Іменем України
01 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/180/26
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
28.01.2026 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - відповідач), в якому представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати Мобільний рятувальний центр швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 09 грудня 2025 року - день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 09 грудня 2025 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду по справі № 360/865/25 на розрахунковий рахунок позивача була нарахована сума індексації грошового забезпечення, тому вважає за необхідне стягнути на користь позивача з відповідача втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 01.03.2018 року по день фактичної виплати індексації.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 02.02.2026 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
16.02.2026 відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого послався на те, що МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України утримується за рахунок кошторису, затвердженого ДСНС України, є державною організацією, яка фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету та проводить видатки лише в межах фонду грошового забезпечення на відповідний рік.
Відсутність коштів на проведення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати забороняють здійснювати їх нарахування з огляду на норми статті 23 Бюджетного кодексу України щодо заборони здійснення бюджетних зобов'язань та платежів з бюджету за відсутністю бюджетного призначення, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний період.
Позивач був звільнений 04.03.2021, а за виплатою суми індексації до суду звернувся лише 25.04.2025, збільшивши таким чином період нарахування компенсаційних виплат, за який вимагає стягнення.
Також позивач не надав суду жодних доказів щодо понесених ним витрат чи збитків, яких би не було за вчасної сплати індексації МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України, не уточнив зміст позовних вимог та не надав обґрунтований розрахунок сум, що оспорюються чи стягуються на виконання пункту 4 частини 3 статті 175 ЦПК України.
Крім того, несплата індексації позивачу у день його звільнення, не є злісними та умисними діями з боку МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України, оскільки МРЦ ШР «Донецьк-Луганськ» ДСНС України не комерційна організація, фінансується з Державного бюджету України та здійснює видатки виключно за наявності фінансування від ДСНС України. Відсутність фінансування з боку ДСНС України позбавляє можливості відповідача здійснити вчасно оплату всіх необхідних платежів.
З урахуванням викладеного відповідач просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та проходив службу з 23 жовтня 2015 року по 04 березня 2021 року в АРЗ СП ГУ ДСНС України у Луганській області, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії серія НОМЕР_2 від 19 січня 2001 року, виданим Міністерством надзвичайних ситуацій України, витягом з наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуації у Луганський області від 04 березня 2021 року № 53 «Про звільнення зі служби цивільного захисту ОСОБА_1 ».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 360/865/25, стягнуто з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління державної служби з надзвичайних ситуацій у Луганській області на корить ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року у розмірі 149240,36 грн.
Відповідно до довідки відповідача від 05.02.2026 № 17-ДВ/73-14 Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Луганській області перейменований на Мобільний рятувальний центр швидкого реагування «Донецьк-Луганськ» ДСНС України відповідно до наказу ДСНС від 09.10.2025 N? HC-1257.
Дослідженням довідки щодо належної до виплати індексації грошового забезпечення згідно з рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 360/865/25 установлено, що позивачу нараховано індексацію грошового забезпечення в загальній сумі 149240,36 грн, у тому числі: ПДФО - 26863,26 грн, ВЗ - 7462,02 грн, до виплати - 114915,08 грн.
Відповідно до платіжної інструкції від 08.12.2025 № 2996 на рахунок позивача перераховано 114915,08 грн (призначення платежу: сплата різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 04.03.2021).
09.12.2025 на рахунок позивача, що відкритий у банку, було зараховано виплати за рішенням суду від 19.06.2025 по справі № 360/865/25 в розмірі 114915,08 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку позивача.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
стипендії;
заробітна плата (грошове забезпечення);
сума індексації грошових доходів громадян;
суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Зі змісту наведених норм Закону № 2050-III та Порядку № 159 слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу, який не має разового характеру, у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 грн та інших.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.
У постановах від 20 грудня 2019 року у справі № 822/1731/16, від 21 березня 2023 року у справі № 620/7687/21 Верховним Судом викладено правову позицію, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику індексації заробітної плати, такий працівник має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання роботодавця здійснити донарахування належних працівникові сум доходів.
Також виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Вчинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову.
З вищеописаних доказів судом встановлено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 по справі № 360/865/25 підтверджено, що відповідачем порушено право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації розміром 4130,76 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у зв'язку з чим стягнуто з відповідача на корить позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року у розмірі 149240,36 грн.
Відповідачем на виконання рішення суду від 19.06.2025 по справі № 360/865/25 виплачено позивачу 09.12.2025 нараховану йому за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року індексацію грошового забезпечення в сумі 114915,08 грн.
Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 та Порядку № 1078 відповідачем у грудні 2025 року (місяці виплати донарахованих сум) не проведено позивачу компенсацію цих несвоєчасно виплачених сум індексації.
Відповідачем не заперечується, що ним не здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Однак відповідач заперечує право позивача на отримання компенсації втрати частини доходу у зв'язку із несвоєчасною виплатою донарахованих на виконання рішень суду сум, оскільки вважає, що у даному випадку позивач через несвоєчасне звернення до суду штучно збільшив період нарахування компенсаційних виплат.
Суд відхиляє такі твердження відповідача як безпідставні, оскільки вважає, що здійснення відповідачем нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення тільки на виконання рішень суду, не змінює тих обставин, що позивач мав право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року в належному розмірі, а відповідачем таке право позивача порушувалось до дня здійснення відповідної виплати. Суд вважає, що факт вирішення судом спору на користь позивача навпаки зумовив обов'язок відповідача виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за весь період прострочення виплати позивачу індексації грошового забезпечення в належному розмірі, а не тільки за період після набрання рішенням суду законної сили.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати своєчасно індексацію грошового забезпечення та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації.
Підсумовуючи встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням відповідачем строків виплати належних йому за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року сум індексації грошового забезпечення, виплату якої здійснено 09 грудня 2025 року, за весь період такої затримки.
У свою чергу, відповідач, здійснивши на виконання рішення суду виплати позивачу частини несвоєчасно нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення без проведення компенсації втрати частини доходу на такі виплати, допустив протиправну бездіяльність.
Отже суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню зі словесним коригуванням обраного позивачем способу захисту його порушених прав.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) від сплати судового збору за подання до адміністративного суду цього позову звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій (місцезнаходження: місто Дніпро, вулиця Телевізійна, будинок 9, код ЄДРПОУ 08588599) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Мобільного рятувального центру швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів за час затримки виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року, виплаченої 09 грудня 2025 року.
Зобов'язати Мобільний рятувальний центр швидкого реагування «Донецьк - Луганськ» Державної служби України з надзвичайних ситуацій нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 04 березня 2021 року, виплаченої 09 грудня 2025 року, за весь час затримки виплати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун