Іменем України
01 квітня 2026 рокум. ДніпроСправа № 160/29399/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
20.01.2026 до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю з Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 3488074,06 гривень.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що на обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області як платник податків перебуває фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та має не заявлений до суду податковий борг у сумі 3488074,06 гривень.
Заборгованість по орендній платі з фізичних осіб виникла результаті несплати платником податків у встановлений термін грошових зобов'язань у розмірі 3488074,06 грн згідно податкових повідомлень-рішень. Інформація щодо оскарження податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня.
З урахуванням вимог ст. 56, 57 ПК України в зв'язку з несплатою фізичною особою ОСОБА_1 у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу.
Відповідно до ст. 59 ПКУ, у зв'язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по фізичній особі ОСОБА_1 була сформована податкова вимога №230-23 від 07.09.2015, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв'язку, однак вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 26.01.2026 відкрито провадження в справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
23.02.2026 через підсистему «Електронний суд» від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надійшло клопотання про вихід із спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 24.02.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про вихід із спрощеного провадження.
Ухвалою суду від 26.03.2026 позов залишено без руху.
Ухвалою суду від 01.04.2026 продовжено розгляд справи.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву у строк, визначений судом, не скористався.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була зареєстрована як фізична особа-підприємець, 09.02.2021 припинила підприємницьку діяльність за власним рішенням (припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)), перебуває як платник податків на обліку в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
За відповідачем обліковується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 3488074,06 грн.
Вказана сума податкового боргу утворилася на підставі:
- податкового повідомлення-рішення №23448-5140-0462 від 16.04.2020 на суму 20334,53 грн;
- податкового повідомлення-рішення №23450-5140-0462 від 16.04.2020 на суму 6778,15 грн;
- податкового повідомлення-рішення №23449-5140-0462 від 16.04.2020 на суму 295746,19 грн;
- податкового повідомлення-рішення №23451-5140-0462 від 16.04.2020 на суму 887328,88 грн;
- податкового повідомлення-рішення №590804-2405-0462 від 22.04.2021 на суму 22533,12 грн;
- податкового повідомлення-рішення №590805-2405-0462 від 22.04.2021 на суму 983267,81 грн;
- податкового повідомлення-рішення №0078088-2405-0462 від 30.06.2022 на суму 1081594,59 грн;
- податкового повідомлення-рішення №0078089-2405-0462 від 30.06.2022 на суму 24786,43 грн;
- податкового повідомлення-рішення №66174-2412-0463 від 28.03.2023 на суму 4386,11 грн;
- податкового повідомлення-рішення №66173-2412-0463 від 28.03.2023 на суму 161318,25 грн.
На підтвердження наявності заборгованості за відповідачем Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області надано витяг з картки особового рахунку відповідача.
Заборгованість відповідачем не була погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою до суду.
Надаючи правову оцінку матеріалам справи, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до держбюджету в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно зі ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі- ПК України) платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Відповідно до п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України до обов'язків платника податків входить сплата податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов'язку згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як визначено п.п. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п. 36.1 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
За приписами п. 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 42.1 статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику) (пункт 42.2 статті 42 ПК України).
Відповідно до пункту 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Таким чином, приписами Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення та податкові вимоги надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації (місцезнаходженням, податковою адресою).
Згідно відомостей з ДРФО, наданих позивачем, зареєстроване місце проживання (податковою адресою) ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відповіді № 2517755 від 26.03.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 : АДРЕСА_1 .
Відповіддю № 2517804 від 26.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також підтверджується місцезнаходження відповідача за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з відповіддю № 2517645 від 26.03.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Дніпровському РУПСЗН м. Київ, фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; довідка ВПО від 27.08.2020 № 3004-5000301140.
Судом установлено, що у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлені строки узгодженої суми податкового зобов'язання, позивачем винесено податкову вимогу від 07.09.2015 № 230-23, в якій було визначено суму податкового боргу на момент винесення податкової вимоги у розмірі 218619,00 грн.
Порядок надсилання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610.
Пунктом 6 розділу IV Порядку № 610 встановлено, що податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».
На момент направлення відповідачу вимоги у цій справі був чинний Порядок направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 № 576.
Пунктом 4.6 розділу IV Порядку № 576 встановлено, що податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на адресу за її місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження з повідомленням про вручення.
Податкову вимогу від 07.09.2015 №230-23 було направлено рекомендованою кореспонденцією за адресою: АДРЕСА_1 , однак остання була повернута до контролюючого органу.
При цьому суд зауважує, що відповідно до Меж та переліку районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, затверджених Указом Президента України від 7 лютого 2019 року № 32/2019, в розділі Луганська область, в пункті 1. «Міста обласного значення (у тому числі населені пункти, які адміністративно підпорядковані міським радам цих міст)» значиться місто Первомайськ.
Тобто, судом встановлено, що податкову вимогу від 07.09.2015 №230-23 було направлено контролюючим органом відповідачу за адресою, яка є тимчасово окупованою територію з 2014 року.
