, повідомивши, що він не має права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
Зазначаючи, що відповідачем протиправно не виготовлено довідку про речове майно та не виплачено позивачу компенсацію за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Частина шоста вказаної статті Закону №2232-XII визначає види військової служби, до якої, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.
У відповідності до частини 3 статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті першої Закону №2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою та другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частина 1 статті 9-1 Закону №2011-ХІІ продовольче забезпечення військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов'язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 № 178 (далі по тексту - Порядок №178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 (далі - Інструкція №232, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно.
При звільнені позивача грошова компенсація за неотримане речове майно йому не виплачувалась, позивач направив до відповідача заяву про надання йому довідки про вартість речового майна для виплати йому компенсації за неотримане речове майно за час проходження служби у ІНФОРМАЦІЯ_3 , однак відповідач відмовив у наданні довідки посилаючись на те, що позивач не має права на таку компенсацію.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової компенсації за не отримане ним речове майно при звільненні.
Доводи відповідача щодо відсутності у позивача права на грошову компенсацію за не отримане речове майно, оскільки останнє не видавалося, з посиланням на пункт 29 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), суд вважає помилковими.
Відповідно до пункту першого Інструкції №232, ця Інструкція визначає завдання, організацію та порядок речового забезпечення військовослужбовців, які проходять військову службу в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини), курсантів, військовозобов'язаних, призваних на навчальні та спеціальні збори, резервістів, мобілізованих, студентів цивільних навчальних закладів, які направляються на навчальні збори (далі - військовослужбовці), в той час, як Порядком №178 визначається саме механізм виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №232, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.
Тобто, пункт 29 розділу V Інструкції №232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають у відповідності до Закону № 2011-ХІІ.
Враховуючи встановлені судом обставини та норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, що полягає у не нарахуванні та невиплаті позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
За наведених обставин з метою належного та ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне, з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України, визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна за період проходження ним служби, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна за період проходження ним служби, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року, а також визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно та зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за все неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
Також, суд зазначає, що позовна вимога про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду по суті та ненадання відповіді ОСОБА_1 на поданий до стройової частини рапорт від 13.11.2024 року в частині виготовлення довідки про вартість неотриманого речового майна та здійснення виплати грошової компенсації у разі звільнення з військової служби за речове майно, яке не було отримане під час проходження військової служби, в 14-денний строк з дня подання (реєстрації) рапорту не є належним способом захистом порушених прав позивача, а отже, невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16, від 15 серпня 2019 року справа №1340/4630/18, від 27 квітня 2020 року у справі №826/17354/17.
Таким чином у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.
Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄРДПОУ НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо відмови у підготовці та видачі ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна за період проходження ним служби, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_9 підготувати та видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна за період проходження ним служби, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за все неотримане речове майно, на яке він набув право під час проходження військової служби.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С.С. Бойко