справа № 380/24381/25
02 квітня 2026 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) (далі за текстом позивач, ОСОБА_1 ) до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» (код ЄДРПОУ 08734210, місцезнаходження: 79068, м.Львів, вул. Замарстинівська, 233) (далі за текстом відповідач, ДУ «ТМО МВС України по Львівській області), в якій позивач просив суд:
- визнати протиправними дії військово-лікарської комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» в результаті яких була видана довідка №131 від 27.10.2025 року;
- скасувати довідку ВЛК №131 від 27.10.2025 року як таку, що прийнята з порушенням закону та не відповідає фактичним обставинам;
- зобов'язати Державну установу «Територіальне медичне об'єднання міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» медичну військово-лікарську комісію провести повторний огляд із дотриманням вимог законодавства.
За результатом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Львівського окружного адміністративного суду Москалю Р.М.
Ухвалою від 17.12.2025 року суддя Москаль Р.М. відкрив провадження у справі та вирішив розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою від 10.02.2026 суд, під головуванням судді Москаля Р.М., залучив Медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» до участі у справі як другого відповідача (співвідповідача).
У зв'язку зі призначенням судді Москаля Р.М. на посаду судді іншого суду справу передано на повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.02.2026 року справу №380/24381/25 передано на розгляд судді Мричко Н.І.
Ухвалою від 11.09.2024 суд прийняв справу до провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі направлення ДУ «Табір для військовополонених «Захід 1» позивач проходив медичний огляд військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області». За результатами огляду видана довідка ВЛК №131 у якій зазначено, що захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, визнано позивача придатним до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації).
Позивач вважає висновок військово-лікарської комісії необ'єктивним, неповним та незаконним, оскільки такий не відповідає його реальному стану здоров'я. Зазначає, що в довідці зазначені захворювання, які згідно з Переліком хвороб МВС України (наказ МВС №285, Постанова №402 таблиці захворювань) несумісні з придатністю до служби. ВЛК не провела повне обстеження, передбачене законодавством; не врахувала фактичні медичні показники та не мотивувала чому тяжкі неврологічні та серцево-судинні порушення не стали підставою для іншої категорії придатності; рішення ВЛК суперечить постанові КМУ №402, наказу МВС України №285, медичним рекомендаціям; комісія проігнорувала наслідки перенесеного інсульту, у всіх медичних документах наявні дані про підвищений АТ, стійкі головні болі, запаморочення, слабкість, нудота, задишка, затерпання пальців рук, загальна слабкість, погіршення пам'яті та уваги, оніміння та зниження чутливості та сили в лівій руці і нозі, періодичні проблеми зі сном та концентрацією руху.
Позивач вважає, що усі його симптоми прямо підпадають під статті Розкладу хвороб, які визначають обмежену придатність або непридатність до служби. На думку позивача, висновок «придатний» суперечить його фактичному стану здоров'я та Розкладу хвороб. Посилання Військово-лікарської комісії на статті 41г,39б,12в графи VI не відображають реального стану позивача. Вважає, що за характером захворювань та симптомів йому має відповідати графа ІІ-ІІІ, тобто обмежено придатним або непридатним.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, суть якого зводиться до такого. ОСОБА_1 проходив медичний огляд військово-лікарською комісією ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» на підставі направлення Державної установи «Табір для військовополонених «Захід 1» від 02.10.2025 №5/1301 для визначення придатності до подальшої служби старшого прапорщика внутрішньої служби на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації державної установи «Табір для тримання військовополонених Захід 1» у зв'язку із звільненням, по графі 4.
Медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» здійснила медичний огляд. Зазначає, що медичний огляд позивача проводився відповідно до вимог Наказу Міністерства юстиції України № 3407/5/709 від 27.09.2021 (у редакції наказу № 2725/5/681 від 07.10.2025) «Про затвердження Порядку проведення медичного огляду кандидатів на службу та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України».
Відповідно до експертної оцінки лікарями медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на підставі статті 41б, 39б, 12в графи IV встановлено, що позивач придатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації.
Просить суд врахувати, що медичний огляд позивача під час проходження медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» проводився у відповідності до вимог спеціального Наказу Міністерства юстиції України № 3407/5/709 від 27.09.2021 (у редакції наказу № 2725/5/681 від 07.10.2025) «Про затвердження Порядку проведення медичного огляду кандидатів на службу та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України» (далі Наказ МЮУ/МВСУ від 27.09.2021 №3407/5/709), а не наказу № 285, наказу № 402, як помилково вважає позивач.
Під час медичного огляду Медичною (військово-лікарською) комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач у період з 14.10.2025 по 27.10.2025 проходив стаціонарне обстеження, що підтверджено Актом дослідження стану здоров'я. Такі обставини свідчать про проведення повного, всебічного та об'єктивного медичного огляду позивача.