Також судом установлено, що податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020 №23448-5140-0462, №23450-5140-0462, №23449-5140-0462, №23451-5140-0462, від 22.04.2021 №590804-2405-0462, №590805-2405-0462, від 30.06.2022 №0078088-2405-0462, №0078089-2405-0462, від 28.03.2023 №66174-2412-0463, №66173-2412-0463 направлялися відповідачу за адресою: м. Дніпро, вул. Пресова, буд. 65, проте були повернуті з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Суд зазначає, що ухвалою суду про залишення позову без руху було зобов'язано відповідача надати суду докази того, що адреса: АДРЕСА_3 , є податковою адресою ОСОБА_1 .
Представник позивача в клопотанні від 27.03.2026 пояснив, що адреса: м. Дніпро, вул. Пресова, буд. 65, була обрана як єдина відома адреса фактичного знаходження майна та можливого перебування відповідача на підконтрольній Україні території, оскільки адреса реєстрації ( АДРЕСА_1 ) знаходиться на тимчасово окупованій території.
Згідно з п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Таким чином, судом установлено, що адреса: АДРЕСА_3 , не є податковою адресою ОСОБА_1 (адресою місцезнаходження, місцем проживання), а є адресою фактичного знаходження майна та, на думку позивача, можливого перебування відповідача. А відтак, відповідач не є належним чином повідомленим про винесення контролюючим органом зазначених вище податкових повідомлень-рішень.
Верховний Суд в постанові від 08 серпня 2018 року по справі № 812/41/17 зазначив, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В постанові від 10 червня 2021 року по справі № 826/14316/18 Верховний Суд вказав, що податкова вимога (яка надсилається в порядку, визначеному для надсилання податкового повідомлення-рішення) повинна бути надіслана контролюючим органом на адресу за місцем проживання платника податків або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи; в протилежному випадку, у разі допущення контролюючим органом помилки при відправленні такої вимоги, зокрема, в частині невірного зазначеної адреси платника податків, така вимога вважається неврученою платнику податків, а платник податків - не повідомлений належним чином про наявність податкового зобов'язання.
За таких обставин, оскільки податкова вимога форми Ф від 07.09.2015 №230-23 направлялась на адресу, яка є тимчасово окупованою територію з 2014 року, та з відомих причин не могла бути врученою, а податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020 №23448-5140-0462, №23450-5140-0462, №23449-5140-0462, №23451-5140-0462, від 22.04.2021 №590804-2405-0462, №590805-2405-0462, від 30.06.2022 №0078088-2405-0462, №0078089-2405-0462, від 28.03.2023 №66174-2412-0463, №66173-2412-0463 направлялась на адресу, яка не є податковою адресою ОСОБА_1 , вказані рішення податкового органу вважаються не врученими, а відповідач вважається таким, що не повідомлений про наявність податкового зобов'язання.
За змістом п.п. 14.1.175, п. 14.1, ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно з п. 87.11 ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Відповідно до п.п. 97.4.3 п. 97.4 ст. 97 ПК України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків: є стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.
Факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк.
Разом з тим, оскільки податкова вимога направлялась ОСОБА_1 на адресу, яка є тимчасово окупованою територію з 2014 року, а податкові повідомлення-рішення були направлені за адресою, яка не є податковою адресою відповідача, не були отримані, сума заборгованості у розмірі 3488074,06 грн, яка заявлена до стягнення, не може вважатися узгодженою та не набула статусу податкового боргу, отже, не може бути стягнута за рішенням суду.
Також при вирішенні даної справи суд враховує висновки Верховного Суду висловлені в постанові від 12 липня 2022 року по справі № 160/7345/20, в якій Верховний Суд зазначив, що у спорах за позовом податкового органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягає, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, протягом строків, визначених законодавством, правильність нарахування пені за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу.
Окрім того, як встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа в Дніпровському РУПСЗН м. Київ, фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 ; довідка ВПО від 27.08.2020 № 3004-5000301140, однак з невідомих причин відповідачем не скеровувалася кореспонденція за такою адресою.
Також із долучених до матеріалів справи доказів судом з'ясовано, що відповідач не був зареєстрований за адресою, на яку скеровувалися податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, з огляду на відсутність доказів, які б надали можливість пересвідчитись, що податковим органом було належним чином повідомлено відповідача про наявність податкового боргу, визначеного податковою вимогою, суд дійшов висновку, що позивачем порушено порядок надіслання податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, а відтак, у нього відсутнє право вимагати сплату цього боргу в судовому порядку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021 року по справі № 826/14316/18.
При цьому суд наголошує, що в межах даного рішення судом не заперечується наявність у відповідача заявленого до стягнення податкового боргу, а лише вказується про необхідність дотримання визначеної ПК України процедури його стягнення, адже за відсутності належних доказів вручення відповідачу податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, звернення до суду із вимогами щодо стягнення відповідного боргу є передчасним.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 27 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 78, 243, 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Суддя І.О. Свергун