Справа № 420/34617/25
31 березня 2026 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув у письмовому провадженні в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2016 по 11.09.2025 (включно);
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2016 по 04.05.2017 (включно), але не більше як за шість місяців.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 05.01.2015 по 28.10.2016 проходив військову службу на посаді начальника регіонального центру оперативно-технічних засобів (з м.д. м. Одеса) ІНФОРМАЦІЯ_3 . 07.11.2019 наказом Голови Державної прикордонної служби України № 1123-OC ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». 11 вересня 2025 року на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 420/27785/24, залишеного без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2025 року, було здійснено виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 26 640,72 грн. Враховуючи викладене, позивач вважає, що має право на отримання середнього за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2016 по 11.09.2025 (включно), але не більше як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Від представника відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким, ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) не звільняло та не виключало із списків особового складу Позивача, а відповідно Позивач був переведений для подальшого проходження військової служби на посаду заступника начальника регіонального управління (з оперативно-розшукової роботи) начальник оперативно-розшукового відділу ІНФОРМАЦІЯ_4 . На думку відповідача, спору про розміри належних звільненому працівникові сум згідно статті 117 КЗпП України та згідно пункту 293 Положення № 1115/2009 між Позивачем та Відповідачем не виникало і не могло виникнути. Оскільки Відповідач не звільняв Позивача з військової служби та не виключав його із списків особового складу регіонального управління.
Від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій останній наполягає на наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Під час розгляду справи № 420/27785/24 Одеським окружним адміністративним судом було встановлено наступні обставини:
- позивач - ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України;
- в період з 01.12.2015 року по 03.11.2016 року позивач перебував на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується архівною відомістю № 475 на ім'я ОСОБА_1 ;
- в період з 04.11.2016 року по липень 2018 року включно позивач перебував на грошовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується особистими картками грошового забезпечення та архівними відомостями за 2016, 2017, 2018 роки на ім'я ОСОБА_1 ;
- наказом начальника регіонального управління Морської охорони від 31.07.2018 року № 17-ос позивача було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України;
- згідно архівної відомості за 2018 рік на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що позивач перебував на грошовому забезпеченні в Регіонального управління Морської охорони Державної прикордонної служби України з серпня 2018 року;
- постановою КМ України від 26 червня 2019 року “Про утворення територіального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України» було утворено як юридичну особу публічного права ІНФОРМАЦІЯ_6 (в/ч НОМЕР_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_4 );
- 03.09.2019 року позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_2 ) Державної прикордонної служби України від 03.09.2019 року № 193-ос;
- наказом начальника Регіонального управління Морської охорони від 04.09.2019 року № 2-ос позивача було зараховано у списки особового складу та на всі види забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 (військової частини НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби;
- 07.11.2019 року наказом Голови Державної прикордонної служби України № 1123-OC ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
- 05.12.2019 року позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби від 05.12.2019 року № 88-ос.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року по справі № 420/27785/24, яке набрало законної сили 04.08.2025 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.11.2016 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 03.11.2016 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 04.11.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 04.11.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Зобов'язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4310 (чотири тисячі триста десять) грн 63 коп в місяць за період з 01.03.2018 року по 31.07.2018 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
Визнано протиправною бездіяльність Регіонального управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 року по 05.12.2019 року індексації грошового забезпечення відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078.
Зобов'язано Регіональне управління морської охорони Адміністрації Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4310 (чотири тисячі триста десять) грн 63 коп в місяць за період з 01.08.2018 року по 05.12.2019 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород поліцейськими та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, та особами рядового i начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
11 вересня 2025 року, на виконання зазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 червня 2025 року у справі № 420/27785/24, було здійснено виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 26 640,72 грн.
Позивач вважає, що має право на виплату йому середнього грошового забезпечення за час затримки виплати ІНФОРМАЦІЯ_2 індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 04.11.2016 по 11.09.2025 (включно).
Згідно з ч. 2 ст. ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст.2 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу» закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009 (далі Положення № 1115/2009), особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Згідно з частиною першою статті 47 Кодексу законів про працю України (далі- КЗпП України) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення провести з ним розрахунок у строки, зазначені статтею 116 цього Кодексу.
Так, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України (в редакції чинній на момент звільнення позивача), при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно ч. 2 ст. 117 КЗпП України (в редакції чинній на момент звернення до суду), при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Так, на момент звільнення з військової служби на підставі наказу Голови Державної прикордонної служби України № 1123-OC від 07.11.2019 року, ОСОБА_1 проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_3 ) Адміністрації Державної прикордонної служби, зі списків особового складу якого був виключений згідно з наказом від 05.12.2019 року № 88-ос
При цьому, у період з 01.12.2015 року по 03.11.2016 року позивач проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке й було зобов'язано на підставі рішення суду у справі № 420/27785/24 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.
У межах цієї справи, позивач звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а також зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі частини першої статті 116, частина першої статті 117 КЗпП України.
З урахуванням того, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику при звільненні всіх належних сум, на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби, допускається поширення норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними.
У цьому контексті суд зауважує, що приписи частини першої статті 47, частини першої статті 116, частини першої статті 117 КЗпП України установлюють загальне правило, згідно з яким у випадку звільнення працівника власник або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити йому всі належні суми у день звільнення, а якщо в указаний строк цього не було зроблено з вини власника або уповноваженого ним органу, то підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь затримки до дня фактичного розрахунку.
Межі дії диспозиції частини першої статті 117 КЗпП України визначені її гіпотезою, яка указує на умови, за наявності яких вступає в дію правило про виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.
Обставини, з настанням яких необхідно здійснювати це правило, пов'язані з фактами звільнення працівника та невиплатою йому з вини власника або уповноваженого ним органу належних сум у день звільнення.
Ці обставини не зазнали змін внаслідок унесення змін до статей 116, 117 КЗпП України Законом України від 1 липня 2022 року №2352-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин».
Тобто, законодавцем визначений механізм відповідно до якого здійснення остаточного розрахунку звільненої з військової служби особи за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням, повинен здійснювати орган Держприкордонслужби, який виключив особу із списків особового складу органу Держприкордонслужби.
Фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що станом на 03.11.2016 року ОСОБА_1 не звільнявся з військової служби, а був переведений з ІНФОРМАЦІЯ_1 до іншого органу Держприкордонслужби для подальшого її проходження і відповідач не мав статусу власника або уповноваженого ним органу для проведення розрахунку в день звільнення позивача з військової служби.
Більш того, позивач станом на 04.11.2016 року, дата з якою ОСОБА_1 пов'язує початок відлік строку затримки розрахунку при звільненні, не був звільнений зі служби та продовжував проходити службу у органах Держприкордонслужби до 05.12.2019 року.
Отже, фактичні обставини цієї справи не відповідають гіпотезі частини першої статті 117 КЗпП України, а відтак ця норма не може бути застосована до спірних правовідносин. Поширення дії вказаної норми на випадок, який має місце у цій справі, протирічило б її змісту, сфері її дії й меті запровадження.
З огляду на ці обставини й міркування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для виплати ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 середнього заробітку, передбаченого частиною першою статті 117 КЗпП України.
Аналогічних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року (справа № 520/1897/22), і такі висновки відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд робить висновок про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 192-228, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Відповідно до ст.255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч.1 ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 31 березня 2026 року.
Суддя Н.В. Бжассо
.