Доводи позивача про те, що медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» не врахувала фактичні медичні показники та не мотивувала прийняте рішення, є безпідставними, оскільки під час проведення медичного огляду було враховано надану медичну документацію, результати обстежень та фактичний стан здоров'я позивача, а довідка медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» прийнята відповідно до вимог Наказу МЮУ/МВСУ від 27.09.2021 №3407/5/709. При цьому, звертає увагу, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу, який би спростовував висновки медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області».
Просить суд врахувати, що Наказ МЮУ/МВСУ від 27.09.2021 №3407/5/709 не передбачає такої категорії «обмежено придатний». А враховуючи надані медичні документи і службову характеристику позивача, він не підпадає під категорію непридатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України (графа IV) на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охороні зв'язку та інформатизації.
Додатково звернув увагу, що процедура військово-лікарської експертизи чітко регламентована, а визначення формулювань щодо причинного зв'язку належить до дискреційних повноважень ВЛК. На думку відповідача, позивач не надав доказів порушення відповідачем процедури прийняття оскаржуваного рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України у Львівській області».
З урахуванням викладеного просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Частиною п'ятою статті 262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні сторони у справі не звертались.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до направлення Державної установи «Табір для тримання військовополонених Захід 1» від 02.10.2025 №5/1301, ОСОБА_1 з метою встановлення придатності до подальшої служби на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв'язку та інформатизації Державної Установи «Табір для тримання військовополонених Захід 1», у зв'язку із звільненням, по графі 4 (наказ МУЮ, МВСУ від 27.09.2021 №3407/5/709) скерований для проходження військово-лікарської комісії (надалі ВЛК).
Згідно з довідкою №131 медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України у Львівській області» 27.11.2025. На основі статті 41б; 39б; 12в графи ІV Переліку захворювань, що перешкоджають проходження в ДКВС України, пункту - Таблиці вимог до індивідуальних психофізіологічних особливостей (наказ МЮ України/МВС України від 27.09.2021 №3407/5/709, зі змінами) ОСОБА_1 придатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони зв'язку та інформатизації.
Вважаючи рішення медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», оформлене довідкою №131 в частині визнання його придатним до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначені Законом України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі за текстом Закон №2713-IV).
Відповідно до частини першої статті 14 Закону №2713-IV визначено, що до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі - особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - працівники кримінально-виконавчої служби).
Служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону (абзац 1 частина друга статті 14 Закону №2713-IV).
Механізм проведення медичного огляду кандидатів на службу та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України (далі - ДКВС України) у медичних (військово-лікарських) комісіях (далі - ВЛК) Міністерства внутрішніх справ України (МВС) визначає Порядок проведення медичного огляду кандидатів на службу та осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України у закладах охорони здоров'я Міністерства внутрішніх справ України, затверджений наказом Міністерства юстиції України, Міністерства внутрішніх справ України від 27.09.2021 № 3407/5/709 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.09.2021 за № 1263/36885 (далі за текстом Порядок №3407/5/709).
За приписами пункту 2 розділу І Порядку №3407/5/709 направленню для проходження медичної експертизи у закладах охорони здоров'я МВС з метою визначення придатності до служби в ДКВС України та причинного зв'язку захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва) підлягають, зокрема, особи рядового і начальницького складу, які часто та довготривало хворіють або в них виявлені хронічні захворювання з вираженими функціональними порушеннями, несприятливим прогнозом.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІ Порядку №3407/5/709 якщо особи рядового й начальницького складу ДКВС України впродовж року більше 4-х місяців не можуть приступити до виконання своїх службових обов'язків через захворювання (травми, поранення), часто та довготривало хворіють, вони зобов'язані за направленням підрозділу по роботі з персоналом пройти медичну експертизу для визначення придатності до подальшого проходження служби в ДКВС України.
До осіб, що часто та довготривало хворіють, належать ті особи, у яких за останні 12 місяців було 4 та більше випадків захворювань і 40 днів непрацездатності за однорідними захворюваннями або 6 і більше випадків захворювань та 60 і більше днів непрацездатності за неоднорідними захворюваннями.
Як видно з направлення на медичний огляд для проведення медичної експертизи від 02.10.2025 кількість днів звільнення ОСОБА_1 від служби через тимчасову непрацездатність за останні 12 місяців 64 дні.
Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку №3407/5/709 Постанова (додаток 8) щодо придатності (непридатності) особи до служби в ДКВС України, яка приймається за результатами медичного огляду, заноситься до Акта медичного огляду, Книги обліку документації ВЛК (додаток 9) і оформлюється Довідкою (додаток 10) або Свідоцтвом про хворобу (додаток 11).
Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №3407/5/709, зокрема, передбачено, що формулювання постанов ВЛК за ступенем придатності осіб:
щодо осіб рядового і начальницького складу приймаються такі постанови:
«Придатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді (вказати назву посади)»;
«Придатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, непридатний до служби на посаді (вказати назву посади);
«Непридатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України».
У воєнний час щодо осіб рядового і начальницького складу може прийматися постанова із таким формулюванням:
«Непридатний до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України з повторним медичним оглядом через _____ місяців» (із зазначенням строку).
За результатами проведеного медичного огляду в медичній (військово-лікарській) комісії ДУ «ТМО МВС України по Львівській області», комісія визнала ОСОБА_1 придатним до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді молодшого інспектора (техніка з обслуговування інженерно-технічних засобів охорони) відділу інженерно-технічних засобів охорони зв'язку та інформатизації, що оформлено довідкою медичної (військово-лікарської) комісії від №131 від 27.11.2025.
За приписами пункту 3 розділу ІІ Порядку №3407/5/709 у разі незгоди особи, яка проходила медичний огляд, із постановою ВЛК вона може оскаржити її у Центральній медичній (військово-лікарській) комісії МВС, яка визначає за необхідності порядок додаткового обстеження та повторної медичної експертизи.
Суд зазначає, що при наявності сумніву щодо правильності висновку медичної (військово-лікарської) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач мав право оскаржити таку Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС.
В той же час доказів звернення позивача до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії МВС з питання перегляду висновку медичної (військово-лікарської) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» матеріали справи не містять.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив: «… що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі». Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Отже, суд наголошує, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Отож, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Переліку захворювань і фізичних вад, що перешкоджають проходженню служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, виходить за межі судового розгляду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі №810/5009/18 та в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Порядок проведення медичної експертизи особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчій служби України (у тому числі колишніх) визначений положеннями розділу V Порядку №3407/5/709.
Пунктами 1 і 2 розділу V Порядку №3407/5/709 передбачено, що медична експертиза особам рядового і начальницького складу ДКВС України здійснюється в порядку та з урахуванням вимог, зазначених у розділі II цього Порядку. Разом з направленням на медичний огляд підрозділ по роботі з персоналом надає ВЛК службову характеристику особи рядового і начальницького складу ДКВС України, в якій зазначається інформація про випадки звільнення від службових обов'язків у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Постанова ВЛК про ступінь придатності для подальшого проходження служби в ДКВС України осіб рядового і начальницького складу ДКВС України приймається за графами Переліку захворювань відповідно до посад, на які вони призначаються (п.7 розділу V Порядку №3407/5/709).
Згідно з пунктом 8 розділу V Порядку №3407/5/709 у випадку, коли в особи рядового і начальницького складу ДКВС України при переміщенні по службі діагностується патологія, що підпадає під дію статті Переліку захворювань, яка передбачає непридатність для подальшого проходження служби в ДКВС України на зазначеній посаді, то за узгодженням з підрозділом по роботі з персоналом розглядається питання щодо її придатності до подальшого проходження служби в ДКВС України на посадах, умови служби яких найбільше відповідають стану здоров'я особи на цей час, враховуючи вік, тривалість служби та фактичну спроможність виконувати відповідні службові обов'язки.
Пунктом 1 розділу VІ Порядку №3407/5/709, зокрема, передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, травми (поранення, контузії, каліцтва) особам рядового і начальницького складу ДКВС України (у тому числі колишнім) приймаються з такими формулюваннями: «Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в ДКВС України» - якщо захворювання діагностовано в період проходження служби в ДКВС України або до служби, а в період служби досягло розвитку, що призвело до прийняття рішення про непридатність для подальшого проходження служби в ДКВС України.
У відповідності до приписів пункту 1 розділу VІІ Порядку №3407/5/709 постанови ВЛК, прийняті за результатами медичної експертизи, записуються: щодо осіб рядового та начальницького складу ДКВС України (у тому числі колишніх) за результатами медичного огляду - до Акта медичного огляду, Довідки або Свідоцтва про хворобу, медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, Книги обліку документації ВЛК, Книги протоколів засідань ВЛК (за необхідності).
Суд зауважує, що під час судового розгляду справи не встановлено порушень з боку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття висновку. Оформлена відповідачем довідка за результатами проведеного огляду ОСОБА_1 відповідає вищенаведеним формі та вимогам передбаченим Порядком №3407/5/709, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для визнання її протиправною та як наслідок скасування.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Усі інші аргументи, вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених вище висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи висновок суду по суті позову та керуючись встановленими статтею 139 КАС України правилами розподілу судових витрат суд покладає усі понесені позивачем судові витрати на нього. Відповідач не надав суду доказів понесення судових витрат, що підлягають розподілу за наслідками вирішення цього спору.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд
у позові ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.